Взято с сайта www.omul.org

 

 

  ( Кодекс втратив чинність на підставі Кодексу

    N 1618-IV ( 1618-15 ) від 18.03.2004, ВВР, 2004, N 40-41, 42,

                                                          ст.492 )

 

              Цивільний процесуальний кодекс України

                       ( ст.123 - ст.288 )

 

                   ( ст.1 - ст.122 ( 1501-06 )

                  ( ст.289 - ст.428 ( 1503-06 )

                ( Постатейні матеріали ( 1504-06 )

                      ( Додатки ( 1505-06 )

 

 

                            Розділ III

 

            ПРОВАДЖЕННЯ СПРАВ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

 

                      А. Позовне провадження

 

                             Глава 15

                           Підсудність

 

     Стаття 123. Справи, підсудні  районним

                 (міським) судам, військовим судам гарнізонів,

                 регіонів і Військово-Морських Сил

 

     Всі справи, що  підлягають  вирішенню  в  порядку  цивільного

судочинства, крім тих, що віднесені до  компетенції  інших  судів,

розглядаються районними (міськими) судами.

     Військовим  судам  гарнізонів  як  судам  першої    інстанції

підсудні  цивільні  справи  за  скаргами  військовослужбовців   на

неправомірні дії і рішення службових осіб  і  органів  військового

управління, крім тих, що  підсудні  військовим  судам  регіонів  і

Військово-Морських  Сил;  справи  про  захист  честі  і  гідності,

сторонами у яких є військовослужбовці або  військові  організації,

інші  справи,   пов'язані    із    захистом    прав    і    свобод

військовослужбовців та інших громадян, прав та законних  інтересів

військових частин, установ, організацій.

     Військовим судам регіонів, Військово-Морських  Сил  як  судам

першої інстанції підсудні справи за скаргами на  незаконні  дії  і

рішення військових службових осіб і органів військового управління

на рівні військових об'єднань і вище.

     Підсудність   справ   у   першої   інстанції,  що  підлягають

вирішенню в порядку цивільного судочинства,  на особливо  режимних

об'єктах,   розташованих   на   території   України,  визначається

Верховним Судом України.

( Стаття 123 із змінами, внесеними згідно із Законами  N  4018-XII

( 4018-12 ) від 24.02.94, N 2540-III ( 2540-14 ) від 21.06.2001 )

 

     Стаття 124. Підсудність справ, в яких стороною є районний

                 (міський) суд, військовий суд гарнізону,

                 Верховний Суд Республіки Крим, обласний суд,

                 Київський чи Севастопольський міський суд,

                 військовий суд регіону, Військово-Морських Сил

 

     Цивільні справи, в яких однією із сторін є районний (міський)

суд, військовий суд гарнізону, розглядає відповідно Верховний  Суд

Республіки Крим, обласний суд, Київський і Севастопольський міські

суди, військовий суд регіону, Військово-Морських Сил.

     Підсудність цивільних  справ,  в  яких  однією  із  сторін  є

Верховний  Суд  Республіки  Крим,  обласний  суд,  Київський    чи

Севастопольський    міський    суд,    військовий   суд   регіону,

Військово-Морських Сил, визначає Верховний Суд України.

(  Стаття 124 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81;  Законами N 4018-XII ( 4018-12 ) від

24.02.94, N 2540-III ( 2540-14 ) від 21.06.2001 )

 

     Стаття 124-1. Одноособовий розгляд справ у порядку

                   позовного провадження

 

     Суддя одноособово розглядає всі цивільні  справи,  підвідомчі

суду.  Справи  по  спорах  про  визначення  місця   проживання   і

відібрання дитини, встановлення  батьківства,  виселення,  у  разі

скасування    рішення,    постановленого    одноособово    суддею,

розглядаються у колегіальному складі суду.

     Якщо в справі об'єднані позовні вимоги, частина яких підлягає

колегіальному розгляду, справа розглядається колегіально.

     У зв'язку із складністю справи суд касаційної  або  наглядної

інстанції при скасуванні рішення може направити на новий розгляд у

колегіальному складі суду також будь-яку іншу справу.

( Стаття 124-1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2464-XII

(  2464-12  ) від 17.06.92, N 3129-XII ( 3129-12 )  від  22.04.93,

N 27/96-ВР ( 27/96-ВР ) від 02.02.96 )

 

     Стаття 125. Підсудність справ за місцем знаходження

                 відповідача

 

     Позови   пред'являються   в   суді   за   місцем   проживання

відповідача.

     Позови  до  державних  підприємств,   установ,   організацій,

колгоспів, інших кооперативних організацій,  їх  об'єднань,  інших

громадських організацій, що користуються правами юридичної  особи,

подаються за місцем знаходження їх органу управління.

(  Стаття 125 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

( 1461-10 ) від 23.01.81 )

 

     Стаття 126. Підсудність справ за вибором позивача

 

     Позови про стягнення коштів на  утримання  (аліменти)  і  про

встановлення  батьківства,  позови  робітників  і  службовців,  що

випливають  з  трудових  правовідносин,  позови  колгоспників  про

оплату  праці,  позови,  що  випливають  з  права автора на об'єкт

авторського  права  чи  суміжних  прав,  винахід,  корисну модель,

промисловий   зразок,   раціоналізаторську   пропозицію   та  інші

результати  інтелектуальної, творчої діяльності, можуть подаватися

також за місцем проживання позивача.

     Позови про  відшкодування  шкоди,  заподіяної  каліцтвом  або

іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою  годувальника,  можуть

пред'являтися позивачем за його місцем  проживання  чи  за  місцем

заподіяння шкоди.

     Позови про поновлення трудових,  пенсійних і  житлових  прав,

повернення  майна  або  його  вартості,  зв'язані з відшкодуванням

шкоди, заподіяної громадянинові незаконним засудженням, незаконним

притягненням    до   кримінальної   відповідальності,   незаконним

застосуванням взяття під варту як запобіжного  заходу,  незаконним

накладанням   адміністративного  стягнення  у  вигляді  арешту  чи

виправних робіт,  можуть пред'являтися позивачем  за  місцем  його

проживання або за місцем знаходження відповідача.

     Позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну громадян або

юридичних осіб, можуть пред'являтися також  за  місцем  заподіяння

шкоди.

     Позови, пов'язані  з порушенням майнових прав,  що випливають

з  авторського права та суміжних прав,  права на винахід,  корисну

модель,  промисловий зразок, знак для товарів і послуг, зазначення

походження   товарів,  топографію  інтегральної  мікросхеми,  сорт

рослин можуть пред'являтися також за місцем вчинення порушення.

     Позови громадян,   що   пов'язані  із  захистом  їх  прав  як

споживачів товарів (робіт,  послуг),  можуть  бути  подані  за  їх

вибором  за  місцем  свого  проживання  або  за  місцезнаходженням

відповідача,  за місцем заподіяння шкоди або за  місцем  виконання

договору.

     Позови, що випливають з діяльності філіалу  юридичної  особи,

можуть бути пред'явлені також за місцем знаходження філіалу.

     Позови до  відповідача,  місце  постійного  проживання  якого

невідоме, пред'являються за місцем знаходження його майна, або  за

місцем його тимчасового проживання чи перебування, або за останнім

відомим   місцем   постійного  проживання  чи  постійного  заняття

відповідача.

     Позови  до  відповідача,  який  не  має   в   Україні   місця

проживання, можуть бути пред'явлені  за  місцем  знаходження  його

майна або за останнім відомим місцем його проживання в Україні.

     Місце знаходження майна та останнє відоме місце проживання чи

заняття відповідача повинні  бути  в  кожному  випадку  достовірно

встановлені.

     Позови про стягнення збитків, завданих  зіткненням  суден,  а

також про стягнення винагороди  за  допомогу   рятування  на  морі

можуть пред'являтися також за місцем знаходження судна відповідача

або порту приписки судна.

     Позови  про  розірвання  шлюбу   з   особами,   визнаними   в

установленому порядку безвісно відсутніми, недієздатними внаслідок

душевної хвороби або недоумства, а також  з  особами,  засудженими

за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не  менш  як  три

роки, можуть пред'являтися за місцем проживання позивача.

     Позови про  розірвання  шлюбу  можуть пред'являтися за місцем

проживання позивача також у випадку, коли при ньому є неповнолітні

діти  або  коли йому за станом здоров'я чи з інших поважних причин

виїхати до місця проживання відповідача важко. На бажання подружжя

справу можна розглядати за місцем проживання будь-кого з них.

( Стаття 126 із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами  ПВР  від

15.10.66,  N  2135-08  від  15.10.73,  N  1461-X  (  1461-10 ) від

23.01.81,  N  2994-X  (  2994-10  )  від  11.01.82;  Законами  від

N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92, N 145/94-ВР ( 145/94-ВР ) від

27.07.94,   N  75/95-ВР  (  75/95-ВР  )   від  28.02.95,  N 850-IV

( 850-15 ) від 22.05.2003 )

         

 

     Стаття 127. Підсудність справ за місцем виконання договору

 

     Позови,  що  випливають  з  договорів,  де  зазначено   місце

виконання, або виконати які через їх особливості  можна  тільки  в

певному місці, можуть бути пред'явлені за місцем виконання.

 

     Стаття 128. Право вибору підсудності

 

     Право вибирати підсудність між кількома судами, яким підсудна

справа, має позивач.

 

     Стаття 129. Договірна підсудність

 

     Сторонам    надається    право    встановлювати     договірну

територіальну підсудність, крім позовів, передбачених статтею  130

цього Кодексу.

 

     Стаття 130. Виключна підсудність

 

     Позови про право на будівлю, про  виключення  майна  з  опису

належить пред'являти за місцем знаходження цього  майна  або  його

основної частини.

     Позови про    порядок   користування   земельними   ділянками

розглядаються  районним  (міським)  судом  за  місцем  знаходження

земельної ділянки.

     Позови кредиторів  спадкодавця,  пред'явлювані  до  прийняття

спадщини  спадкоємцями,  підсудні  судові  за  місцем  знаходження

спадкового майна або основної його частини.

     Позови до перевозчиків, що випливають з  договорів  перевозки

вантажів,  пасажирів  або   багажу,   пред'являються   за   місцем

знаходження  управління  транспортної  організації,  до  якого   у

встановленому порядку була подана претензія.

(  Стаття 130 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81;  Законом  N 4018-XII ( 4018-12 ) від

24.02.94 )

 

     Стаття 131. Підсудність кількох пов'язаних між собою справ

 

     Позов до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться

в різних  місцях,  пред'являється  за  місцем  проживання  або  за

місцем знаходження одного з відповідачів за вибором позивача.

     Зустрічний   позов    незалежно    від    його    підсудності

пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову.

     Цивільний позов, що випливає з кримінальної справи, якщо  він

не був заявлений або не був вирішений при провадженні кримінальної

справи,  пред'являється  в  порядку  цивільного   судочинства   за

правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

 

     Стаття 132. Наслідки порушення правил підсудності

 

     Якщо суддя визнає, що справа даному судові не  підсудна,  він

повертає позивачеві для подачі  до  належного  суду  його  позовну

заяву з усіма додатками до неї разом  з  мотивованою  ухвалою  про

причини неприйняття позовної заяви.

     На  ухвалу  про  неприйняття   позовної   заяви   з   мотивів

непідсудності може бути подано скаргу, внесено окреме подання.

     Якщо позовну  заяву  надіслано  до  суду  поштою  або якщо її

непідсудність даному судові виявлена не при  прийнятті  її,  суддя

повинен  негайно  повідомити  про  це  позивача та переслати заяву

разом  з  своєю  мотивованою  ухвалою  до  належного  суду   після

закінчення  строку  на  подання  скарги,  внесення  подання  на цю

ухвалу,  а в разі подання скарги,  подання -  після  постановлення

ухвали про залишення скарги, подання без задоволення.

     Забороняється передавати до  іншого  суду  справи,  розпочаті

розглядом по суті, за винятком випадків, передбачених статтею  133

цього Кодексу.

( Стаття 132 із змінами, внесеними згідно із  Законом  N  2857-XII

( 2857-12 ) від 15.12.92 )

 

     Стаття 133. Передача справи з одного суду до іншого в

                 межах України

 

     Голова Верховного Суду  України,  його  заступники,  а  також

голова Верховного Суду Республіки Крим,  обласного,  Київського  і

Севастопольського  міських  судів,  військового   суду    регіону,

Військово-Морських Сил мають право в межах  своєї  компетенції  на

клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь  у  справі,  за

заявою прокурора або з  власної  ініціативи  витребувати  будь-яку

цивільну справу, що  є  у  провадженні  того  чи  іншого  суду,  і

передати її на розгляд до іншого суду України.

     Суд,  у  провадженні  якого  знаходиться  справа,  додержуючи

порядку, встановленого частиною третьою статті 132 цього  Кодексу,

може передати справу на розгляд іншого суду:

     1) якщо суд визнає, що даний позов з  обставин  справи  можна

зручніше вирішити за  місцем  проведення  найголовніших  дій,  які

підлягають перевірці, або взагалі в іншому  суді,  а  не  в  суді,

обраному позивачем;

     2) якщо просьба відповідача, місце проживання якого  не  було

відоме, про передачу справи за  місцем  його  дійсного  проживання

буде визнана такою, що заслуговує задоволення.

     Якщо після відсторонення судді замінити його  в  даному  суді

неможливо, справа надсилається до Верховного Суду Республіки Крим,

обласного,  Київського  чи  Севастопольського    міського    суду,

військового суду регіону, Військово-Морських Сил для  передачі  на

розгляд іншому суду.

(  Стаття 133 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81;  Законом  N 4018-XII ( 4018-12 ) від

24.02.94 )

 

 

     (  Статтю  134  виключено  на  підставі   Закону  N  2857-XII

( 2857-12 ) від 15.12.92 )

 

 

     Стаття 135. Недопустимість суперечок про підсудність

 

     Справа,  надіслана  з  одного  суду  до  іншого  в   порядку,

передбаченому статтею 133 цього Кодексу, повинна бути прийнята  до

розгляду судом, якому вона надіслана.

     Суперечки між судами про підсудність не допускаються.

 

 

                             Глава 16

                       Пред'явлення позову

 

     Стаття 136. Прийняття заяв у цивільних справах

 

     Суддя одноособово  вирішує  питання  про  прийняття  заяви  у

цивільній справі.

     Суддя відмовляє в прийнятті заяви:

     1) якщо заява не підлягає розглядові в судах;

     2) якщо заінтересованою особою, що  звернулася  до  суду,  не

додержано встановленого законом для даної категорії справ  порядку

попереднього позасудового вирішення справи, зокрема:

     а) якщо у трудових спорах працівник  у  передбачених  законом

випадках не звертався до комісії по трудових спорах,  а  також  до

профспілкового комітету підприємства, установи, організації;

     б) якщо у спорах,  що  випливають  з  договору  перевозки   у

випадках,  передбачених   законом,   заінтересована   особа,   яка

звернулася до суду, не зверталася до  транспортної  організації  з

претензією;

     в) якщо у спорах з  підприємствами  зв'язку  чи  Союздруку  у

випадках,  передбачених  Статутом  зв'язку  СРСР,   заінтересована

особа, яка звернулася  до  суду,  не  зверталася  до  підприємства

зв'язку або Союздруку з претензією або коли і зверталася,  але  ще

не минув встановлений строк для одержання відповіді на претензію;

     г) якщо    у   спорах   з   підприємствами,   установами   та

організаціями,   які   є   страхувальниками    потерпілого,    про

відшкодування  шкоди,  заподіяної  каліцтвом або іншим ушкодженням

здоров'я,  а також втратою годувальника, це питання у передбачених

законом   випадках   не   розглядалось   профспілковим   комітетом

підприємства, установи, організації;

 

     (  Підпункт  "д"  пункту  другого  статті  136  виключено  на

підставі Закону N 75/95-ВР ( 75/95-ВР ) від 28.02.95 )

 

     (  Підпункт  "е"  пункту  другого  статті  136  виключено  на

підставі Закону N 75/95-ВР ( 75/95-ВР ) від 28.02.95 )

 

     (  Підпункт  "є"  пункту  другого  статті  136  виключено  на

підставі Закону N 75/95-ВР ( 75/95-ВР ) від 28.02.95 )

 

     ж) якщо  у  спорах  про  поновлення  трудових,  пенсійних   і

житлових  прав,  повернення  майна або його вартості,  зв'язаних з

відшкодуванням   шкоди,   заподіяної   громадянинові    незаконним

засудженням,     незаконним     притягненням    до    кримінальної

відповідальності,  незаконним застосуванням взяття  під  варту  як

запобіжного   заходу,   незаконним  накладенням  адміністративного

стягнення у вигляді  арешту  чи  виправних  робіт,  це  питання  у

передбачених   законом  випадках  не  вирішувалося  у  відповідних

державних або громадських організаціях;

     3) якщо є таке, що набрало  законної  сили,  постановлене  по

спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же  підстав

рішення суду чи ухвала суду про  прийняття  відмови  позивача  від

позову або про затвердження мирової угоди сторін;

     4) якщо в провадженні суду є  справи  по  спору  між  тими  ж

сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

 

     (  Пункт  5)  частини другої статті 136 виключено на підставі

Закону N 2540-III ( 2540-14 ) від 21.06.2001 )

 

     6) якщо між сторонами укладено договір  про  передачу  даного

спору на вирішення третейського суду;

     7) якщо справа не підсудна даному судові;

     8) якщо заява подана недієздатною особою;

     9) якщо заяву від імені заінтересованої особи подано  особою,

яка не має повноважень на ведення справи.

     Суддя, відмовляючи в  прийнятті  заяви,  постановляє  про  це

мотивовану ухвалу.

     Відмова судді  в  прийнятті  заяви  з  підстав,  передбачених

пунктами 2,  7,  8,  9  цієї  статті,  не  перешкоджає  повторному

зверненню до суду з заявою в тій  же  справі,  якщо  буде  усунуто

допущене порушення.

     На ухвалу судді  може  бути  подано  скаргу,  внесено  окреме

подання.

( Стаття 136 із змінами,  внесеними згідно з Указами ПВР N 2135-08

від  15.10.73,  N  1461-X  (  1461-10  )  від 23.01.81,  N  2994-X

(  2994-10  )  від  11.01.82,  N  7194-X ( 7194-10 ) від 22.06.84;

Законами  N  2857-XII  (  2857-12  )  від  15.12.92,   N  75/95-ВР

( 75/95-ВР ) від 28.02.95, N 2540-III ( 2540-14 ) від 21.06.2001 )

 

     Стаття 137. Зміст і форма позовної заяви

 

     Позовна заява подається до суду в письмовій формі.

     Позовна заява повинна містити в собі:

     1) назву суду, до якого подається заява;

     2) точну назву позивача і відповідача,  їх  місце  проживання

або знаходження, а також назву представника позивача, коли позовна

заява подається представником;

     3) зміст позовних вимог;

     4) виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги;

     5) зазначення доказів, що стверджують позов;

     6) зазначення ціни позову;

     7) підпис позивача або його представника з  зазначенням  часу

подання заяви.

     Позовна заява  про  розірвання  шлюбу повинна містити в собі,

крім зазначеного в пунктах 1-7  цієї  статті,  відомості  про  рік

народження кожного з подружжя,  про наявність неповнолітніх дітей,

їх прізвище,  ім'я  та  по  батькові,  при  кому  з  батьків  вони

знаходяться  і  пропозиції  щодо  участі  подружжя  в  утриманні і

вихованні дітей після розірвання шлюбу.  В позовну заяву може бути

також включено вимогу про поділ спільного майна подружжя.

     Позовна заява  у випадках,  коли до її подання постановлялася

ухвала про вжиття запобіжних заходів, повинна містити в собі, крім

зазначеного в пунктах 1-7 частини другої  цієї  статті,  відомості

про  вжиття  запобіжних  заходів  відповідно  до  глави  4-А цього

Кодексу.

     До позовної заяви додаються письмові докази,  а якщо  позовна

заява  подається  представником  позивача  -  також довіреність чи

інший документ, що стверджує повноваження представника.

( Стаття 137 із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами  ПВР  від

15.10.66,  N  1461-X  ( 1461-10 ) від 23.01.81, Законом  N  850-IV

( 850-15 ) від 22.05.2003 )

 

     Стаття 138. Подання копій позовної заяви та доданих до

                 неї документів

 

     Позивач повинен подати позовну заяву з копіями відповідно  до

кількості відповідачів.

     Суддя має право, коли він визнає за  необхідне,  залежно  від

складності та характеру справи,  затребувати  від  позивача  копії

всіх доданих до позовної заяви документів відповідно до  кількості

відповідачів.

     Правила  цієї  статті  не  поширюються  на  позовні  заяви  в

трудових справах і в справах про відшкодування  шкоди,  заподіяної

каліцтвом  або  іншим  ушкодженням  здоров'я,  а   також   втратою

годувальника.

( Стаття 138 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1897-XI

( 1897-11 ) від 11.03.86 )

 

     Стаття 139. Наслідки подання позовної заяви, що не

                 відповідає вимогам закону

 

     Суддя, встановивши, що позовну заяву  подано  без  додержання

вимог, викладених у статтях  137  і  138  цього  Кодексу,  або  не

оплачено державним митом, постановлює ухвалу про  залишення  заяви

без руху, про що  повідомляє  позивача  і  надає  йому  строк  для

виправлення недоліків.

     Коли позивач відповідно  до  вказівок  судді  у  встановлений

строк виконає всі перелічені в статтях 137  і  138  цього  Кодексу

вимоги та сплатить державне мито, позовна заява вважається поданою

в день первісного її подання  до  суду.  Інакше  заява  вважається

неподаною і повертається  позивачеві,  про  що  суддя  постановляє

мотивовану ухвалу.

(  Стаття 139 із змінами, внесеними згідно із Законом  N  2857-XII

( 2857-12 ) від 15.12.92 )

 

 

                             Глава 17

                         Зустрічний позов

 

     Стаття 140. Пред'явлення зустрічного позову

 

     Відповідач вправі не  пізніше  як  за  три  дні  до  судового

засідання пред'явити зустрічний позов.

     Прийняття зустрічного позову, пред'явленого після  закінчення

цього строку, залежить від судді, а якщо  його  заявлено  під  час

розгляду справи по суті, - від суду.

     Суддя, прийнявши зустрічний позов, повинен сповістити про  це

осіб, які беруть участь у справі.

 

     Стаття 141. Умови прийняття судом зустрічного позову

 

     Суд або  суддя повинен прийняти зустрічний позов до сумісного

розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємно пов'язані

та сумісний їх розгляд є доцільним,  зокрема, коли вони випливають

з  одного  правовідношення  або  коли   вимоги   по   них   можуть

зараховуватися.

 

     Стаття 142. Зміст зустрічної позовної заяви

 

     Зустрічна позовна заява повинна  відповідати  вимогам  статей

137 і 138 цього Кодексу і має бути оплачена державним митом.

     Всі недоліки зустрічної  позовної  заяви  слід  виправити  до

розгляду справи, інакше  зустрічний  позов  у  даному  процесі  не

розглядається.

(  Стаття 142 із змінами, внесеними згідно із Законом  N  2857-XII

( 2857-12 ) від 15.12.92 )

 

 

                             Глава 18

         Підготовка цивільних справ до судового розгляду

 

     Стаття 143. Дії судді по підготовці справи

 

     Після прийняття позовної  заяви  суддя  провадить  підготовку

справи до судового розгляду, метою якої є забезпечення своєчасного

та правильного вирішення справи. При цьому  суддя  провадить  такі

дії:

     1) опитує позивача по  суті  заявлених  ним  позовних  вимог,

з'ясовує у нього можливі з боку відповідача заперечення  та,  якщо

це необхідно, пропонує позивачеві подати додаткові докази, а також

роз'яснює йому всі процесуальні права і обов'язки позивача;

     2) в разі необхідності викликає відповідача для  попереднього

опиту з обставин справи, з'ясовує можливі з його боку  заперечення

проти  позову,  роз'яснює  йому  всі  його  процесуальні  права  і

обов'язки.

     Суддя  з'ясовує  у  відповідача,  якими  доказами  він   може

підтвердити свої заперечення. По особливо складних  справах  суддя

може  запропонувати  відповідачеві  подати  письмові  пояснення  в

справі. Виклик відповідача провадиться одночасно з врученням  йому

копії позовної заяви та поданих позивачем документів;

     3) вирішує  питання  про  притягнення  або  вступ  у   справу

співучасників, третіх осіб та опитує допущених до участі в  справі

третіх осіб відповідно до пунктів 1 і 2 цієї статті;

     4) вирішує питання про  участь  у  справі  прокурора  та  про

притягнення  до  участі  в  справі  належного  органу   державного

управління або громадської організації (стаття 121 цього Кодексу);

     5) вирішує  питання  про  допущення  до  участі  в   судовому

розгляді  представника  громадської   організації   чи   трудового

колективу (стаття 161 цього Кодексу);

     6) вирішує питання про виклик свідків у судове засідання  або

про допит їх у порядку, передбаченому статтею 45 цього Кодексу;

     7) вимагає від державних підприємств,  установ,  організацій,

колгоспів,  інших кооперативних організацій,  їх об'єднань,  інших

громадських  організацій,  а також від громадян письмові та речові

докази або надає особам,  які беруть участь у справі, повноваження

на  право одержання цих доказів для подачі їх до суду,  а також за

їх клопотанням вживає заходів до забезпечення доказів;

     8) вирішує з урахуванням думки  осіб,  які  беруть  участь  у

справі, питання про проведення експертизи;

     9) у невідкладних випадках провадить  з  повідомленням  осіб,

які беруть участь у справі, місцевий огляд;

     10) надсилає іншим судам доручення в  порядку,  передбаченому

статтею 33 цього Кодексу;

     11) роз'яснює сторонам можливість  звернутись  для  вирішення

спору  до  третейського  суду та наслідки такої процесуальної дії;

     12) вирішує питання про притягнення до участі  в  справі  про

розірвання  шлюбу  з  особою,  визнаною  в  установленому  порядку

безвісно відсутньою або недієздатною внаслідок душевної хвороби чи

недоумства,  представника  органів  опіки і піклування для охорони

майнових прав відповідача,  а  також  для  забезпечення  інтересів

дітей.

( Стаття 143 із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами  ПВР  від

15.10.66,  N 1461-X ( 1461-10 ) від 23.01.81, Законом  N  2540-III

( 2540-14 ) від 21.06.2001 )

 

     Стаття 144. Об'єднання позовів

 

     Позивач вправі об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог,

зв'язаних між собою.

     Суддя  вправі  постановити  ухвалу  про  об'єднання  в   одне

провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й

того ж  позивача  до  того  ж  самого  відповідача  чи  до  різних

відповідачів або за позовами різних позивачів до одного й  того  ж

відповідача.

 

     Стаття 145. Роз'єднання позовів

 

     Залежно від обставин справи суддя вправі  постановити  ухвалу

про роз'єднання одного або кількох поєднаних  в  одне  провадження

позовів  у  самостійні  провадження,  якщо  їх  сумісний   розгляд

утруднює вирішення справи.

 

     Стаття 146. Строки підготовки справи

 

     Підготовка справи до судового розгляду повинна бути проведена

не більше як  у  семиденний  строк,  а  у  виключних  випадках  по

складних справах цей строк може бути продовжений до двадцяти  днів

з дня прийняття заяви.

 

     Стаття 147. Призначення справи до розгляду

 

     Після закінчення підготовки справи до судового розгляду суддя

постановляє  ухвалу,  в  якій  зазначає,  які  підготовчі  дії ним

проведені, і встановлює час розгляду справи.

 

     Стаття 148. Строки розгляду справ

 

     Після  закінчення  підготовки  справи  до  судового  розгляду

призначені до слухання  справи  повинні  бути  розглянуті  в  такі

строки:

     1) трудові справи - в семиденний строк;

     2) справи про стягнення аліментів і про відшкодування  шкоди,

заподіяної каліцтвом  або  іншим  ушкодженням  здоров'я,  а  також

втратою годувальника, - у десятиденний строк;

     3) всі інші справи - у п'ятнадцятиденний строк.

(  Стаття 148 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  2994-X

( 2994-10 ) від 11.01.82 )

 

 

                             Глава 19

                       Забезпечення позову

 

     Стаття 149. Підстави для забезпечення позову

 

     Суд чи суддя на просьбу осіб, які беруть участь у справі, або

за своєю ініціативою може вжити заходів  до  забезпечення  позову.

Забезпечення позову допускається  в  усякій  стадії  справи,  якщо

невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим

виконання рішення суду.

     В  справах  про  стягнення  аліментів,  заробітної  плати   і

відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом  або  іншим  ушкодженням

здоров'я, а також  втратою  годувальника,  суддя,  приймаючи  такі

справи до свого провадження, з власної ініціативи вирішує  питання

про забезпечення позову.

(  Стаття 149 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  2994-X

( 2994-10 ) від 11.01.82 )

 

     Стаття 150. Повне або часткове забезпечення позову

 

     Залежно від обставин справи суд  чи  суддя  може  забезпечити

позов повністю або частково.

 

     Стаття 151. Розгляд заяви про забезпечення позову

 

     Заява про забезпечення позову вирішується  суддею  чи  судом,

який розглядає справу, в той же день без повідомлення  відповідача

й інших осіб, які беруть участь у справі.

 

     Стаття 152. Способи забезпечення позову

 

     Позов забезпечується:

     1) накладанням арешту на майно або грошові суми, що  належать

відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

     2) забороною провадити певні дії;

     3) забороною іншим особам провадити  платежі  або  передавати

майно відповідачеві;

     4) зупиненням продажу описаного майна, якщо подано позов  про

право власності на дане майно або про виключення його з опису;

     5) зупиненням  стягнення  на  підставі   виконавчого   напису

нотаріального органу, коли боржник оспорює цей напис  у  позовному

порядку.

     Забезпечення позову шляхом  накладення  арешту  на  заробітну

плату,   доходи  колгоспників  за  працю  в  колгоспі,  пенсію  та

стипендію,  допомогу по соціальному страхуванню,  виплачувану  при

тимчасовій  непрацездатності,  а  також  на допомогу,  виплачувану

касами  взаємодопомоги  колгоспів,  крім  позовів  про   стягнення

аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим

ушкодженням  здоров'я,   а   також   втратою   годувальника,   про

відшкодування  збитків,  заподіяних  розкраданням  державного  або

громадського майна, не дозволяється.

     Забезпечувати  позови  до  державних  підприємств,   установ,

організацій,  колгоспів,  інших  кооперативних   організацій,   їх

об'єднань, інших громадських  організацій  дозволяється  тільки  у

формі заборони провадити певні дії.

( Стаття 152 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  1461-X

( 1461-10 ) від 23.01.81, N 2994-X ( 2994-10 ) від 11.01.82 )

 

     Стаття 153. Відповідальність за порушення заходів по

                 забезпеченню позову

 

     Особи, винні в порушенні  заборони  провадити  певні  дії,  а

також  провадити  платежі  або  передавати   майно   відповідачеві

(стаття  152  цього  Кодексу),  за  ухвалою   суду   можуть   бути

оштрафовані  в  розмірі  до  одного  неоподатковуваного   мінімуму

доходів громадян. Крім того, позивач вправі стягнути  з  цих  осіб

збитки, завдані невиконанням ухвали  про  забезпечення  позову. 

(  Стаття 153 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  8627-X

(  8627-10  )  від  20.03.85;  Законом N 27/96-ВР ( 27/96-ВР ) від

02.02.96 )

 

     Стаття 154. Заміна способу забезпечення позову

 

     Суд або суддя може за заявою однієї з сторін  і  зважаючи  на

пояснення  другої  сторони   допустити   заміну   одного   способу

забезпечення позову іншим, а також допустити кілька забезпечень  з

тим, щоб загальна їх сума не перевищувала позовної.

     При забезпеченні позову, що має  грошову  оцінку,  відповідач

може з дозволу суду  або  судді  замість  допущеного  забезпечення

внести в депозит позовну суму.

 

     Стаття 155. Скасування забезпечення позову

 

     Ухвала про забезпечення позову  може  бути  скасована  судом,

який розглядає справу.

     Питання про  скасування  забезпечення  позову  вирішується  в

судовому засіданні з  повідомленням  осіб,  які  беруть  участь  у

справі. Неявка цих осіб  не  перешкоджає  розглядові  питання  про

скасування забезпечення позову.

     Якщо в позові буде відмовлено, вжиті заходи  по  забезпеченню

позову зберігаються до набрання рішенням законної сили. Проте  суд

може  одночасно  з  постановленням   рішення   або   після   цього

постановити ухвалу про скасування забезпечення позову.

 

     Стаття 156. Виконання ухвали про забезпечення позову

 

     Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку,

встановленому для виконання судових рішень.

 

     Стаття 157. Оскарження ухвал про забезпечення позову

 

     На ухвалу з  питань  забезпечення  позову  може  бути  подано

скаргу, внесено окреме подання.

     Строк на  подачу скарги,  внесення окремого подання на ухвалу

про забезпечення позову,  постановлену  у  відсутності  скаржника,

починається з наступного дня після того, як йому оголосили ухвалу.

     Подача скарги, внесення окремого подання не зупиняє виконання

ухвали про забезпечення позову,  а також не  перешкоджає  дальшому

розгляду  справи.  Подача  скарги,  внесення  окремого  подання на

ухвалу про скасування  заходу,  що  його  вжито  для  забезпечення

позову,  або  про  заміну  одного  виду  забезпечення позову іншим

зупиняє виконання цієї ухвали.

(  Стаття 157 із змінами, внесеними згідно із Законом  N  2857-XII

( 2857-12 ) від 15.12.92 )

 

     Стаття 158. Права відповідача у зв'язку з забезпеченням

                 позову

 

     Суд або суддя, допускаючи забезпечення позову, може  вимагати

від позивача забезпечення можливих для відповідача збитків.

     Відповідач, в разі відмови в позові, після набрання  рішенням

законної сили  може  стягнути  з  позивача  збитки,  завдані  йому

забезпеченням позову.

 

 

                             Глава 20

                         Судовий розгляд

 

     Стаття 159. Розгляд справ у судовому засіданні

 

     Розгляд цивільної  справи відбувається в судовому засіданні з

обов'язковим повідомленням  осіб,  які  беруть  участь  у  справі.

Судове  засідання  провадиться  в  приміщенні суду,  а по найбільш

актуальних  справах  та  справах,  що  мають  широкий  громадський

інтерес,  - безпосередньо на підприємствах,  будовах, в установах,

радгоспах, колгоспах.

     Справа  про   розірвання   шлюбу   з   особою,   визнаною   в

установленому  порядку  безвісно   відсутньою   або   недієздатною

внаслідок душевної хвороби чи недоумства, розглядається в судовому

засіданні без виклику відповідача.

( Стаття 159  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указом  ПВР  від

15.10.66 )

 

     Стаття 160. Безпосередність та усність судового розгляду

 

     Суд першої    інстанції    при    розгляді   справи   повинен

безпосередньо дослідити докази в справі: заслухати пояснення осіб,

які беруть участь у справі, показання свідків, висновки експертів,

ознайомитися  з  письмовими  доказами,  оглянути  речові   докази.

Винятки з цього правила допускаються лише у випадках, встановлених

статтями 33 і 45 цього Кодексу.

     Розгляд справи відбувається  усно  і  при  незмінному  складі

суддів. У разі заміни одного з суддів у процесі розгляду справи її

розгляд має бути проведений з самого початку.

(  Стаття  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом  N  3129-XII

( 3129-12 ) від 22.04.93 )

 

     ( Статтю  161  виключено  на   підставі   Закону  N  2540-III

( 2540-14 ) від 21.06.2001 )

 

     Стаття 162. Права і обов'язки головуючого

 

     В  судових  засіданнях  районного  (міського)  суду   головує

голова суду або суддя,  а  в  судових  засіданнях  інших  судів  -

голова, його заступник або член суду.

     Головуючий  керує  судовим  засіданням,  спрямовуючи  судовий

розгляд  на  забезпечення  повного,  всебічного   і   об'єктивного

з'ясування обставин справи, усуваючи з судового розгляду  все,  що

не має істотного значення для вирішення справи, а також забезпечує

належний виховний рівень судового процесу.

     В разі заперечень будь-кого  з  осіб,  які  беруть  участь  у

справі, свідків, експертів, перекладачів проти дій головуючого  ці

заперечення заносяться до протоколу судового засідання  і  питання

вирішується всім складом суду.

     Головуючий  вживає  необхідних  заходів  до  забезпечення   в

судовому засіданні належного порядку.

 

     Стаття 163. Обов'язки присутніх у залі судового засідання

 

     Всі присутні в залі судового засідання  при  вході  до  нього

суду повинні встати. Рішення суду всі присутні в залі заслуховують

стоячи. Особи, які  беруть  участь  у  справі,  свідки,  експерти,

перекладачі  звертаються  до  суду  та  дають  свої  показання   і

пояснення стоячи.

     Відступ від цього правила допускається з дозволу головуючого.

     Особи,  які  беруть  участь  у  справі,   свідки,   експерти,

перекладачі, а  також  всі  присутні  в  залі  судового  засідання

громадяни повинні додержувати в судовому  засіданні  встановленого

порядку  і  беззаперечно  підкорятись  відповідним  розпорядженням

головуючого.

 

     Стаття 164. Заходи щодо порушників порядку в судовому

                 засіданні

 

     Особі,  яка  порушує  порядок  під   час   розгляду   справи,

головуючий від імені суду робить попередження.

     За  непідкорення  розпорядженню  головуючого  або   порушення

порядку під час судового засідання свідок, позивач, відповідач  та

інші громадяни несуть відповідальність за частиною  першою  статті

185-3   Кодексу    України   про   адміністративні  правопорушення

( 80731-10 ).

     В разі   непідкорення   розпорядженням   головуючого  з  боку

прокурора або адвоката  їм  робиться  попередження.  При  дальшому

непідкоренні  зазначених  осіб розпорядженням головуючого слухання

справи за ухвалою суду може бути відкладено,  якщо  неможливо  без

шкоди   для  справи  замінити  дану  особу  іншою.  Одночасно  суд

повідомляє про це відповідно вищестоящого  прокурора  чи  президію

колегії адвокатів.

     При порушенні  порядку  в  судовому  засіданні  сторонами або

третіми  особами  суд  відкладає  розгляд   справи   або   видаляє

порушників з залу судового засідання на весь час судового розгляду

або на частину його.  В останньому разі головуючий знайомить особу

після  повернення  її  до залу судового засідання з процесуальними

діями, вчиненими в її відсутності.

( Стаття 164 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  8627-X

( 8627-10 ) від 20.03.85, N 9166-XI ( 9166-11 ) від 04.05.90 )

 

     Стаття 165. Відкриття судового засідання

 

     У призначений для розгляду справи  час  головуючий  відкриває

судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься.

 

     Стаття 166. Перевірка явки учасників процесу

 

     Секретар  судового  засідання   доповідає   судові,   хто   з

викликаних по справі осіб з'явився в судове засідання, чи  вручені

повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, та які є  відомості

про причини їх неявки.

     Суд встановлює особу тих, хто  з'явився,  а  також  перевіряє

повноваження службових осіб і представників.

 

     Стаття 167. Роз'яснення перекладачеві його прав і обов'язків

 

     Головуючий роз'яснює  перекладачеві його права та обов'язки і

попереджає його про кримінальну відповідальність згідно з статтями

178 і 179 Кримінального кодексу України ( 2002-05  )  за  завідомо

неправильний  переклад  і  за  відмову  без  поважних  причин  від

виконання  покладених  обов'язків.

( Стаття 167 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  9166-XI

( 9166-11 ) від 04.05.90 )

 

     Стаття 168. Видалення свідків з залу судового засідання

 

     Свідки видаляються з залу судового засідання.

     Головуючий вживає заходів,  щоб  свідки,  яких  допитали,  не

зносились з тими, яких суд ще не допитав.

 

     Стаття 169. Оголошення складу суду і роз'яснення права

                 відводу

 

     Головуючий оголошує склад суду, а також  прізвища  прокурора,

експерта, перекладача, секретаря судового  засідання  і  роз'яснює

особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи.

     Підстави для відводу, порядок вирішення заявленого відводу та

наслідки  задоволення заяви про відвід визначаються статтями 18-23

цього Кодексу.

 

     Стаття 170. Роз'яснення особам, які беруть участь у

                 справі, їх прав та обов'язків

 

     Головуючий роз'яснює сторонам та  іншим  особам,  які  беруть

участь у справі, їх права та  обов'язки,  про  що  зазначається  в

протоколі судового засідання.

 

     Стаття 171. Вирішення судом клопотань осіб, які беруть

                 участь у справі

 

     Клопотання осіб, які беруть участь у справі, про витребування

нових доказів та  з  усіх  інших  питань,  зв'язаних  з  розглядом

справи, вирішуються судом негайно після того,  як  буде  заслухана

думка  інших  осіб,  які  беруть   участь   у   справі,   про   що

постановлюється ухвала.

 

     Стаття 172. Наслідки неявки в судове засідання особи,

                 яка бере участь у справі

 

     Суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання

однієї  із сторін або будь-кого з інших осіб,  які беруть участь у

справі, щодо яких немає відомостей про вручення їм повісток.

     Суд може відкласти розгляд справи  у  разі  неявки  в  судове

засідання  однієї із сторін або будь-кого з інших осіб,  що беруть

участь у справі, які повідомлені у встановленому порядку про час і

місце судового засідання, з причин, визнаних судом поважними.

     У разі  повторної  неявки  в судове засідання,  незалежно від

причин, позивача або відповідача, яким повідомлено у встановленому

порядку  про час і місце судового засідання,  суд розглядає справу

за  наявності  у  справі  достатніх  матеріалів   про   права   та

взаємовідносини  сторін.  У разі,  якщо суд визнає потрібним,  щоб

сторона,  яка не з'явилась, дала особисті пояснення, він відкладає

розгляд  справи.  Викликати позивача або відповідача для особистих

пояснень  можна  і  тоді,  коли  у   справі   беруть   участь   їх

представники.

     У разі неявки в судове засідання позивача без поважних причин

за викликом суду відповідно до частини  третьої  цієї  статті  або

його  повторної  неявки  за викликом суду незалежно від причин суд

залишає заяву без розгляду (пункт 4 статті 229 цього Кодексу).

     У разі неявки в судове засідання відповідача за викликом суду

відповідно  до частини третьої цієї статті суд розглядає справу на

підставі наявних у справі матеріалів.

     У разі неявки в судове засідання без поважних причин осіб, що

беруть  участь  у  справі  (крім позивача,  прокурора,  адвоката),

відсутність яких потягла за собою відкладення розгляду справи, суд

має право накласти на них, а також на службову особу підприємства,

установи або організації,  з вини якої не  було  забезпечено  явку

представника   в  судове  засідання,  штраф  у  розмірі  до  трьох

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

     Про неявку в судове  засідання  прокурора  або  адвоката  суд

повідомляє   відповідно   вищестоящого   прокурора  чи  в  колегію

адвокатів.

( Стаття 172 із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами  ПВР  від

15.10.66,  N 1461-X ( 1461-10 ) від 23.01.81, N 8627-X ( 8627-10 )

від  20.03.85,  N  9166-XI  (  9166-11  )  від 04.05.90;   Законом

N 27/96-ВР ( 27/96-ВР ) від 02.02.96; в редакції Закону N 1464-III

( 1464-14 ) від 17.02.2000 )

 

 

     (  Статтю  173  виключено  на  підставі  Закону   N  1464-III

( 1464-14 ) від 17.02.2000 )

 

 

     Стаття 174. Наслідки неявки відповідача в справі про

                 стягнення аліментів

 

     У справі про стягнення коштів  на  утримання  (аліменти)  суд

може   визнати   явку   відповідача   обов'язковою.   При   неявці

відповідача  в  судове  засідання   з   причин,   визнаних   судом

неповажними,  його  можна  оштрафувати   в   розмірі   до   одного

неоподатковуваного  мінімуму   доходів   громадян   та   примусово

привести  до  суду. 

     При повторній  неявці  до  суду  відповідач  притягається  до

відповідальності за частиною першою статті 185-3  Кодексу  України

про адміністративні правопорушення.

( Стаття 174 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  8627-X

(  8627-10  )  від  20.03.85,  N 9166-XI ( 9166-11 ) від 04.05.90,

Законом N 27/96-ВР ( 27/96-ВР ) від 02.02.96 )

 

     Стаття 175. Наслідки неявки в судове засідання свідків

                 або експертів

 

     Якщо в судове засідання не з'являться  свідки  або  експерти,

суд  заслуховує  думку  осіб,  які  беруть  участь  у справі,  про

можливість розгляду справи у відсутності  свідків  або  експертів,

які  не з'явилися,  та постановляє ухвалу про продовження судового

розгляду або про відкладення  розгляду  справи  на  певний  строк.

Одночасно  суд  вирішує  питання  про  відповідальність свідка або

експерта,  який не з'явився,  згідно з  статтями  44  і  58  цього

Кодексу.

 

     Стаття 176. Відкладення розгляду справи

 

     Суд може відкласти розгляд справи  у  випадках,  передбачених

цим Кодексом, а також при неможливості розгляду справи в зв'язку з

необхідністю витребувати  нові  докази  або  в  разі  необхідності

замінити відведеного суддю.

     Суд,  відкладаючи  розгляд  справи,  призначає  день   нового

судового  засідання,  про  що  оголошує  під  розписку   учасникам

процесу, які з'явилися. Тих учасників процесу,  які  не  з'явилися

або яких суд заново притягає до участі  в  процесі,  викликають  в

нове судове засідання повістками.

     При відкладенні розгляду справи суд повинен допитати свідків,

які з'явилися, коли в судовому засіданні присутні всі  особи,  які

беруть участь у справі. Тільки у виняткових  випадках  за  ухвалою

суду свідків можна не допитувати і викликати знову.

     В справі про розірвання шлюбу  суд  може,  відклавши  розгляд

справи, призначити подружжю строк для примирення, який не  повинен

перевищувати шести місяців.

     Новий розгляд  справи  після  її  відкладення  розпочинається

заново.

( Стаття  176  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами ПВР від

15.10.66, N 2135-08 від 15.10.73 )

 

     Стаття 177. Роз'яснення експертові його прав і обов'язків

 

     Головуючий роз'яснює експертові  його  права  і  обов'язки  і

попереджає про кримінальну відповідальність згідно з статтями  178

і 179  Кримінального  кодексу  України  ( 2002-05 ) за відмову від

виконання покладених на нього  обов'язків  або  за  дачу  завідомо

неправдивого висновку. 

(  Стаття 177 із змінами, внесеними згідно із Законом  N  2857-XII

( 2857-12 ) від 15.12.92 )

 

     Стаття 178. Початок розгляду справи по суті

 

     Розгляд справи по суті починається доповіддю одного з суддів,

після чого головуючий з'ясовує:  чи підтримує позивач свої вимоги,

чи визнає відповідач вимоги позивача  та  чи  не  бажають  сторони

закінчити справу мировою угодою або звернутись для вирішення спору

до третейського суду.

( Стаття 178 із змінами, внесеними згідно із Законами  N  2464-XII

( 2464-12 ) від 17.06.92, N 2540-III ( 2540-14 ) від 21.06.2001 )

 

     Стаття 179. Відмова  позивача  від  позову,  визнання

                 позову відповідачем і мирова угода сторін

 

     Заява  позивача  про  відмову  від  позову,  визнання  позову

відповідачем і умови мирової угоди сторін заносяться до  протоколу

судового   засідання   і   підписуються   відповідно    позивачем,

відповідачем або обома сторонами.

     Якщо   відмова   позивача   від   позову,   визнання   позову

відповідачем або мирова угода сторін викладені в адресованих  суду

письмових  заявах,  ці  заяви  додаються   до   справи,   про   що

зазначається в протоколі судового засідання.

     До прийняття відмови позивача від позову або до  затвердження

мирової  угоди  сторін  суд  роз'яснює  позивачеві  або   сторонам

наслідки відповідних процесуальних дій.

     Про  прийняття  відмови   позивача   від   позову   або   про

затвердження мирової угоди сторін  суд  постановляє  ухвалу,  якою

одночасно закриває провадження в справі.  В  ухвалі  повинні  бути

зазначені умови затверджуваної судом мирової угоди сторін.

     В  разі  неприйняття  судом  відмови  позивача  від   позову,

визнання позову  відповідачем  або  незатвердження  мирової  угоди

сторін суд постановляє про це мотивовану ухвалу.

 

     Стаття 180. Пояснення сторін та інших осіб, які беруть

                 участь у справі

 

     Після доповіді  справи  суд  заслуховує пояснення позивача та

третьої особи,  яка бере участь на його  стороні,  відповідача  та

третьої  особи,  яка  бере  участь на його стороні,  а також інших

осіб,  які  беруть  участь  у  справі.  З  урахуванням  конкретних

обставин  справи  суд  може встановити інший порядок дачі пояснень

сторонами та надати їм право на додаткові пояснення.

     Сторони та інші особи, які беруть  участь  у  справі,  можуть

ставити запитання один одному.

     Головуючий оголошує письмові пояснення сторін та інших  осіб,

які беруть участь у справі, а також пояснення,  одержані  судом  в

порядку, передбаченому статтями 33 і 36 цього Кодексу.

(  Стаття 180 із змінами, внесеними згідно із Законом  N  3188-XII

( 3188-12 ) від 06.05.93 )

 

     Стаття 181. Встановлення порядку дослідження інших доказів

 

     Суд, заслухавши пояснення сторін та інших  осіб,  які  беруть

участь у справі, встановлює порядок допиту свідків,  експертів  та

дослідження інших доказів.

 

     Стаття 182. Порядок допиту свідків

 

     Кожний свідок допитується окремо.

     Свідки, які ще не  дали  показань,  не  можуть  бути  в  залі

засідання суду під час розгляду справи.

     Перед допитом свідка суд  встановлює  його  особу,  вік,  рід

занять, відношення до даної  справи  і  стосунки  з  сторонами  та

іншими особами, які беруть участь у справі, і попереджає його  про

кримінальну  відповідальність  згідно  з  статтями   178   і   179

Кримінального кодексу України ( 2002-05 ) за  дачу  суду  завідомо

неправдивих показань і за відмову дати показання.

     Свідкам,  які  не  досягли  шістнадцяти   років,   головуючий

роз'яснює обов'язок правдиво розповісти, що їм відомо  по  справі,

але вони не попереджаються про  відповідальність  за  відмову  від

дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань.

     Допит свідка  починається з пропозиції головуючого розповісти

все,  що йому особисто відомо по даній справі,  після чого  першим

йому ставить запитання особа,  за заявою якої викликано свідка,  а

потім  інші  особи,  які  беруть  участь   у   справі.   Свідкові,

викликаному за ініціативою суду, першим ставить запитання позивач.

     Судді вправі ставити запитання свідку в  будь-який  час  його

допиту.

     Кожний допитаний свідок залишається в залі засідання суду  до

закінчення розгляду справи. Суд може дозволити  допитаним  свідкам

залишити зал засідання  суду  до  закінчення  розгляду  справи  за

згодою сторін.

     Свідок  може  бути  допитаний  повторно  на  тому  ж  або  на

наступному засіданні за його власною заявою, за заявою  сторін  та

інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду.

     Суд може призначити свідкам очну ставку для з'ясування причин

розходжень в їх показаннях.

(  Стаття 182 із змінами, внесеними згідно із Законом  N  2857-XII

( 2857-12 ) від 15.12.92 )

 

     Стаття 183. Використання свідком письмових заміток

 

     Свідок, даючи  показання,   може   користуватись   письмовими

замітками   в  тих  випадках,  коли  його  показання  пов'язані  з

будь-якими обчисленнями та іншими даними,  які  важко  зберегти  в

пам'яті.  Ці  замітки пред'являються судові та особам,  які беруть

участь у справі,  і можуть бути приєднані  до  справи  за  ухвалою

суду.

 

     Стаття 184. Порядок допиту неповнолітніх свідків

 

     Допит свідків,  які  не  досягли  п'ятнадцяти  років,  і,  за

розсудом  суду,   неповнолітніх   свідків   від   п'ятнадцяти   до

вісімнадцяти років обов'язково провадиться в присутності  педагога

або близьких для свідка  осіб  (батьків,  усиновителів,  опікунів,

піклувальників), якщо вони не заінтересовані у справі.

     Зазначені  особи  можуть  з  дозволу  суду  ставити  свідкові

запитання.

     У виняткових випадках, коли  це  необхідно  для  встановлення

істини, на час допиту осіб, які  не  досягли  повноліття,  з  залу

судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та  чи  інша

особа, яка бере участь у справі. Після повернення  цієї  особи  до

залу судового засідання їй повідомляють про показання свідка, який

не досяг повноліття,  і  надають  можливість  поставити  запитання

свідкові.

     Свідок, який не досяг шістнадцяти років, по  закінченні  його

допиту видаляється з залу судового засідання, крім випадків,  коли

суд визнає за необхідну присутність цього свідка в  залі  судового

засідання.

 

     Стаття 185. Оголошення показань свідків

 

     Показання свідків, зібрані в порядку, передбаченому  статтями

33, 36, 45 і 176 цього Кодексу, оголошуються в судовому засіданні.

 

     Стаття 186. Дослідження письмових доказів

 

     Письмові докази  або протокол їх огляду,  складені в порядку,

передбаченому статтями 33,  36 і 189 цього Кодексу, оголошуються в

судовому засіданні та пред'являються для ознайомлення особам,  які

беруть участь у справі,  а в необхідних випадках - також експертам

і  свідкам.  Особи,  які беруть участь у справі,  можуть дати свої

пояснення з приводу цих доказів або протоколу.

 

     Стаття 187. Оголошення особистого листування і

                 телеграфних повідомлень громадян

 

     З метою охорони таємниці листування і телеграфних повідомлень

особисте листування та особисті телеграфні  повідомлення  громадян

можуть  бути  оголошені  у відкритому судовому засіданні тільки за

згодою осіб,  між якими це листування  і  телеграфні  повідомлення

відбувалися.  В  противному  разі  таке  листування  і  телеграфні

повідомлення оголошуються та досліджуються  у  закритому  судовому

засіданні.

( Стаття 187 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  1461-X

( 1461-10 ) від 23.01.81 )

 

     Стаття 188. Дослідження речових доказів

 

     Речові докази  оглядаються судом,  а також пред'являються для

ознайомлення особам,  які беруть участь у справі,  а в  необхідних

випадках - також експертам і свідкам.  Особи, яким пред'явлені для

ознайомлення речові докази,  можуть звернути увагу суду на  ті  чи

інші  обставини,  зв'язані  з  оглядом.  Ці  заяви  заносяться  до

протоколу судового засідання.

     Протоколи огляду   речових   доказів,   складені  в  порядку,

передбаченому статтями 33,  36 і 189 цього Кодексу, оголошуються в

судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати

свої пояснення з приводу цих протоколів.

 

     Стаття 189. Огляд на місці

 

     Речові та письмові докази, яких не  можна  доставити  в  суд,

оглядаються  і  досліджуються  за  місцем  їх   знаходження.   Про

проведення огляду на місці суд постановляє ухвалу.

     Огляд на  місці провадить весь склад суду з повідомленням про

це осіб,  які беруть участь у справі,  а в необхідних випадках - з

викликом експертів і свідків.

     Про огляд на місці і проведені  при  огляді  дії  складається

протокол, що підписується  всіма  особами,  які  беруть  участь  в

огляді. До протоколу додаються разом з  описом  усі  складені  або

звірені під час огляду плани, креслення, знімки тощо.

     Особи, які беруть участь в огляді на місці,  вправі  подавати

свої зауваження на протокол огляду.

 

     Стаття 190. Дослідження висновку експерта

 

     Висновок експерта оголошується в судовому засіданні.

     Для роз'яснення і доповнення висновку  експерта  йому  можуть

бути задані запитання.

     Першим ставить запитання експертові  особа,  за  заявою  якої

призначено експертизу,  а потім - інші особи,  які беруть участь у

справі.  Якщо експертизу призначено за  ініціативою  суду,  першим

ставить  запитання  експертові  позивач.  Головуючий  може ставити

запитання експертові в будь-який час його допиту.

(  Стаття 190 із змінами, внесеними згідно із Законом  N  2464-XII

( 2464-12 ) від 17.06.92 )

 

     Стаття 191. Висновки органів державного управління

 

     Висновки органів державного управління, що  беруть  участь  у

справі (частина друга статті 121 цього  Кодексу),  оголошуються  в

судовому засіданні, після чого суд і особи, які  беруть  участь  у

справі, можуть ставити запитання представникам цих органів з метою

роз'яснення і доповнення висновку.

 

 

     (  Статтю  192  виключено  на  підставі  Закону  N   2540-III

( 2540-14 ) від 21.06.2001 )

 

 

     Стаття 193. Додаткові пояснення осіб, які беруть участь

                 у справі

 

     Після з'ясування   всіх   обставин  справи  та  перевірки  їх

доказами головуючий надає сторонам та  іншим  особам,  які  беруть

участь у справі,  можливість дати додаткові пояснення.  Вислухавши

додаткові  пояснення,  суд  постановляє  ухвалу   про   закінчення

з'ясування  обставин  справи та перевірки їх доказами і переходить

до судових дебатів.

 

     Стаття 194. Судові дебати

 

     Судові дебати складаються з промов осіб, які беруть участь  у

справі.

     У  дебатах  першому  надається  слово  позивачеві   та   його

представникові, потім відповідачеві та його представникові.  Третя

особа, яка заявила самостійні позовні вимоги на предмет спору,  та

її представник виступають після сторін.

     Треті особи без самостійних вимог виступають у дебатах  після

особи, на стороні якої вони беруть участь.

     Прокурор,  уповноважені  органів  державної  влади та органів

місцевого самоврядування, а також особи, яким законом надано право

захищати права і свободи інших осіб,  виступають у судових дебатах

першими.

     Органи  державної  влади  та органи місцевого самоврядування,

притягнені  судом  до  участі  в  процесі,  а  також ті з них, які

вступили  до  процесу  за  своєю ініціативою, виступають в судових

дебатах після сторін та третіх осіб.

 

     (  Частину  шосту  статті  194  виключено  на підставі Закону

N 2540-III ( 2540-14 ) від 21.06.2001 )

 

     (  Частину  сьому  статті  194  виключено  на підставі Закону

N 2540-III ( 2540-14 ) від 21.06.2001 )

 

     З дозволу суду промовці можуть обмінятися репліками.

(  Стаття 194 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N 1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81,  Законом  N 2540-III ( 2540-14 ) від

21.06.2001 )

 

 

     (  Статтю  195  виключено  на  підставі  Закону   N  2857-XII

( 2857-12 ) від 15.12.92 )

 

 

     Стаття 196. Поновлення розгляду справи по суті

 

     Якщо  суд  під  час  судових  дебатів  визнає  за   необхідне

з'ясувати нові  обставини,  що  мають  значення  для  справи,  або

дослідити нові  докази,  він  постановляє  ухвалу  про  поновлення

розгляду справи по суті. Після закінчення розгляду справи по  суті

судові дебати провадяться в загальному порядку.

(  Стаття 196 із змінами, внесеними згідно із Законом  N  2857-XII

( 2857-12 ) від 15.12.92 )

 

     Стаття 197. Вихід суду до нарадчої кімнати для

                 постановлення судового рішення

 

     Після  судових  дебатів  суд  йде  до  нарадчої  кімнати  для

постановлення рішення.

     Якщо при постановленні рішення  виявиться  потреба  з'ясувати

будь-яку обставину через повторний допит свідків  або  через  іншу

судову дію,  суд,  не  постановляючи  рішення,  відновлює  судовий

розгляд справи, про що постановляє ухвалу.

     Судовий розгляд в цьому разі  провадиться  виключно  в  межах

з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.

     Після закінчення відновленого судового розгляду,  залежно від

його результатів,  суд відкриває судові дебати з приводу додатково

досліджених обставин і йде до нарадчої кімнати  для  постановлення

рішення  або,  якщо  з'ясування  цих обставин в судовому засіданні

виявилося неможливим,  виносить ухвалу  про  відкладення  розгляду

справи.

( Стаття 197 із змінами, внесеними згідно із Законами  N  2464-XII

( 2464-12 ) від 17.06.92, N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92 )

 

 

                             Глава 21

             Фіксування судового процесу та протоколи

 

     Стаття 198. Фіксування судового процесу

 

     Судом здійснюється   повне   фіксування   судового    процесу

технічними засобами.

 

     Про кожне   судове   засідання,  а  також  про  кожну  окрему

процесуальну дію,  вчинену поза постійним  місцем  засідання  суду

першої інстанції, складається протокол.

 

     У протоколі  судового  засідання  відображаються  всі істотні

моменти розгляду справи в тій  послідовності,  в  якій  вони  мали

місце в  судовому  засіданні чи при вчиненні окремої процесуальної

дії.

 

     У протоколі зазначаються:

 

     1) рік, місяць, число і місце судового засідання;

 

     2) час  початку  судового  засідання  або  проведення окремої

процесуальної дії;

 

     3) назва  суду,  який розглядає справу,  прізвище та ініціали

судді, секретаря судового засідання, прокурора;

 

     4) справа,  що  розглядається,  повна і точна назва сторін та

інших осіб, які беруть участь у справі;

 

     5) відомості про явку  осіб,  які  беруть  участь  у  справі,

представників,  адвокатів,  експертів,  спеціалістів, перекладачів

або їх неявку,  причини відсутності та  про  вручення  їм  судових

повісток;

 

     6) відомості  про  роз'яснення сторонам та іншим особам,  які

беруть участь у справі, їх процесуальних прав та обов'язків;

 

     7) усі розпорядження головуючого та ухвали,  постановлені без

виходу  до  нарадчої  кімнати,  а  також  відомості про оголошення

ухвал,  постановлених у нарадчій кімнаті,  дані  про  застосування

технічних засобів фіксування судового процесу;

 

     8) заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь

у справі, хід їх обговорення;

 

     9) основний  зміст   пояснень   сторін,   третіх   осіб,   їх

представників та інших осіб,  які беруть участь у справі,  а також

показання свідків,  усне  роз'яснення експертами своїх висновків і

відповідей  на  поставлені  йому  додаткові запитання;   пояснення

спеціалістів та   роз'яснення   висновків  прокурора  або  органів

державної влади,  органів місцевого самоврядування,  залучених для

цього до справи;

 

     10) подані в судовому засіданні докази, звуко- і відеозаписи,

хід  дослідження  доказів,  а  у разі, якщо докази не додаються до

справи, - номер, дата та зміст письмових доказів, а також ознаки і

властивості речових доказів, звуко- і відеозаписів;

 

     11) зміст судових дебатів;

 

     12) відомості про оголошення рішення, ухвали;

 

     13) роз'яснення сторонам та іншим особам, які беруть участь у

справі,  змісту рішення,  ухвали,  порядку і строку їх оскарження,

права  та  порядку  подачі  заяви  про  виготовлення обгрунтування

висновків  суду,  а  також  права  на  ознайомлення  з  протоколом

судового засідання та подачу на нього зауважень;

 

     14) час закінчення судового засідання в даній справі.

 

     Стаття 199. Порядок складання і оформлення протоколів

 

     Протоколи складає  секретар  в  судовому  засіданні  або  при

вчиненні окремої процесуальної дії поза засіданням.

 

     Протоколи викладаються письмово.

 

     Протокол повинен бути оформлений в  строк  не  пізніше  трьох

днів  з дня закінчення судового засідання,  а протоколи про окремі

процесуальні дії - не пізніше наступного дня після їх проведення.

 

     У виняткових   випадках   по   особливо   складних    справах

складення та підписання протоколу може бути здійснено в  строк  не

пізніше десяти днів після закінчення судового засідання.

 

     Стаття 200. Зауваження на протокол судового

                 засідання та їх розгляд

 

     Сторони та  інші  особи,  які  беруть участь у справі,  мають

право знайомитися з протоколом судового засідання і протягом трьох

днів  після підписання протоколу подавати свої письмові зауваження

з приводу  допущених  у  протоколі  неправильностей  або неповноти

змісту.

 

     Стаття 201. Розгляд зауважень на протокол

 

     Головуючий розглядає зауваження на протокол і в разі згоди із

зауваженнями, посвідчує їх правильність.

 

     У разі  незгоди  головуючого  з  поданими  зауваженнями  вони

розглядаються в судовому засіданні судом,  який ухвалив рішення, з

повідомленням осіб,  які брали участь у справі,  про час  і  місце

проведення судового   засідання.   Розглянувши   зауваження,   суд

постановляє  ухвалу,  якою  посвідчує  правильність  зауважень або

відхиляє їх.

 

     У разі  пропуску  строку  подання  зауважень  і   відсутності

підстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду.

 

     Зауваження на протокол повинні  бути  розглянуті  не  пізніше

п'яти днів з дня їх подання.

 

     Зауваження на протокол приєднуються до справи,  в тому числі,

коли їх не було розглянуто у зв'язку з вибуттям головуючого.

(  Глава  21  із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81;  Законами N 2464-XII ( 2464-12 ) від

17.06.92, N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92, в  редакції  Закону

N 2540-III ( 2540-14 ) від 21.06.2001 )

 

                             Глава 22

                           Рішення суду

 

     Стаття 202. Законність і обгрунтованість рішення

 

     Рішення суду  повинно  бути  законним  і  обгрунтованим.  Суд

обгрунтовує рішення лише на тих доказах,  які  були  досліджені  у

судовому засіданні.

 

     Стаття 202-1. Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення

 

     При ухваленні рішення суд приймає рішення щодо:

 

     1) наявності обставин (фактів), якими обгрунтовувались вимоги

і заперечення та якими доказами вони підтверджуються;

 

     2) наявності інших фактичних даних (пропуск  строку  позовної

давності тощо),  які мають значення для вирішення справи,  а також

доказів на їх підтвердження;

 

     3) правовідносин, зумовлених встановленими фактами;

 

     4) правової норми, яка регулює ці правовідносини;

 

     5) задоволення позову чи відмови в його задоволенні;

 

     6) розподілу судових витрат між сторонами;

 

     7) наявності  підстав  для   негайного   виконання   судового

рішення;

 

     8) наявності підстав для скасування заходів щодо забезпечення

позову.

(  Кодекс  доповнено  статтею  202-1  згідно із Законом N 2540-III

( 2540-14 ) від 21.06.2001 )

 

     Стаття 203. Зміст рішення

 

     У рішенні суду зазначаються:

 

     1) час та місце його постановлення;

 

     2) назва суду, що його ухвалив;

 

     3) прізвище  та  ініціали   судді   та   секретаря   судового

засідання;

 

     4) сторони та інші особи, які брали участь у справі;

 

     5) вимоги  позивача,  заперечення  відповідача,  узагальнений

виклад пояснень інших осіб, які брали участь у справі;

 

     6) встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини;

 

     7) наявність  порушення  прав  і  свобод,  за  захистом  яких

спрямоване звернення до суду,  чи невиконання зобов'язань або інші

підстави щодо задоволення вимог;

 

     8) назва,  стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону,

за якими вирішено справу,  норми процесуального закону,  якими суд

керувався;

 

     9) висновок суду про задоволення позову або відмову в  позові

повністю чи частково, вказівка на розподіл судових витрат, строк і

порядок оскарження рішення.

 

     За письмовою заявою,  що подається протягом десяти днів з дня

проголошення рішення,  сторони  чи іншої особи,  яка бере участь у

справі, суд  у  десятиденний  строк   з   дня   заявлення   вимоги

обгрунтовує висновки  суду  в  окремому  процесуальному документі,

оформленому відповідно до вимог цієї статті.

( Стаття 203 із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами  ПВР  від

15.10.66,  N 1461-X ( 1461-10 ) від 23.01.81, N 7194-X ( 7194-10 )

від  22.06.84,  N  8658-XI  (  8658-11  )  від  10.01.90;  Законом

N 27/96-ВР ( 27/96-ВР ) від 02.02.96, в редакції Закону N 2540-III

( 2540-14 ) від 21.06.2001 )

 

     Стаття 204. Визначення порядку і строку виконання рішення

 

     Суд, який постановив рішення,  може  визначити  порядок  його

виконання, надати відстрочку або розстрочку виконання.

     Якщо суд на підставі статей 217 і 218 цього Кодексу  допускає

негайне виконання рішення, він зазначає про це в рішенні.

(  Стаття 204 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

( 1461-10 ) від 23.01.81 )

 

     Стаття 205. Рішення про стягнення грошових сум з

                 юридичних осіб

 

     Суд, постановляючи  рішення  про  стягнення  грошових  сум  з

державних  підприємств,  установ,  організацій,  колгоспів,  інших

кооперативних   організацій,   їх   об'єднань,  інших  громадських

організацій,  зазначає в  резолютивній  частині  рішення  характер

грошових   сум,   що  підлягають  стягненню,  і  з  якого  рахунку

відповідача в банку повинна бути списана присуджена сума.

(  Стаття 205 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

( 1461-10 ) від 23.01.81 )

 

     Стаття 206. Рішення про присудження майна або його

                 вартості

 

     Суд, присуджуючи майно в натурі, повинен  вказати  в  рішенні

вартість майна, яку належить  стягнути  з  відповідача,  якщо  при

виконанні рішення присудженого майна не буде в наявності.

 

     Стаття 207. Рішення, що зобов'язує відповідача виконати

                 певну дію

 

     Суд, постановляючи рішення,  яким на відповідача покладається

виконання певних дій,  не зв'язаних з передачею майна або грошових

сум,  може в тому рішенні вказати,  що, коли відповідач не виконає

рішення протягом встановленого строку,  позивач вправі виконати цю

дію за рахунок відповідача, стягнувши з нього необхідні витрати.

     Якщо зазначені дії можуть бути виконані тільки  відповідачем,

суд встановлює в рішенні строк,  протягом  якого  рішення  повинно

бути виконане.

 

     Стаття 208. Рішення на користь кількох позивачів або проти

                 кількох відповідачів

 

     Суд, постановляючи рішення на користь кількох  позивачів  або

проти кількох відповідачів,  повинен  зазначити,  в  якій  частині

рішення стосується кожного з них, або вказати, що відповідальність

чи право стягнення є солідарним.

 

     Стаття 209. Порядок постановлення рішення

 

     Суди України  постановляють  рішення  ім'ям  України  негайно

після розгляду справи.

     Судове рішення постановляють судді,  які  входять  до  складу

суду в даній справі, а при одноособовому розгляді справи - суддею,

який розглядав дану справу.

     Судове рішення постановляється більшістю голосів  (стаття  17

цього Кодексу) при колегіальному розгляді справи.

 

     ( Частину  четверту  статті  209 виключено на підставі Закону

N 2540-III ( 2540-14 ) від 21.06.2001 )

 

( Стаття 209 із змінами, внесеними згідно із Законами  N  2464-XII

(  2464-12  ) від 17.06.92, N 2857-XII ( 2857-12 )  від  15.12.92,

N 2540-III ( 2540-14 ) від 21.06.2001 )

 

     Стаття 210. Таємниця нарадчої кімнати

 

     При постановленні судового рішення ніхто не  має  права  бути

присутнім в нарадчій кімнаті, крім складу суду в даній справі.

     Судді  не  мають  права  розголошувати  міркувань,  що   були

висловлені в нарадчій кімнаті.

 

     Стаття 211. Викладення рішення

 

     Постановлене   рішення   викладається   в   письмовій   формі

головуючим або одним з суддів при колегіальному розгляді справи  і

підписується всім складом суду, який бере участь  у  постановленні

рішення.

     Поправки в рішенні повинні бути  застережені  перед  підписом

суддів.

(  Стаття 211 із змінами, внесеними згідно із Законом  N  2464-XII

( 2464-12 ) від 17.06.92 )

 

     Стаття 212. Проголошення рішення

 

     Постановлене судове  рішення  проголошується  прилюдно,  крім

рішень про усиновлення дітей громадянами України, що  оголошуються

лише особам, які  беруть  участь  у  розгляді  справи.  Головуючий

роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.

(  Стаття 212 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

(  1461-10  )  від 23.01.81; Законом N 329/96-ВР ( 329/96-ВР ) від

12.07.96 )

 

     Стаття 213. Виправлення описок і явних арифметичних

                 помилок в рішенні

 

     Після проголошення рішення  суд,  який  постановив  його,  не

вправі сам скасувати або змінити це рішення.

     Суд може з власної ініціативи або за заявою осіб,  які беруть

участь у справі,  виправити допущені  в  рішенні  описки  чи  явні

арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується в

судовому  засіданні.  Особи,   які   беруть   участь   у   справі,

повідомляються  про  час  і  місце  засідання,  проте їх неявка не

перешкоджає розглядові питання про внесення виправлень.

     На ухвалу суду про внесення виправлень у  рішенні  може  бути

подана скарга або внесено окреме подання.

(  Стаття 213 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81;  Законом  N 2857-XII ( 2857-12 ) від

15.12.92 )

 

     Стаття 214. Додаткове рішення

 

     Суд, що постановив рішення, може за заявою осіб,  які  беруть

участь у справі, чи з  власної  ініціативи  постановити  додаткове

рішення у випадках:

     1) якщо відносно якої-небудь позовної вимоги, з приводу  якої

сторони  подавали  докази  і  давали  пояснення,  не  постановлено

рішення;

     2) якщо суд, розв'язавши питання про право, не зазначив точно

розміру присудженого стягнення або які дії треба виконати;

     3) якщо  суд  не  вказав  про  негайне  виконання  рішення  у

випадках, передбачених статтею 217 цього Кодексу;

     4) якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

     Питання  про  постановлення  додаткового  рішення  може  бути

порушене на протязі десяти днів з дня постановлення рішення.

     Суд постановляє додаткове рішення після  розгляду  питання  в

судовому засіданні з викликом сторін.

     На  додаткове  рішення  може  бути  подано  скаргу,   внесено

касаційне подання протягом десяти днів з дня його постановлення.

     На ухвалу суду про відмову постановити додаткове рішення може

бути подана скарга або внесено окреме подання.

(  Стаття 214 із змінами, внесеними згідно із Законом  N  2857-XII

( 2857-12 ) від 15.12.92 )

 

     Стаття 215. Роз'яснення рішення

 

     В  разі, коли рішення є неясним, суд, який вирішив справу, на

прохання  осіб,  які  брали  участь  у  справі, а також державного

виконавця,  роз'яснює  своє  рішення,  не  змінюючи при цьому його

змісту.  Подача  заяви  про роз'яснення рішення допускається, якщо

воно  ще  не  виконане  або  не  закінчився  строк, протягом якого

рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

     Питання   про   роз'яснення  рішення  розглядається  судом  у

десятиденний   строк   з  викликом  сторін,  проте  неявка  їх  не

перешкоджає  розглядові питання про роз'яснення рішення. На ухвалу

суду  або  судді  про роз'яснення рішення може бути подано скаргу,

внесено окреме подання.

( Стаття 215 із змінами, внесеними згідно із Законами  N  2857-XII

( 2857-12 ) від 15.12.92, N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000 )

 

     Стаття 216. Видача копій рішень сторонам та третім особам

 

     Сторонам та третім особам, притягнутим до  участі  в  справі,

які фактично не були присутніми в судовому засіданні при  розгляді

справи, суд надсилає  копії  рішення  і  ухвал  про  зупинення  чи

закриття справи або залишення заяви без  розгляду  протягом  п'яти

днів з дня їх оголошення.

(  Стаття 216 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

( 1461-10 ) від 23.01.81 )

 

 

                             Глава 23

                 Негайне виконання судових рішень

 

     Стаття 217. Обов'язок суду допустити негайне

                 виконання рішень

 

     Рішення суду підлягає  обов'язковому  негайному  виконанню  в

справах:

     1) про  стягнення  аліментів  -  у межах суми платежу за один

місяць;

     2) про присудження  робітникові  або  службовцеві  заробітної

плати, але не більше як за один місяць;

     3) про  стягнення  відшкодування шкоди,  заподіяної каліцтвом

або іншим ушкодженням здоров'я,  а також втратою годувальника, - у

межах суми стягнення за один місяць;

     4) про  поновлення  на  роботі  незаконно   звільненого   або

переведеного працівника;

     5) про стягнення на користь члена колгоспу оплати за працю  в

колгоспі, але не більше середнього заробітку за один місяць;

     6) про примусове виселення з приміщення,  яке було  предметом

іпотеки, і реалізоване відповідно до законодавства.

( Стаття 217 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81,  N  2994-X ( 2994-10 ) від 11.01.82,

Законом N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003 )

 

     Стаття 218. Право суду допустити негайне виконання рішення

 

     Суд,  постановляючи  рішення,  може  допустити  негайне  його

виконання у випадках:

 

     ( Пункт  1  частини  першої  статті 218 виключено на підставі

Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )  

 

     1-1)  стягнення  всієї  суми  боргу при присудженні платежів,

передбачених пунктами 1 і 2 статті 217 цього Кодексу;

     2) якщо від затримання виконання рішення може статися  значна

шкода для сторони, на користь якої постановлено рішення;

     3) коли є підстави вважати, що виконання рішення згодом  може

стати неможливим або утрудненим;

     4)  примусового  виселення  з  приміщення,  яке  є  предметом

іпотеки.

     Допускаючи негайне виконання з підстав, передбачених пунктами

2  і  3  цієї  статті,  суд  може  поставити   позивачеві   вимогу

забезпечити поворот виконання рішення на випадок його скасування.

     Подача скарги або внесення окремого подання  на  ухвалу  суду

про негайне виконання рішення не зупиняє виконання цього рішення.

(  Стаття 218 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81;  Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від

15.12.92,  N  75/95-ВР  (  75/95-ВР  )  від 28.02.95,  N  2056-III

( 2056-14 ) від 19.10.2000, N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003 )

 

     Стаття 219. Недопустимість негайного виконання рішення

 

     Негайне виконання рішення не допускається:

 

     (  Пункт 1 статті 219 виключено на підставі Закону N 2056-III

( 2056-14 ) від 19.10.2000 )

 

     2) коли негайне виконання може викликати такі зміни у  майні,

після яких повернути його до попереднього стану, в разі скасування

рішення, буде неможливим або дуже утрудненим;

     3) у  справах про виселення громадян із жилих  приміщень,  за

винятком приміщень, які є предметом іпотеки.

(  Стаття 219 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81,  Законом  N  980-IV  ( 980-15 )  від

19.06.2003 )

 

     Стаття 220. Стягнення аліментів до постановлення рішення

 

     У позовах про стягнення аліментів суддя, в разі необхідності,

до вирішення справи по суті має право,  враховуючи  майновий  стан

сторін, постановити ухвалу про те, в якому розмірі один з подружжя

повинен тимчасово видавати утримання другому  з  подружжя,  хто  з

подружжя і в якому розмірі має тимчасово давати кошти на утримання

і виховання дітей,  а так само,  хто  з  дітей  повинен  тимчасово

видавати і в якому розмірі кошти на утримання батьків.

     Ухвала судді виконується негайно.

 

 

                             Глава 24

                  Зупинення провадження в справі

 

     Стаття 221. Обов'язок суду зупинити провадження в справі

 

     Суд зобов'язаний зупинити провадження в справі у випадках:

     1) смерті громадянина, якщо спірні правовідносини  допускають

правонаступництво, або припинення існування юридичної  особи,  які

були стороною в справі;

     2) втрати стороною дієздатності;

     3) перебування відповідача  в  діючій  частині  Збройних  Сил

України або просьби позивача,  який  перебуває  в  діючій  частині

Збройних Сил України;

     4) неможливості розгляду  даної  справи  до  вирішення  іншої

справи,  що   розглядається   у   цивільному,   кримінальному   чи

адміністративному порядку.

(  Стаття 221 із змінами, внесеними згідно із Законом  N  2857-XII

( 2857-12 ) від 15.12.92 )

 

     Стаття 222. Право суду зупинити провадження в справі

 

     Суд може на просьбу сторін та інших осіб, які беруть участь у

справі, а  також  з  власної  ініціативи  зупинити  провадження  в

справі у випадках:

     1) перебування позивача або відповідача в складі Збройних Сил

України на дійсній строковій службі або притягнення  цих  осіб  до

виконання будь-якого державного обов'язку;

     2) тяжкого захворювання сторони,  підтвердженого  документами

лікувального закладу;

     3) розшуку відповідача;

     4) знаходження сторони в тривалому службовому відрядженні;

     5) призначення судом експертизи.

(  Стаття  222  із  змінами,  внесеними згідно з Указом  N  1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81;  Законом  N 2857-XII ( 2857-12 ) від

15.12.92 )

 

     Стаття 223. Оскарження ухвали суду про зупинення

                 провадження в справі

 

     На ухвалу суду або судді про зупинення провадження  у  справі

може бути подано скаргу, внесено окреме подання.

(  Стаття 223 із змінами, внесеними згідно із Законом  N  2857-XII

( 2857-12 ) від 15.12.92 )

 

     Стаття 224. Строк, на який зупиняється провадження в справі

 

     Провадження в справі зупиняється:

     1) у випадках,  передбачених пунктами 1,  2 статті 221  цього

Кодексу,   -   до  вступу  в  справу  або  притягнення  до  справи

правонаступника чи законного представника;

     2) у  випадку,  передбаченому  пунктом  3  статті  221  цього

Кодексу, - до повернення сторони зі складу діючої частини Збройних

Сил України;

     3) у  випадку,  передбаченому  пунктом  4  статті  221  цього

Кодексу,  - до набрання законної сили вироком,  рішенням,  ухвалою

або постановою, від яких залежить вирішення справи;

     4) у  випадку,  передбаченому  пунктом  1  статті  222  цього

Кодексу,  - до  повернення  позивача  або  відповідача  із  складу

Збройних  Сил  України або до закінчення виконання ними державного

обов'язку;

     5) у випадку, передбаченому  в  пункті  2  статті  222  цього

Кодексу, - на час хвороби сторони;

     6) у  випадку,  передбаченому  в  пункті  3  статті 222 цього

Кодексу, - до закінчення розшуку відповідача;

     7) у  випадку,  передбаченому  в  пункті  4  статті 222 цього

Кодексу,  - на час  знаходження  сторони  в  тривалому  службовому

відрядженні;

     8) у випадку, передбаченому  в  пункті  5  статті  222  цього

Кодексу, - на час проведення експертизи.

(  Стаття 224 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81;  Законом  N 2857-XII ( 2857-12 ) від

15.12.92 )

 

     Стаття 225. Обчислення строків позовної давності в зв'язку

                 з зупиненням провадження

 

     Перебіг строку позовної давності починається:

     1) для  справ,  провадження  в  яких   зупинено   з   причин,

передбачених  пунктами  1,  2  статті  221 цього Кодексу,  - з дня

зупинення провадження;

     2) у  випадку,  передбаченому  пунктом  3 тієї ж статті,  - з

моменту припинення перебування сторони  в  складі  діючої  частини

Збройних Сил України;

     3) у випадку, передбаченому пунктом 4 тієї ж статті, - з дня,

коли рішення, вирок, ухвала, постанова наберуть законної сили;

     4) у  випадку,  передбаченому  пунктом  1  статті  222  цього

Кодексу,  - з дня повернення сторони після відбуття строку дійсної

служби  в  складі  Збройних  Сил  України  або  після   закінчення

виконання державного обов'язку;

     5) у випадку, передбаченому пунктом 2 тієї ж статті, - з часу

одужання сторони;

     6) у випадку,  передбаченому пунктом 3 тієї  ж  статті,  -  з

моменту закінчення розшуку відповідача;

     7) у випадку,  передбаченому пунктом 4 тієї ж статті, - з дня

повернення сторони з тривалого службового відрядження;

     8) у випадку,  передбаченому пунктом 5 тієї ж статті, - з дня

надходження до суду висновку експертизи.

(  Стаття 225 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81;  Законом  N 2857-XII ( 2857-12 ) від

15.12.92 )

 

     Стаття 226. Відновлення провадження в справі

 

     Провадження в справі відновлюється після  усунення  обставин,

що викликали його зупинення.

     Суд, відновлюючи провадження в справі,  викликає  сторони  та

інших осіб, які беруть участь у справі, на загальних підставах.

 

 

                             Глава 25

                  Закриття провадження в справі

 

     Стаття 227. Підстави закриття провадження в справі

 

     Суд закриває провадження в справі:

     1) якщо справа не підлягає розглядові в судах;

     2) якщо заінтересованою особою, яка звернулася  до  суду,  не

додержано  встановленого  для  даної   категорії   справ   порядку

попереднього   позасудового   вирішення   спору    і    можливість

застосування цього порядку втрачено;

     3) якщо є таке, що набрало  законної  сили,  постановлене  по

спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же  підстав

рішення суду чи ухвала суду про  прийняття  відмови  позивача  від

позову або про затвердження мирової угоди сторін;

     4) якщо позивач відмовився  від  позову  і  відмова  прийнята

судом;

     5) якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом;

 

     (   Пункт   6)  статті   227  виключено  на  підставі  Закону

N 2540-III ( 2540-14 ) від 21.06.2001 )

 

     7) якщо між сторонами укладено договір  про  передачу  даного

спору на вирішення третейського суду;

     8) якщо після смерті громадянина, який був однією з сторін  у

справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

(  Стаття 227 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81,  Законом  N 2540-III ( 2540-14 ) від

21.06.2001 )

 

     Стаття 228. Наслідки закриття провадження в справі

 

     Провадження  в  справі  закривається   ухвалою   суду.   Якщо

провадження в справі закривається внаслідок непідвідомчості справи

судам, суд повинен вказати заявникові, до якого органу  йому  слід

звернутись.

     В разі закриття провадження в справі  повторне  звернення  до

суду по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих  же

підстав не допускається.

(  Стаття 228 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

( 1461-10 ) від 23.01.81 )

 

 

                             Глава 26

                   Залишення заяви без розгляду

 

     ( Назва глави 26 із змінами,  внесеними згідно з Указом ПВР

       N 1461-X ( 1461-10 ) від 23.01.81 )

 

     Стаття 229. Підстави залишення заяви без розгляду

 

     Суд залишає заяву без розгляду:

     1) якщо заінтересованою особою, яка звернулася  до  суду,  не

додержано  встановленого  для  даної   категорії   справ   порядку

попереднього   позасудового   вирішення   справи   і    можливість

застосування цього порядку не втрачена;

     2) якщо заяву подано недієздатною особою;

     3) якщо заяву від імені заінтересованої особи подано  особою,

яка не має повноважень на ведення справи;

     4) у  випадку неявки в судове засідання позивача за  викликом

суду без поважних причин або повторної неявки позивача за викликом

суду незалежно від причин (стаття 172 цього Кодексу);

     5) якщо спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих

же підстав знаходиться на розгляді в іншому суді.

(  Стаття 229 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81,  Законом  N 1464-III ( 1464-14 ) від

17.02.2000 )

 

     Стаття 230. Наслідки залишення заяви без розгляду

 

     Після усунення умов, що були підставою  для  залишення  заяви

без розгляду, заінтересована особа має право знову  звернутися  до

суду з заявою в загальному порядку.

(  Стаття 230 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

( 1461-10 ) від 23.01.81 )

 

 

                             Глава 27

               Набрання рішенням суду законної сили

 

     Стаття 231. Умови набрання чинності рішенням суду

 

     Рішення суду,  якщо воно не було оскаржене,  набирає чинності

після закінчення строку на апеляційне оскарження або на апеляційне

подання. У разі подання апеляційної скарги  рішення  суду  набирає

чинності після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

 

     Після набрання  рішенням  чинності  сторони  та треті особи з

самостійними  вимогами,  а  також  їх  правонаступники  не  можуть

заявляти  в  суді  ті  ж позовні вимоги з тих же підстав,  а також

оспорювати в іншому суді вже встановлені судом факти.

 

     У випадках,   коли   справу   розглянуто   за   заявою  осіб,

визначених пунктом  другим  частини першої статті 5 цього Кодексу,

рішення суду,  що набрало чинності,  є обов'язковим для  особи,  в

інтересах якої було розпочато справу.

 

     Якщо після  набрання  чинності  рішенням,  яким з відповідача

стягуються періодичні платежі,  зміняться обставини,  що впливають

на визначення  розміру платежів,  їх тривалість чи припинення,  то

кожна сторона вправі шляхом пред'явлення  нового  позову  вимагати

зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

 

     Рішення, які не підлягають апеляційному оскарженню, набирають

чинності негайно після їх проголошення.

(  Стаття 231 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81;  Законом  N 2857-XII ( 2857-12 ) від

15.12.92,  в    редакції   Закону   N  2540-III  (  2540-14  ) від

21.06.2001 )

 

 

                             Глава 28

                  Ухвали суду першої інстанції

 

     Стаття 232. Питання, по яких постановляються ухвали

 

     Питання, зв'язані з рухом справи  в  суді  першої  інстанції,

різні  клопотання  та  заяви  осіб,  які  беруть  участь у справі,

питання  про  відкладення  розгляду  справи,  про  зупинення   або

закриття  провадження  в  справі,  залишення  заяви без розгляду у

випадках,  передбачених  цим  Кодексом,  вирішуються  мотивованими

ухвалами.

     Ухвалу постановляє  суд  у  повному  складі,  а  у  випадках,

передбачених цим Кодексом, - суддя одноособово.

(  Стаття 232 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

( 1461-10 ) від 23.01.81 )

 

     Стаття 233. Порядок постановлення ухвал

 

     Суд постановляє ухвали  в  нарадчій  кімнаті,  а  по  окремих

нескладних питаннях - порадившись на місці.

     Ухвали суду,  постановлені в нарадчій  кімнаті,  підписуються

всім складом суду,  а при одноособовому розгляді справи - суддею і

приєднуються  до  справи.  Ухвали  суду,  постановлені  на  місці,

заносяться до протоколу судового засідання.

(  Стаття 233 із змінами, внесеними згідно із Законом  N  2464-XII

( 2464-12 ) від 17.06.92 )

 

     Стаття 234. Зміст ухвал, постановлюваних у нарадчій кімнаті

 

     В ухвалі зазначається:

     1) час і місце її постановлення;

     2) найменування та склад суду,  прізвище  секретаря  судового

засідання;

     3) особи, які беруть участь у справі, і предмет спору;

     4) суть питання, розв'язуваного ухвалою;

     5) мотиви, по яких суд прийшов до своїх висновків,  і  закон,

яким керувався суд, постановлюючи ухвалу;

     6) висновок суду;

     7) порядок і строк оскарження ухвали.

     Ухвала, яка постановляється судом без видалення  до  нарадчої

кімнати, повинна містити відомості, передбачені пунктами 4, 5 і  6

цієї статті.

 

     Стаття 235. Окремі ухвали суду

 

     Суд,  виявивши  при   розгляді  цивільної  справи   порушення

законності  окремими  службовими  особами  чи   громадянами    або

порушення встановленого порядку  розгляду  скарг,  заяв,  звернень

державними,    громадськими    органами,    органами     місцевого

самоврядування, об'єднаннями громадян, установами,  організаціями,

підприємствами і їх об'єднаннями,  іншими  юридичними  особами  чи

інші істотні недоліки в їх діяльності, постановляє окрему ухвалу і

надсилає  її  цим  чи  відповідним  службовим  особам,    органам,

установам, організаціям вищого рівня  по  відношенню  до  тих,  що

допустили порушення законності, або трудовим колективам.

     Службова  особа,  державний  або  громадський  орган,   орган

місцевого  самоврядування,  об'єднання  громадян,    підприємство,

установа, організація,  інша  юридична  особа,  трудовий  колектив

зобов'язані  вжити  заходів  щодо  виконання  окремої  ухвали    і

повідомити про це суд у місячний строк.

     Якщо при розгляді цивільної справи суд виявить у діях сторони

або іншої особи ознаки злочину, він повідомляє  про  це  прокурора

або порушує кримінальну справу.

     Залишення відповідною службовою особою без  розгляду  окремої

ухвали суду або невжиття заходів  до  усунення  зазначених  у  ній

порушень закону, а також несвоєчасна відповідь  на  окрему  ухвалу

тягнуть за  собою відповідальність згідно із статтею 185-6 Кодексу

України про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ).

(  Стаття 235 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81;  Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від

15.12.92, N 403/95-ВР ( 403/95-ВР ) від 31.10.95 )

 

 

             Б. Провадження по справах, що виникають

               з адміністративно-правових відносин

 

                             Глава 29

                        Загальні положення

 

     Стаття 236. Справи, що виникають з адміністративно-правових

                 відносин, розглядувані судом

 

     Суд розглядає справи:

     1) по скаргах на  неправильності  в  списках  виборців  та  в

списках громадян, які мають право брати участь у референдумі;

     1-1) по скаргах на рішення  і  дії  територіальної,  окружної

(територіальної)  виборчої  комісії  по  виборах депутатів і голів

сільських,  селищних,  районних,  міських,  районних   у   містах,

обласних Рад та заявах про скасування рішення виборчої комісії про

реєстрацію кандидата;

     1-2) по скаргах на рішення, дії або бездіяльність Центральної

виборчої  комісії,  територіальної, дільничної виборчої комісії по

виборах  Президента  України  та  заявах про скасування реєстрації

кандидатом у Президенти України;

     1-3)   по  скаргах  на  рішення,  дії  чи  бездіяльність,  що

стосуються виборів народних депутатів України;

     1-4) по скаргах на рішення, дії або бездіяльність Центральної

виборчої комісії;

     1-5)  по  заявах  про   дострокове   припинення   повноважень

народного депутата України  у  разі  невиконання  ним  вимог  щодо

несумісництва депутатської діяльності з іншими видами  діяльності;

     2) по скаргах на дії органів і службових  осіб  у  зв'язку  з

накладенням адміністративних стягнень;

     3) по  скаргах  на  рішення,  дії  або  бездіяльність органів

державної влади,  органів місцевого  самоврядування,  посадових  і

службових осіб;

     3-1) по скаргах  на  рішення,  прийняті  відносно  релігійних

організацій;

     3-2) за  заявами  прокурора  про  визнання   правового   акта

незаконним;

     3-3)  по скаргах на рішення, дії або бездіяльність державного

виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби;

     4) про   стягнення   з   громадян   недоїмки   по   податках,

самооподаткуванню сільського населення і державному  обов'язковому

страхуванню.

     Суд   розглядає   й   інші    справи,    що    виникають    з

адміністративно-правових   відносин,    віднесені    законом    до

компетенції судів.

( Стаття 236 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81, N 2994-X ( 2994-10 )  від  11.01.82,

N  5803-XI  (  5803-11  )  від 25.04.88, N 8710-XI ( 8710-11 ) від

19.01.90, N 659-XII ( 659-12 ) від 28.01.91; Законами  N  2857-XII

(  2857-12  ) від 15.12.92, N 3039-XII ( 3039-12 )  від  03.03.93,

N  3906-XII  ( 3906-12 ) від 02.02.94, N 76/94-ВР ( 76/94-ВР ) від

01.07.94,  N  403/95-ВР  ( 403/95-ВР ) від 31.10.95,  N  269/96-ВР

( 269/96-ВР ) від 03.07.96, N 1970-III ( 1970-14 ) від 21.09.2000,

N  2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000, N 3083-III ( 3083-14 ) від

07.03.2002, N 917-IV ( 917-15 ) від 05.06.2003 )

 

     Стаття 237. Порядок розгляду справ, що виникають з

                 адміністративно-правових відносин

 

     Справи, перелічені в статті 236 цього Кодексу,  розглядаються

судом за правилами цього  Кодексу,  з  винятками  і  доповненнями,

зазначеними в главах 30-32 цього Кодексу.

     Справи, перелічені  у  статті 236 цього Кодексу,  вирішуються

суддею одноособово.  Справи по заявах про дачу висновку  з  питань

наявності  підстав  скасування  рішення про реєстрацію кандидата в

депутати та  по  скаргах  на  рішення,  прийняті  щодо  релігійних

організацій, у разі скасування рішення, постановленого одноособово

суддею,  а також  у  випадках,  передбачених  частинами  другою  і

третьою статті 124-1, розглядаються у колегіальному складі суду.

( Стаття 237 із змінами, внесеними згідно із Законами  N  2464-XII

( 2464-12 ) від 17.06.92, N 3129-XII ( 3129-12 ) від 22.04.93 )

 

 

                             Глава 30

         Скарги на неправильності в списках виборців та в

         списках громадян, які мають право брати участь у

                          референдумі

 

     ( Назва глави 30 із змінами, внесеними згідно із Законом

       N 3039-XII ( 3039-12 ) від 03.03.93 )

 

 

     Стаття 238. Підсудність справ по скаргах

 

     Скарги  на  відхилення  дільничною  виборчою   комісією   або

дільничною  комісією  з  референдуму  заяв  про  неправильності  в

списках виборців чи в списках  громадян,  які  мають  право  брати

участь у референдумі, подаються до районного  (міського)  суду  за

місцем розташування відповідної дільниці.

( Стаття 238 із змінами, внесеними згідно з Указами  ПВР  N 1461-X

(  1461-10  )  від 23.01.81, N 8710-XI ( 8710-11 ) від 19.01.90, в

редакції Закону N 3039-12 від 03.03.93 )

 

     Стаття 239. Право і строк на подання скарги

 

     Суди повинні  приймати  на  розгляд  як  скарги   осіб,   які

заявляють  про  те,  що  відповідна  дільнична виборча комісія або

дільнична комісія з  референдуму,  складаючи  списки  виборців  чи

списки  громадян,  які  мають  право  брати  участь у референдумі,

допустила  щодо  них  неправильності,  так  і  скарги  осіб,   які

заявляють, що до списку виборців, списку громадян, які мають право

брати участь у референдумі, неправильно включена та чи інша особа,

яка  не  має  виборчого права чи права брати участь у референдумі,

або не включена особа, яка його має.

     Скарга може бути подана не пізніш як за п'ять днів до виборів

або референдуму.

(  Стаття 239 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N 1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81,  N  8710-11  від  19.01.90;  Законом

N 3039-XII ( 3039-12 ) від 03.03.93 )

 

 

     (  Статтю  240   виключено   на  підставі  Закону  N 2540-III

( 2540-14 ) від 21.06.2001 )

 

 

     Стаття 241. Порядок судового розгляду скарги

 

     Скаргу на неправильності в  списках  виборців  чи  в  списках

громадян, які мають право брати участь у референдумі, суд  повинен

розглянути у відкритому судовому засіданні не пізніше трьох  днів,

включаючи і день надходження скарги, якщо вона подана  не  пізніше

дванадцятої години цього дня.

(  Стаття 241 із змінами, внесеними згідно із Законом  N  3039-XII

( 3039-12 ) від 03.03.93 )

 

     Стаття 242. Особи, які викликаються в судове засідання

 

     В судове засідання для участі в розгляді  справи  обов'язково

викликаються заявник і представник відповідної дільничної виборчої

комісії чи дільничної комісії з референдуму.

     Якщо   скарга   стосується   неправильного   включення    або

невключення до списку виборців чи до списку  громадян,  які  мають

право брати участь у референдумі,  не  самого  заявника,  а  іншої

особи, ця особа також викликається до суду.

     Неявка зазначених осіб не перешкоджає розглядові справи.

( Стаття 242 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81,  N 8710-XI ( 8710-11 ) від 19.01.90;

Законом N 3039-XII ( 3039-12 ) від 03.03.93 )

 

     Стаття 243. Рішення суду

 

     Рішення суду по скарзі на неправильності в  списках  виборців

чи в списках громадян, які мають право брати участь у референдумі,

є  остаточним  і  набирає  законної  сили   негайно   після   його

проголошення.

     Суд  негайно  видає  заявникові  копію  рішення  і  одночасно

надсилає копію рішення відповідній дільничній виборчій комісії  чи

дільничній комісії з референдуму.

( Стаття 243 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81,  N 8710-XI ( 8710-11 ) від 19.01.90;

Законом N 3039-XII ( 3039-12 ) від 03.03.93 )

 

 

                            Глава 30-А

         Скарги на рішення і дії територіальної, окружної

         (територіальної)  виборчої  комісії  по  виборах

         депутатів і голів сільських, селищних, районних,

         міських, районних у містах, обласних Рад і заяви

              про скасування рішень виборчої комісії

 

 

     Стаття 243-1. Підсудність справ по скаргах, заявах

 

     Скарги на рішення територіальної,  окружної  (територіальної)

виборчої комісії про відмову в реєстрації кандидата в депутати або

на  посаду  голови  Ради,  про  скасування  рішення про реєстрацію

кандидата,  з питань передвиборної агітації,  про визнання виборів

недійсними та заяви виборчої комісії про  скасування  рішення  про

реєстрацію  кандидата у зв'язку з порушенням заборони використання

підпорядкованих  кандидату  і  довіреним  особам  засобів  масової

інформації   для   організації  агітаційної  роботи  розглядаються

районним (міським) судом за місцезнаходженням відповідної виборчої

комісії.

 

     Стаття 243-2. Подання скарги, заяви

 

     Кандидат або його довірена особа вправі  звернутися  до  суду

із скаргою на рішення окружної (територіальної)  виборчої  комісії

про відмову в реєстрації кандидата,  про  скасування  рішення  про

реєстрацію кандидата, з питань передвиборної агітації у  триденний

строк після прийняття рішення, а на рішення про  визнання  виборів

недійсними - у триденний строк після обнародування  територіальною

виборчою комісією підсумків виборів.

     На рішення  територіальної  виборчої  комісії  з  питань,  не

зазначених у частині першій цієї статті, мають право подати скаргу

до суду особи,  за  скаргами,  заявами  або  зверненнями  яких  це

рішення прийнято, або яких  воно  стосується,  у  триденний  строк

після його прийняття.

     Із заявою  про  скасування рішення про реєстрацію кандидата у

зв'язку  з  порушенням   заборони   використання   підпорядкованих

кандидату   і  довіреній  особі  засобів  масової  інформації  для

організації агітаційної роботи вправі звернутися до  суду  окружна

(територіальна)   виборча   комісія,   яка   зареєструвала   цього

кандидата.

 

     Стаття 243-3. Порядок судового розгляду скарги, заяви

 

     Скарги на рішення територіальної,  окружної  (територіальної)

виборчої  комісії  і заяви про скасування рішення виборчої комісії

про реєстрацію кандидата розглядаються судом у п'ятиденний  строк.

При  цьому  скарги  на  рішення окружної (територіальної) виборчої

комісії про відмову в реєстрації кандидата, про скасування рішення

про  реєстрацію  кандидата,  на  рішення  з  питань  передвиборної

агітації  і  заяви  про  скасування   рішення   виборчої   комісії

розглядаються не пізніш як за день до виборів.

 

     Стаття 243-4. Особи, які викликаються в судове засідання

 

     У судове  засідання  для участі у розгляді справи обов'язково

викликаються заявник,  кандидат у депутати або  на  посаду  голови

Ради,    представник    відповідної    територіальної,    окружної

(територіальної) виборчої комісії.

 

     Стаття 243-5. Рішення суду

 

     Встановивши, що відмова в реєстрації кандидата в депутати або

на   посаду   голови   Ради,  скасування  рішення  про  реєстрацію

кандидата,  визнання виборів недійсними,  вирішення  питання  щодо

передвиборної   агітації  чи  іншого  питання,  вимоги  заяви  про

скасування  рішення  про  реєстрацію  кандидата  не   відповідають

виборчому  законодавству,  суд  відповідно  -  задовольняє скаргу,

скасовує   рішення   територіальної,   окружної   (територіальної)

виборчої комісії чи визнає її дії незаконними і зобов'язує останню

провести передбачені  виборчим  законодавством  дії,  відмовляє  в

задоволенні заяви.

     Якщо буде встановлено,  що:  кандидат є особою,  яка не  може

бути   обраною;   рішення  про  висунення  кандидатом  прийнято  з

порушенням встановленого порядку і є  неправомочним;  кандидат  не

подав  необхідних для реєстрації документів чи документи виявились

недостовірними;  суб'єкт,  який висунув зареєстрованого кандидата,

скасував  своє  рішення;  кандидат втратив виборче право або право

балотуватись по даному виборчому округу; в ході голосування чи під

час   підрахунку  голосів  допущено  порушення  законодавства  про

вибори,  яке  вплинуло  на  результати   виборів;   питання   щодо

передвиборної  агітації  чи  інші  питання  вирішено відповідно до

цього Закону;  кандидат чи його довірена особа використовували для

організації  агітаційної  роботи  підпорядковані їм засоби масової

інформації  -  суд  відповідно  відмовляє  у  задоволенні  скарги,

задовольняє заяву.

     Рішення суду є остаточним і  оскарженню  не  підлягає.  Копію

рішення  суд  негайно  надсилає  заявникові і відповідній виборчій

комісії.

(  Кодекс  доповнено главою 30-А згідно з Указом ПВР N 8710-11 від

19.01.90;  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 3906-12 від

02.02.94, в редакції Закону N 76/94-ВР від 01.07.94 )

 

 

 

                            Глава 30-Б

       Скарги на рішення, дії або бездіяльність Центральної

      виборчої комісії, територіальної, дільничної виборчої

        комісії по виборах Президента України та заяви про

      скасування реєстрації кандидатом у Президенти України

 

     Стаття 243-6. Підсудність справ по скаргах, заявах

 

     Скарги на   рішення,   дії  або  бездіяльність  дільничних  і

територіальних виборчих комісій розглядаються відповідно Верховним

Судом   Автономної   Республіки   Крим,   обласними,  Київським  і

Севастопольським міськими судами у складі трьох суддів.

 

     Скарги на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої

комісії, а також заяви Центральної виборчої комісії про скасування

реєстрації відповідної особи як  кандидата  у  Президенти  України

розглядаються Верховним Судом України у складі трьох суддів.

 

     Стаття 243-7. Подання заяви, скарги

 

     Скарги на  рішення,  дії  або  бездіяльність  територіальних,

дільничних виборчих комісій можуть бути подані в суд кандидатами у

Президенти України,  їх довіреними особами, уповноваженими особами

партій (блоків),  а також не менш як двадцятьма виборцями протягом

семи  днів  з  дня прийняття відповідною виборчою комісією рішення

або вчинення дії.

 

     Скарги на рішення Центральної виборчої комісії про реєстрацію

кандидата  в  Президенти  України  або  про  відмову  у реєстрації

претендента на кандидата у Президенти України можуть бути подані в

суд  претендентами  на  кандидата у Президенти України,  щодо яких

прийнято таке рішення, або уповноваженими особами партій (блоків),

ініціативної  групи  виборців,  які  висунули  даних претендентів,

протягом п'яти днів з моменту його прийняття.

 

     Заява про  скасування   реєстрації   відповідної   особи   як

кандидата  в  Президенти  України  подається  до  Верховного  Суду

України Центральною виборчою комісією в п'ятиденний  строк  з  дня

виявлення порушення вимог виборчого законодавства.

 

     Стаття 243-8. Порядок судового розгляду скарги, заяви

 

     Скарги на  рішення,  дії  або  бездіяльність  дільничних  або

територіальних виборчих комісій розглядаються судом протягом трьох

днів,  а  в  разі надходження скарги (заяви) менш як за три дні до

виборів чи в день їх проведення - негайно.

 

     Скарги на рішення Центральної виборчої комісії про реєстрацію

кандидата  у  Президенти  України  або  про  відмову  в реєстрації

претендента на кандидата  у  Президенти  України,  а  також  заява

Центральної виборчої комісії про скасування реєстрації відповідної

особи як кандидата в Президенти  України  розглядаються  Верховним

Судом  України  у  складі трьох суддів в семиденний строк,  але не

пізніш як за день до виборів.

 

     Скарги на  рішення,  дії  або  бездіяльність   дільничних   і

територіальних    виборчих   комісій,   за   винятком   скарг   на

неправильності, допущені при складанні списків виборців, скарги на

рішення,  дії  або  бездіяльність Центральної виборчої комісії,  а

також заяви Центральної виборчої комісії про скасування реєстрації

відповідної  особи як кандидата в Президенти України розглядаються

відповідними судами у складі трьох суддів.

 

     Скарги (заяви),  подані  з  порушенням  встановлених  законом

строків,  а також скарги (заяви) щодо порушень Закону України "Про

вибори Президента України" ( 1297-12 ),  які  мали  місце  до  дня

голосування,  але  були подані до суду після 24-ої години дня,  що

передує дню голосування, залишаються без розгляду.

 

     Стаття 243-9. Особи, які викликаються у судове засідання

 

     Про розгляд   у    судовому    засіданні    скарги    (заяви)

повідомляються  заявник,  автор  скарги,  представник  відповідної

виборчої комісії, інші заінтересовані особи.

 

     Неявка в судове засідання осіб,  яких  було  повідомлено  про

слухання справи, не перешкоджає розгляду справи.

 

     Стаття 243-10. Рішення суду

 

     Встановивши, що  рішення,  дії  чи  бездіяльність відповідної

виборчої комісії  не  відповідають  виборчому  законодавству,  суд

відповідно задовольняє скаргу,  скасовує рішення комісії чи визнає

її дії або бездіяльність незаконними і зобов'язує останню провести

передбачені   виборчим   законодавством   дії   або   відмовляє  у

задоволенні скарги.

 

     Якщо в процесі розгляду заяви  Центральної  виборчої  комісії

буде  встановлено,  що  кандидатом  у  Президенти України порушено

вимоги виборчого законодавства,  суд задовольняє заяву і  скасовує

рішення  Центральної  виборчої  комісії про реєстрацію кандидата у

Президенти України.

 

     Рішення суду є остаточним і  оскарженню  не  підлягає.  Копії

рішення суд негайно надсилає до виконання заявникові,  Центральній

виборчій комісії  або  відповідній  територіальній  чи  дільничній

виборчій комісії.

(  Кодекс  доповнено  главою  30-Б  згідно із Законом  N  3039-XII

(  3039-12  )   від   03.03.93;   в  редакції  Законів  N 76/94-ВР

( 76/94-ВР ) від 01.07.94, N 1970-III ( 1970-14 ) від 21.09.2000 )

 

 

                            Глава 30-В

           Скарги на рішення, дії чи бездіяльність, що

          стосуються виборів народних депутатів України

 

     Стаття 243-11. Право на оскарження

 

     Скарги, що стосуються  виборів  народних  депутатів  України,

можуть  бути  подані  до  суду  на  рішення,  дії чи бездіяльність

виборчих комісій або їх членів,  органів державної влади,  органів

місцевого самоврядування,  підприємств,  установ,  організацій, їх

посадових і службових осіб, кандидатів у народні депутати України,

об'єднань громадян (суб'єкти оскарження).

 

     Скарга на рішення,  дії чи бездіяльність виборчих комісій або

їх  членів  може  бути  подана  виборцем,   кандидатом  у  народні

депутати України, політичною партією чи виборчим блоком політичних

партій в особі керівника або уповноваженої особи партії (блоку).

 

     Скарга на рішення,  дії чи  бездіяльність  органів  державної

влади,  органів  місцевого самоврядування,  підприємств,  установ,

організацій,  їх посадових і службових осіб,  кандидатів у народні

депутати України,  об'єднань громадян, крім тих, які відповідно до

закону,   статуту   (положення)   належать   до   їх   внутрішньої

організаційної діяльності або виключної компетенції, що стосуються

виборів народних депутатів України,  може бути подана  суб'єктами,

зазначеними  у  частині  другій  цієї  статті,  а  також виборчими

комісіями.

 

     Скарги на  рішення,  дії  чи  бездіяльність,  що   стосуються

виборів  народних депутатів України,  можуть бути подані до суду у

строки, передбачені законом про вибори народних депутатів України.

 

     Скарга повинна містити:

 

     1) назву суду, до якого вона подається;

 

     2) прізвище,  ім'я, по батькові, місце проживання громадянина

України  або  точну  назву  та  місцезнаходження юридичної особи -

заявника скарги;

 

     3) назву суб'єкта оскарження;

 

     4) суть порушеного питання;

 

     5) зазначення вимог;

 

     6) виклад  обставин  і  зазначення  доказів,  якими   заявник

обгрунтовує свої вимоги;

 

     7) підпис заявника (представника юридичної особи-заявника) із

зазначенням дати.

 

     При надходженні скарги,  оформленої без дотримання зазначених

вимог,  суд  ухвалою  повертає її заявнику (представнику юридичної

особи-заявника)  не  пізніш  як  на  наступний  день   після   дня

надходження скарги.

 

     Строк подання скарги поновленню не підлягає.

 

     Стаття 243-12. Підсудність справ по скаргах

 

     Скарги на  рішення,  дії чи бездіяльність дільничної виборчої

комісії  або   її   членів   розглядаються   місцевим   судом   за

місцезнаходженням  дільничної виборчої комісії;  окружної виборчої

комісії чи її членів  -  апеляційним  судом  за  місцезнаходженням

окружної  виборчої  комісії;  Центральної  виборчої комісії або її

членів - Верховним Судом України.

 

     Скарги на рішення,  дії чи  бездіяльність  органів  державної

влади,  органів  місцевого самоврядування,  підприємств,  установ,

організацій,  їх посадових і службових осіб,  кандидата у  народні

депутати України,  на акти та дії об'єднань громадян розглядаються

місцевим судом за місцезнаходженням органу державної влади, органу

місцевого  самоврядування,  підприємства,  установи,  організації,

об'єднання громадян  чи  місцем  роботи  посадової  або  службової

особи, місцем балотування кандидата у народні депутати України.

 

     Стаття 243-13. Порядок судового розгляду скарги

 

     Скарга розглядається  відповідним судом протягом п'яти днів з

дня її надходження,  але не пізніше дня, що передує дню виборів, а

скарга,  подана  в  день  виборів  або в наступний за ним день,  -

невідкладно.

 

     Про день  і  час  розгляду  скарги   заявник   повідомляється

невідкладно.

 

     Скарги, подані    після    закінчення    строку   оскарження,

залишаються без розгляду.

 

     Стаття 243-14. Особи, які викликаються в судове засідання

 

     У судове засідання обов'язково викликаються заявник,  суб'єкт

оскарження  або його представник,  а також представник відповідної

виборчої комісії.

 

     Неявка до суду зазначених у частині першій цієї статті  осіб,

якщо  їх було оповіщено про місце,  день і час судового засідання,

не перешкоджає розгляду справи.

 

     Стаття 243-15. Рішення суду

 

     Встановивши, що рішення, дії чи бездіяльність не відповідають

закону  про  вибори  народних  депутатів України,  суд задовольняє

скаргу,  скасовує  рішення  або  визнає   дії   чи   бездіяльність

неправомірними, зобов'язує суб'єкта оскарження задовольнити вимоги

заявника  або  іншим  шляхом  поновити  порушені   виборчі   права

громадян, права та законні інтереси суб'єкта виборчого процесу, чи

зобов'язує суб'єкта оскарження та  (або)  інший  орган,  юридичну,

посадову  чи  службову  особу  здійснити передбачені законами,  що

регулюють  організацію  та  порядок  проведення  виборів  народних

депутатів   України,  дії,  які  випливають  із  факту  скасування

рішення, визнання оскаржених дій або бездіяльності неправомірними.

 

     Суд відмовляє  у  задоволенні  скарги,  якщо  встановить,  що

оскаржувані  рішення,  дії  чи бездіяльність вчинені відповідно до

закону і в межах повноважень, передбачених законом.

 

     Рішення суду підлягає негайному виконанню.

 

     Рішення суду є остаточним і оскарженню не підлягає.

 

     Копія рішення суду після його проголошення негайно  видається

чи  надсилається  заявникові,  суб'єкту  оскарження та відповідній

виборчій комісії.

(  Кодекс  доповнено  главою  30-В  згідно із Законом  N  3906-XII

(  3906-12  )   від   02.02.94,  в  редакції  Законів  N  1970-III

(  1970-14  )   від   21.09.2000,   N   3083-III  ( 3083-14 )  від

07.03.2002 )

 

 

                            Глава 30-Г

             Скарги на рішення, дії або бездіяльність

                   Центральної виборчої комісії

 

     Стаття 243-16. Підсудність справ по скаргах, заявах

 

     Скарги на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої

комісії розглядаються Верховним Судом України.

 

     Стаття 243-17. Подання скарги, заяви

 

     Скаргу на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої

комісії,  крім  зазначених у главах 30-Б, 30-В цього Кодексу, може

бути   подано  до  Верховного  Суду  України  протягом  семи  днів

відповідно  з дня прийняття Центральною виборчою комісією рішення,

вчинення дії або бездіяльності.

 

     Із скаргою  до  Верховного  Суду  України  вправі  звернутися

визначені   законом   суб'єкти   виборчого   процесу,   права  або

охоронювані законом інтереси яких було порушено рішенням, дією або

бездіяльністю Центральної виборчої комісії.

(  Стаття 243-17 із змінами, внесними згідно із Законом N 3083-III

( 3083-14 ) від 07.03.2002 )

 

     Стаття 243-18. Розгляд скарги, заяви

 

     Скарга розглядається  судовою  колегією  у  цивільних справах

Верховного Суду України протягом десяти днів, а у разі надходження

скарги  до  Верховного  Суду  України  менше ніж за десять днів до

виборів розгляд має бути завершено не пізніш як  за  день  до  дня

виборів.

 

     Стаття 243-19. Особи, які викликаються у судове засідання

 

     У судове  засідання  для  участі  у  розгляді  скарги,  заяви

викликаються:  заявник,  представник Центральної виборчої комісії,

заінтересовані особи.

 

     Неявка у  судове  засідання  викликаних  осіб  не перешкоджає

розгляду справи.

 

     Стаття 243-20. Рішення суду

 

     За результатами розгляду скарги суд постановляє рішення.

 

     При встановленні обгрунтованості скарги  суд  визнає  дії  чи

бездіяльність   Центральної   виборчої   комісії   неправомірними,

скасовує рішення і  зобов'язує  задовольнити  вимогу  заявника  та

усунути порушення.

 

     Якщо оскаржувані  рішення,  дії  Центральної виборчої комісії

відповідають вимогам закону, суд постановляє рішення про відмову в

задоволенні скарги.

 

     Рішення суду  є  остаточним  і оскарженню не підлягає.  Копії

рішення суд негайно надсилає  заявникові  і  Центральній  виборчій

комісії для виконання.

(  Кодекс  доповнено  главою  30-Г  згідно із Законом  N  3906-XII

( 3906-12 ) від 02.02.94, в редакції Закону N 1970-III ( 1970-14 )

від 21.09.2000 )

 

 

                            Глава 30-Д

      Заяви про дострокове припинення повноважень народного

          депутата України у разі невиконання ним вимог

            щодо несумісництва депутатської діяльності

                    з іншими видами діяльності

                 

 

     Стаття 243-21. Підсудність справ по заявах

 

     Заяви про   дострокове   припинення   повноважень   народного

депутата України у разі невиконання ним вимог  щодо  несумісництва

депутатської  діяльності  з іншими видами діяльності розглядаються

Київським міським судом.

(   Офіційне   тлумачення   до   статті   243-21  див.  в  Рішенні

Конституційного Суду України N 1-зп ( v001p710-97 ) від 13.05.97 )

 

     Стаття 243-22. Право на звернення з заявою

 

     З заявою  про  дострокове  припинення  повноважень  народного

депутата  України  у разі невиконання ним вимог щодо несумісництва

депутатської діяльності з  іншими  видами  діяльності  звертається

Голова  Верховної  Ради України особисто або на вимогу не менше 25

народних депутатів України.

(   Офіційне   тлумачення   до   статті   243-22  див.  в  Рішенні

Конституційного Суду України N 1-зп ( v001p710-97 ) від 13.05.97 )

 

     Стаття 243-23. Порядок судового розгляду заяви

 

     Заяву про   дострокове   припинення   повноважень   народного

депутата України суд розглядає у семиденний строк.

 

     Стаття 243-24. Особи, які викликаються в судове засідання

 

     У судове засідання для участі в розгляді заяви про дострокове

припинення  повноважень  народного  депутата  України  обов'язково

викликаються представник заявника і народний депутат України, щодо

якого порушено питання про дострокове припинення повноважень.

 

     Стаття 243-25. Рішення суду

 

     Встановивши, що народний депутат України  в  порушення  вимог

статті 78 Конституції України має інший представницький мандат або

перебуває  на  державній  службі  чи  займається   іншими   видами

діяльності,  що  відповідно до закону є несумісними з депутатською

діяльністю,  суд постановляє  рішення  про  дострокове  припинення

повноважень народного депутата України.

     Якщо заняття  діяльністю,  несумісною  з   депутатською,   не

підтверджується доказами, суд відмовляє в задоволенні заяви.

     У мотивувальній  частині  рішення  обов'язково  повинно  бути

зазначено,  якою діяльністю, несумісною з депутатською, займається

депутат,  якими  доказами  це   стверджується   і   яким   законом

встановлено   несумісництво   даної   діяльності   з  депутатською

діяльністю,  або  наведені  мотиви,  з  яких  суд   визнав   заяву

необгрунтованою.

     Рішення суду може бути оскаржено до Верховного Суду  України.

     Копії рішення  суд  не пізніше трьох днів надсилає заявникові

і народному депутату України.

     З набранням рішення суду законної сили повноваження народного

депутата України вважаються припиненими.

(   Офіційне   тлумачення   до   статті   243-25  див.  в  Рішенні

Конституційного Суду України N 1-зп ( v001p710-97 ) від 13.05.97 )

 

(  Кодекс  доповнено  главою  30-Д згідно із  Законом  N 269/96-ВР

( 269/96-ВР ) від 03.07.96 )

 

 

 

                             Глава 31

         Скарги на дії органів і службових осіб у зв'язку

             з накладенням адміністративних стягнень

 

 

     Стаття 244. Подача скарги

 

     Постанова про  накладення  адміністративного стягнення,  інша

постанова органу (крім суду)  чи  службової  особи  у  справі  про

адміністративне    правопорушення    у    випадках,   передбачених

законодавством  про  адміністративні  правопорушення,  може   бути

оскаржена  до  суду  особою,  щодо  якої  винесено постанову,  або

потерпілим.

     Скарга   подається   до   районного   (міського)   суду    за

місцезнаходженням органу чи місцем роботи службової особи.

     На постанову може бути подано скаргу протягом десяти  днів  з

дня  винесення постанови,  а у разі,  якщо постанова про даний вид

адміністративного стягнення підлягала попередньому  оскарженню  до

вищестоящого  органу  (вищестоящої  службової  особи)  -  протягом

десяти днів з дня прийняття рішення по скарзі  останніми.  У  разі

пропуску  цього  строку з поважних причин він може бути поновлений

судом за заявою особи, щодо якої винесено постанову.

     Особа,  яка  оскаржила  постанову,  звільняється  від  сплати

державного мита.

 

     Стаття 245. Витребування судом документів, на підставі

                 яких провадиться стягнення

 

     Суддя, одержавши скаргу, повинен витребувати від відповідного

органу чи службової особи справу про накладення  адміністративного

стягнення.

 

     Стаття 246. Порядок розгляду скарги

 

     Скарга розглядається судом з  викликом  заявника  і,  в  разі

необхідності,  представника  органу  чи  службової  особи,   якими

винесено постанову. Неявка їх в судове  засідання  не  перешкоджає

розглядові справи.

     Суд повинен розглянути скаргу не  пізніш  як  у  десятиденний

строк з дня її надходження.

 

     Стаття 247. Перевірка обгрунтованості скарги

 

     Розглядаючи скаргу на постанову, суд перевіряє  законність  і

обгрунтованість постанови, зокрема:

     1) чи накладено стягнення правомочним органом;

     2) чи є в діях особи, щодо якої  винесено  постанову,  ознаки

проступку,   за   який   законом    встановлено    адміністративну

відповідальність;

     3) чи в межах, встановлених законодавчим актом, що передбачає

відповідальність за вчинене правопорушення, накладено стягнення;

     4) чи  не  закінчився   строк   давності   для   застосування

стягнення;

     5) чи  враховано  при  визначенні  заходу   адміністративного

стягнення характер вчиненого проступку, особу  порушника,  ступінь

його вини, майновий стан, обставини, що  пом'якшують  і  обтяжують

відповідальність.

 

     Стаття 248. Рішення по скарзі

 

     Залежно від встановлених  обставин  суд  постановляє  одне  з

таких рішень:

     1) про відмову в задоволенні скарги, якщо постанова у  справі

про адміністративне правопорушення є законною і обгрунтованою;

     2) про  скасування  постанови  і   направлення   справи   про

адміністративне  правопорушення на новий розгляд,  якщо органом чи

службовою особою,  що її постановили, не були з'ясовані обставини,

які  мають  значення  для справи,  та якщо справа закрита всупереч

закону,  або про направлення справи на розгляд правомочного органу

чи  службової  особи,  якщо постанову було винесено неправомочними

органом чи службовою особою;

     3) про   скасування   постанови   і   закриття   справи   про

адміністративне правопорушення, якщо  встановлено  обставини,  які

відповідно  до  закону  виключають  провадження  у   справах   про

адміністративні правопорушення;

     4) змінює стягнення в межах, передбачених законодавчим  актом

про  відповідальність  за  адміністративне правопорушення,  з тим,

однак,  щоб стягнення не було посилено,  якщо його було  визначено

без додержання цих меж або загальних правил накладення стягнень за

адміністративне правопорушення.

     Рішення  районного  (міського)  суду по скарзі на постанову у

справі   про   адміністративне   правопорушення   є  остаточним  і

оскарженню   в   апеляційному  порядку  не  підлягає. 

     Копію рішення в цих справах суд повинен надіслати  органу  чи

службовій особі, постанова яких оскаржувалась.

(  Стаття  248  із змінами, внесеними згідно із Законом N 2540-III

( 2540-14 ) від 21.06.2001 )

( Глава 31 в редакції Закону N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92 )

 

 

 

                            Глава 31-А

         Скарги на рішення, дії або бездіяльність органів

                державної влади, органів місцевого

            самоврядування, посадових і службових осіб

 

     ( Назва глави 31-А в редакції Закону N 917-IV ( 917-15 )

       від 05.06.2003 )

 

     Стаття 248-1. Право на звернення із скаргою до суду

 

     Громадянин      має      право     звернутися     до     суду

(військовослужбовець -  до  військового  суду)  із  скаргою,  якщо

вважає,  що  рішенням,  дією  або  бездіяльністю  органу державної

влади,  органу місцевого  самоврядування,  посадової  і  службової

особи порушено його права, свободи чи законні інтереси.

 

     Скаргу в суд може бути подано особою, її представником або на

її прохання - уповноваженим представником громадської організації,

трудового колективу.

 

     У випадку  порушення  прав  та  свобод  людини  і громадянина

скаргу в суд може бути подано Уповноваженим Верховної Ради України

з  прав  людини  щодо  особи,  яка  за  станом здоров'я чи з інших

поважних причин не може зробити цього самостійно.

 

     До суб'єктів,  зазначених  у  частині  першій  цієї   статті,

рішення,  дії  або бездіяльність яких може бути оскаржено до суду,

належать: органи державної влади, органи місцевого самоврядування,

їх  посадові  чи службові особи,  керівники підприємств,  установ,

організацій незалежно від їх  підпорядкування  і  форм  власності,

керівні  органи  і керівники об'єднань громадян,  а також службові

особи,        які        виконують       організаційно-розпорядчі,

адміністративно-господарські    обов'язки   або   виконують   такі

обов'язки за спеціальними повноваженнями.

( Стаття  248-1  в  редакції  Закону  N  917-IV  (  917-15  )  від

05.06.2003 )

 

     Стаття 248-2. Предмет судового оскарження

 

     До рішень,  дій або бездіяльності,  що підлягають оскарженню,

належать колегіальні і одноособові рішення, дії або бездіяльність,

у зв'язку з якими особа вважає, що:

 

     порушено або  порушуються  її  права,  свободи   чи   законні

інтереси;

 

     створено або  створюються  перепони  для реалізації нею своїх

прав,  свобод чи законних  інтересів  або  що  вжиті  заходи  щодо

реалізації її прав є недостатніми;

 

     покладено на   неї  обов'язки,  не  передбачені  законом  або

передбачені законом,  але без урахування конкретних  обставин,  за

яких  ці  обов'язки повинні покладатися,  або що вони покладені не

уповноваженими на це особою чи органом;

 

     її притягнено  до  відповідальності,   яку   не   передбачено

законом,   або   до   неї  застосовано  стягнення  за  відсутності

передбачених законом підстав,  або неправомочною службовою  особою

чи органом.

 

     Посадові, службові  особи  чи  органи,  зазначені  в  частині

четвертій статті 248-1 цього Кодексу,  несуть відповідальність  за

невиконання  лише  тих  обов'язків,  які  було  на  них  покладено

законами або іншими нормативно-правовими актами.

(   Офіційне   тлумачення   до   статті   248-2   див.  в  Рішенні

Конституційного Суду України N 6-зп ( v006p710-97 ) від 25.11.97 )

( Стаття  248-2  в  редакції  Закону  N  917-IV  (  917-15  )  від

05.06.2003 )

 

     Стаття 248-3. Скарги на рішення і дії, які не підвідомчі

                   судам

 

     Судам не підвідомчі скарги:

     на   акти   органів   законодавчої  і  виконавчої  влади,  що

підлягають розгляду щодо їх конституційності;

    

     (   Абзац   третій   статті   248-3   втратив   чинність   (є

неконституційним)   на   підставі   Рішення  Конституційного  Суду

N  6-рп/2001  (  v006p710-01  )  від  23.05.2001  )  на  акти,  що

стосуються   забезпечення   обороноздатності   держави,  державної

безпеки,   зовнішньополітичної   діяльності   держави,  збереження

державної, військової і службової таємниці;

 

     (   Абзац   четвертий   статті   248-3  втратив  чинність  (є

неконституційним)  в  частині щодо непідвідомчості судам скарг "на

акти і дії службових осіб органів дізнання, попереднього слідства,

прокуратури...",    якщо   законодавством   встановлено   виключно

позасудовий порядок оскарження на підставі Рішення Конституційного

Суду  N  6-рп/2001  ( v006p710-01 ) від 23.05.2001 ) на акти і дії

службових    осіб   органів   дізнання,   попереднього   слідства,

прокуратури,  суду,  якщо законодавством встановлено інший порядок

оскарження;

 

     на акти і дії об'єднань громадян, які відповідно  до  закону,

статуту (положення) належать до їх внутріорганізаційної діяльності

або їх виключної компетенції.

(   Стаття   248-3   із   змінами,  внесеними  згідно  з  Рішенням

Конституційного Суду N 6-рп/2001 ( v006p710-01 ) від 23.05.2001 )

 

     Стаття 248-4. Подання скарги

 

     Скаргу може бути подано безпосередньо до  суду  або  до  суду

після оскарження  до  органу,  службової  особи  вищого  рівня  по

відношенню до того органу, службової особи, що постановили рішення

чи здійснили дії або допустили бездіяльність.

     Скарга подається  за  місцезнаходженням  суб'єкта оскарження.

     Подання скарги до суду зупиняє  виконання  оскарженого  акта.

Про  подання  скарги  суд  повідомляє орган державної влади, орган

місцевого  самоврядування,  посадову  чи службову особу не пізніше

наступного дня після її прийняття.

( Стаття 248-4 із змінами, внесеними згідно  із  Законом  N 917-IV

( 917-15 ) від 05.06.2003 )

 

     Стаття 248-5. Строки для звернення із скаргою

 

     Скаргу може бути подано в суд:

 

     у двомісячний строк,  обчислюваний з дня,  коли  особі  стало

відомо  або  їй  повинно  було стати відомо про порушення її прав,

свобод чи законних інтересів;

 

     у місячний строк з дня одержання особою  письмової  відповіді

про відмову у задоволенні скарги органом,  службовою особою вищого

рівня по відношенню до того органу, посадової, службової особи, що

постановили  рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність,

або з дня закінчення місячного строку після подання  скарги,  якщо

особою не було одержано на неї письмової відповіді.

 

     Пропущений строк  для  подання  скарги  може  бути  поновлено

судом,  якщо  буде  встановлено,  що  його  пропущено  з  поважних

причин.

( Стаття  248-5  в  редакції  Закону  N  917-IV  (  917-15  )  від

05.06.2003 )

 

     Стаття 248-6. Розгляд скарги

 

     Скарга  розглядається  у  десятиденний  строк  у   відкритому

судовому засіданні з  участю  заявника  (громадянина,  який  подав

скаргу)  і  службової  особи, представника органу державної влади,

органу  місцевого  самоврядування,  рішення, дії або бездіяльність

яких оскаржуються.

     Якщо заявник або службова особа не можуть з'явитися до суду з

поважних  причин,  справу  може  бути  розглянуто  з  участю    їх

представників. Неявка в судове засідання з неповажних причин осіб,

зазначених у частині першій цієї статті, або їх представників не є

перешкодою для розгляду скарги, проте суд  може  визнати  їх  явку

обов'язковою.

     У  судовому   засіданні  можуть  брати  участь  Уповноважений

Верховної Ради України з прав  людини  особисто  або  через  свого

представника,  а  також  представники  громадських  організацій  і

трудових колективів.

     Відмова представника  громадської  організації  чи  трудового

колективу від скарги, поданої ними  на  прохання  заявника,  не  є

підставою для закриття провадження у справі, якщо заявник  вимагає

розгляду скарги по суті.

     Якщо  суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність

якої  оскаржуються, не працює на попередній посаді, він залучає до

участі  в  справі  службову  особу,  до  компетенції  якої входить

вирішення  питання про усунення порушення прав, свобод чи законних

інтересів заявника.

     Якщо при розгляді скарги буде встановлено, що орган державної

влади,   орган   місцевого   самоврядування,   рішення,   дії   чи

бездіяльність  яких  оскаржуються,  припинили свою діяльність, суд

залучає   до   участі  у  справі  їх  правонаступників,  а  за  їх

відсутності  -  орган,  до  компетенції  якого  входить  вирішення

питання  про усунення порушення прав, свобод чи законних інтересів

заявника.

     Суд, встановивши при  розгляді  скарги  наявність  спору  про

право, який розглядається у порядку позовного провадження, залишає

скаргу  без  розгляду  і  роз'яснює  заявнику  його    право    на

пред'явлення позову на загальних підставах.

( Стаття 248-6 із змінами, внесеними згідно  із  Законом  N 917-IV

( 917-15 ) від 05.06.2003 )

 

     Стаття 248-7. Рішення суду по скарзі

 

     За результатами розгляду скарги суд постановляє рішення.

 

     При встановленні   обгрунтованості    скарги    суд    визнає

оскаржувані   рішення,   дії  чи  бездіяльність  неправомірними  і

зобов'язує орган державної влади,  орган місцевого самоврядування,

посадову  чи службову особу задовольнити вимогу заявника і усунути

порушення,  скасовує покладений на нього обов'язок чи  застосовані

до  нього  заходи  відповідальності або іншим шляхом поновлює його

порушені права, свободи чи законні інтереси.

 

     Якщо оскаржувані рішення чи дії було  вчинено  відповідно  до

закону,   в  межах  повноважень  органу  державної  влади,  органу

місцевого самоврядування,  посадової або службової особи і  права,

свободи чи   законні  інтереси  заявника  не  було  порушено,  суд

постановляє рішення про відмову в задоволенні скарги.

 

     При задоволенні скарги суд може допустити  негайне  виконання

рішення.

 

     Рішення суду по справі може бути оскаржено.

( Стаття  248-7  в  редакції  Закону  N  917-IV  (  917-15  )  від

05.06.2003 )

 

     Стаття 248-8. Розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги

 

     Витрати, пов'язані з розглядом скарги,  включаючи  й  витрати

для надання юридичної  допомоги,  а  також  витрати,  пов'язані  з

поїздками, покладаються судом на заявника, якщо було  постановлено

рішення  про  відмову  у  задоволенні  його  скарги,  або на орган

державної  влади,  орган  місцевого  самоврядування,  посадову  чи

службову  особу,  якщо  було  постановлено рішення про задоволення

скарги заявника.

( Стаття 248-8 із змінами, внесеними згідно  із  Законом  N 917-IV

( 917-15 ) від 05.06.2003 )

 

     Стаття 248-9. Виконання рішення суду

 

     Рішення суду по скарзі надсилається не  пізніше  десяти  днів

після  набрання  ним  законної  сили відповідному органу державної

влади,  органу  місцевого  самоврядування,  посадовій чи службовій

особі для виконання, а також заявнику.

     Про  виконання рішення орган державної влади, орган місцевого

самоврядування,  посадова  чи  службова  особа  повідомляє  суд  і

заявника  не  пізніше ніж у місячний строк з дня одержання рішення

суду.

( Стаття 248-9 із змінами, внесеними згідно  із  Законом  N 917-IV

( 917-15 ) від 05.06.2003 )

 

 

     (  Статтю  248-10  виключено  на  підставі Закону  N 2056-III

( 2056-14 ) від 19.10.2000 )

 

(  Кодекс  доповнено  главою  31-А згідно з Указом  ПВР  N 5803-XI

(  5803-11  )  від  25.04.88,   в   редакції  Закону  N  403/95-ВР

( 403/95-ВР ) від 31.10.95 )

 

 

 

                            Глава 31-Б

               Скарги на рішення, прийняті відносно

                     релігійних організацій

 

 

     Стаття 248-11. Рішення державних органів, прийняті відносно

                    релігійних організацій, що можуть бути

                    оскаржені в судовому порядку

 

     У судовому порядку можуть бути  оскаржені  рішення  державних

органів з питань:

     перевищення встановленого законом строку прийняття рішень про

реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій;

     відмови   в   реєстрації   статутів   (положень)   релігійних

організацій;

     володіння та користування культовими будівлями та майном.

( Стаття  248-11  в  редакції  Закону  N 2295-XII ( 2295-12 )  від

23.04.92 )

 

     Стаття 248-12. Подання скарги

 

     Скаргу  може  бути  подано  в  суд   громадянами-засновниками

релігійної  організації  у  разі  відмови  в  її  реєстрації   або

релігійною організацією, права якої порушено.

     Скарги на рішення місцевих  державних  органів  подаються  до

Верховного   Суду   Республіки   Крим,   обласного,  Київського  і

Севастопольського міських судів,  а на рішення  державного  органу

України у справах релігій - до Верховного Суду України.

     Скаргу може бути подано в суд у місячний строк,  обчислюваний

з дня прийняття рішення державним органом.

( Стаття  248-12  із  змінами,   внесеними  згідно   із   Законами

N  2295-XII  ( 2295-12 )  від 23.04.92, N 4018-XII ( 4018-12 ) від

24.02.94 )

 

     Стаття 248-13. Розгляд скарги

 

     Скаргу на  рішення відповідного державного органу суд повинен

розглянути в десятиденний строк у відкритому засіданні  за  участю

громадян-засновників   чи   їх   представників  або  представників

релігійної організації та представника державного органу,  рішення

якого  оскаржується.  Неявка в судове засідання зазначених осіб не

перешкоджає розгляду скарги.

( Стаття 248-13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2295-XII

( 2295-12 ) від 23.04.92 )

 

     Стаття 248-14. Рішення суду по скарзі

 

     Якщо суд визнає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням

вимог   закону,   він   постановляє   рішення,   яким   зобов'язує

відповідний державний орган усунути допущене порушення.

     Якщо  суд  встановить,  що   оскаржуване   рішення   прийнято

відповідно до  закону,  він  постановляє  рішення  про  відмову  в

задоволенні скарги.

     Рішення суду по скарзі надсилається до державного органу,  що

прийняв рішення, та заявникові.

(  Стаття  248-14  із  змінами,  внесеними   згідно   із   Законом

N 2295-XII ( 2295-12 ) від 23.04.92 )

 

(  Кодекс  доповнено  главою  31-Б згідно з Указом  ПВР  N 659-XII

( 659-12 ) від 28.01.91 )

 

 

 

                            Глава 31-В

        Заява прокурора про визнання незаконними правового

           акта органу, рішення чи дії службової особи

 

 

     Стаття 248-15. Подача заяви прокурором

 

     Прокурор має право звернутися до суду із заявою про  визнання

незаконними правового акта органу, рішення чи дії службової особи,

крім акта, перевірку законності  якого  віднесено  до  компетенції

Конституційного Суду України.

     Заява  подається  в  разі  відхилення  протесту  прокурора  в

порядку загального нагляду або якщо  протест  не  був  розглянутий

службовою особою  чи  органом  у  десятиденний  строк  після  його

надходження.

     Подача заяви зупиняє дію правового акта.

     Суддя відмовляє у прийнятті заяви прокурора,  якщо  вона  має

бути розглянута в порядку позовного провадження.

 

     Стаття 248-16. Строки для звернення прокурора до суду

 

     Заяву  до  суду  може   бути   подано   прокурором   протягом

п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення  про  відхилення

протесту  або  якщо  він  не  був   розглянутий   у   встановлений

десятиденний строк.

 

     Стаття 248-17. Підсудність справ, які розглядаються за

                    заявою прокурора

 

     Заява  прокурора  подається  до  районного  (міського)  суду,

відповідного військового  суду  за  місцерозташуванням  органу  чи

роботи службової особи, акт яких було опротестовано.

( Стаття 248-17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4018-XII

( 4018-12 ) від 24.02.94 )

 

     Стаття 248-18. Порядок судового розгляду заяви прокурора

 

     Заява   прокурора   розглядається   суддею   одноособово    в

десятиденний строк з дня  її  надходження  у  відкритому  судовому

засіданні з участю прокурора і представника  органу  чи  службової

особи,  які  прийняли  рішення  про  відхилення  протесту  або  не

розглянули протест у встановлений строк після його надходження.

     Неявка у судове засідання без  поважних  причин  представника

органу, службової особи не перешкоджає розглядові заяви прокурора,

проте суддя може визнати їх явку обов'язковою.

     Суддею повинні бути досліджені матеріали, які стали підставою

для принесення протесту та його відхилення органом  або  службовою

особою, необхідні документи та інші докази.

 

     Стаття 248-19. Рішення суду

 

     Суддя, встановивши,  що опротестовані акт органу,  рішення чи

дія службової особи не відповідають  вимогам  закону,  постановляє

рішення  про задоволення заяви,  визнання акта органу,  рішення чи

дії службової особи незаконними та про їх скасування  і  стягнення

судових витрат з службової особи, яка видала незаконний акт.

     Якщо буде встановлено, що опротестовані акт  органу,  рішення

чи  дія  службової  особи  не  суперечать  вимогам  закону,  суддя

постановляє рішення про відмову у задоволенні заяви.

( Кодекс  доповнено  главою  31-В  згідно  із  Законом  N 2857-XII

( 2857-12 ) від 15.12.92 )

 

 

                            Глава 31-Г

             Скарги на рішення, дії або бездіяльність

             державного виконавця чи іншої посадової

                особи державної виконавчої служби

 

     Стаття 248-20. Право на звернення із скаргою до суду

 

     Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до

проведення  виконавчих  дій,  мають  право  звернутися  до суду зі

скаргою,  якщо  вважають,  що  рішенням,  дією  або  бездіяльністю

державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої

служби порушено їх права чи свободи.

 

     Стаття 248-21. Подання скарги

 

     Скаргу може  бути  подано  до  суду  безпосередньо  або після

оскарження рішення,  дії або бездіяльності державного виконавця чи

іншої  посадової  особи  державної виконавчої служби до начальника

відповідного відділу державної виконавчої служби.

 

     Скарга подається до суду  за  місцезнаходженням  відповідного

відділу  державної  виконавчої  служби або до іншого суду згідно з

вимогами закону.

 

     Про подання  скарги   суд   повідомляє   відповідний   відділ

державної  виконавчої  служби  не пізніше ніж наступного дня після

прийняття її судом.

 

     Стаття 248-22. Строки для звернення зі скаргою

 

     Скаргу може бути подано до суду:

 

     у десятиденний строк з дня,  коли особа дізналася або повинна

була дізнатися про порушення її прав чи свобод;

 

     у триденний  строк  з  дня,  коли особа дізналася або повинна

була дізнатися про порушення її прав чи свобод,  у разі оскарження

постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

 

     Пропущений з  поважних  причин  строк для подання скарги може

бути поновлено судом.

 

     Стаття 248-23. Розгляд скарги

 

     Скарга розглядається  у   десятиденний   строк   у   судовому

засіданні  за  участю  заявника  і  державного виконавця або іншої

посадової особи  державної  виконавчої  служби,  рішення,  дія  чи

бездіяльність якої оскаржується.

 

     Якщо заявник,  державний  виконавець  або інша посадова особа

державної виконавчої служби не можуть з'явитися до суду з поважних

причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.

 

     Якщо суд встановить,  що особа, рішення, дія чи бездіяльність

якої оскаржуються,  не працює на попередній посаді, він залучає до

участі  в  справі  посадову  особу,  до  компетенції якої належить

вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника.

 

     Стаття 248-24. Рішення суду по скарзі

 

     За результатами розгляду скарги суд постановляє рішення.

 

     У разі  встановлення  обгрунтованості   скарги   суд   визнає

оскаржувані   рішення,   дії  чи  бездіяльність  неправомірними  і

зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу  державної

виконавчої   служби   задовольнити   вимогу  заявника  та  усунути

порушення  або  іншим  шляхом  поновлює  його  порушені  права  чи

свободи.

 

     Якщо оскаржувані рішення,  дії чи бездіяльність були прийняті

або вчинені відповідно до закону,  в межах повноважень  державного

виконавця  або іншої посадової особи державної виконавчої служби і

права чи  свободи  заявника  не  було  порушено,  суд  постановляє

рішення про відмову в задоволенні скарги.

 

     При задоволенні  скарги  суд може допустити негайне виконання

рішення.

 

     Рішення суду у справі може бути оскаржено.

 

     Стаття 248-25. Розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги

 

     Витрати, пов'язані з розглядом скарги,  включаючи  й  витрати

для  надання  юридичної  допомоги,  а  також витрати,  пов'язані з

поїздками,  покладаються судом на заявника, якщо було постановлено

рішення  про  відмову  в  задоволенні  його скарги,  або на відділ

державної виконавчої служби,  якщо було постановлено  рішення  про

задоволення скарги заявника.

 

     Стаття 248-26. Виконання рішення суду

 

     Рішення суду  за  скаргою надсилається не пізніше десяти днів

після набрання ним законної сили до відповідного відділу державної

виконавчої служби для виконання, а також заявнику.

 

     Про виконання  рішення відповідний орган державної виконавчої

служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з

дня одержання рішення суду.

(  Кодекс  доповнено  главою  31-Г  згідно  із  Законом N 2056-III

( 2056-14 ) від 19.10.2000 )

         

 

 

                             Глава 32

      Справи про стягнення з громадян недоїмки по податках,

       самооподаткуванню сільського населення і державному

                   обов'язковому страхуванню

 

    ( Назва глави 32 в редакції Указу ПВР N 2994-X ( 2994-10 )

      від 11.01.82 )

 

     Стаття 249. Подання заяви

 

     Заява про  стягнення  з  громадян   недоїмки   по   податках,

самооподаткуванню  сільського населення і державному обов'язковому

страхуванню подається відповідно фінансовим  відділом  виконавчого

комітету районної,  міської  або  районної  в  місті Ради народних

депутатів, або виконавчим комітетом  селищної  чи  сільської  Ради

народних депутатів,  або  органом  державного страхування в суд за

місцем проживання недоїмника чи місцем знаходження його майна.

( Стаття 249 із змінами, внесеними згідно з Указами  ПВР  N 1461-X

( 1461-10 ) від 23.01.81, N 2994-X ( 2994-10 ) від 11.01.82 )

 

     Стаття 250. Зміст заяви

 

     В заяві повинно бути зазначено: прізвище, ім'я і по  батькові

недоїмника та місце його  проживання;  закон,  на  підставі  якого

громадянин  притягнений  до  сплати  відповідних  платежів,   сума

платежів і строки їх сплати, сума недоїмки, що підлягає стягненню,

пені і строк платежу, по якому утворилась недоїмка.

     До заяви повинні бути додані:  копія платіжного повідомлення,

страхового свідоцтва або виписка з особистого рахунку недоїмника з

зазначенням  часу  вручення  йому платіжного документа,  розміру і

строку платежу;  виписка з постанови загальних зборів громадян про

проведення  самооподаткування і суму самооподаткування,  акт опису

майна недоїмника,  а при відсутності у недоїмника майна, на яке за

законом може бути звернено стягнення, - акт про відсутність майна;

довідка від інших осіб про належні з них недоїмникові грошові суми

при   відсутності  майна  або  недостатності  його  для  погашення

недоїмки.

( Стаття 250 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  2994-X

( 2994-10 ) від 11.01.82 )

 

     Стаття 251. Розгляд заяви

 

     При розгляді справи суд повинен перевірити:  чи  передбачений

законом  даний вид платежу;  чи є законні підстави для стягнення з

громадянина  даного  платежу;  чи  додержано  органами   стягнення

встановленого  законом порядку притягнення громадянина до платежу;

чи взято до уваги  органами  стягнення  пільги  в  разі,  якщо  за

законом громадянин має право на них.

     Якщо у  суду  виникнуть  сумніви  в  правильності  обчислення

розміру платежу,  він своєю ухвалою зупиняє провадження у справі і

надсилає матеріал органові стягнення для перевірки.  Провадження у

справі  відновлюється  після перерахунку платежу органом стягнення

або підтвердження заяви про стягнення його вищестоящим органом.

(  Стаття 251 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  2994-X

( 2994-10 ) від 11.01.82 )

 

     Стаття 252. Рішення суду по заяві

 

     Суд, встановивши,  що  вимога  про   стягнення   недоїмки   є

законною,  постановляє  рішення  про  вилучення у недоїмника майна

згідно з поданим у суд актом опису, а в разі відсутності майна або

недостатності  цього  майна для погашення недоїмки - про звернення

стягнення на грошові суми,  які недоїмникові належить одержати від

інших осіб.

     Якщо до акта опису включено майно, на яке за законом не  може

бути звернуто стягнення, суд вилучає з акта опису це майно.

     Якщо суд встановить,  що  вимога  про  стягнення  недоїмки  є

незаконною, він відмовляє в задоволенні заявленої вимоги.

(  Стаття 252 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  2994-X

( 2994-10 ) від 11.01.82 )

 

     Стаття 253. Виконання рішення

 

     Виконання рішення суду  про  стягнення  недоїмки  провадиться

відповідним  органом   стягнення   за   правилами,   встановленими

законодавством України.

(  Стаття 253 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  2994-X

(  2994-10  )  від  11.01.82;  Законом  N 2857-XII ( 2857-12 ) від

15.12.92 )

 

 

                      В. Окреме провадження

 

                             Глава 33

                        Загальні положення

 

     Стаття 254. Справи, розглядувані судом в порядку

                 окремого провадження

 

     Суд розглядає в порядку окремого провадження справи:

     1) про   визнання   громадянина   обмежено   дієздатним    чи

недієздатним;

     2) про  визнання  громадянина  безвісно  відсутнім   чи   про

оголошення громадянина померлим;

     2-1) про  усиновлення  дітей,  які  проживають  на  території

України;

     3) про   встановлення   неправильності   запису    в    актах

громадянського стану;

     4) про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

     5) про  відновлення  прав  на  втрачені   цінні   папери   на

пред'явника;

     6) про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні.

( Стаття 254 із змінами,  внесеними згідно з Указами ПВР N 3764-08

від  25.04.75,  N  1461-X  (  1461-10  )  від  23.01.81;   Законом

N 329/96-ВР ( 329/96-ВР ) від 12.07.96 )

 

     Стаття 255. Порядок розгляду справ окремого провадження

 

     Справи, перелічені в статті 254 цього Кодексу,  розглядаються

судом за правилами  цього  Кодексу  з  винятками  і  доповненнями,

зазначеними в главах 34-39 цього Кодексу.

     Справи окремого провадження суд розглядає з участю заявника і

заінтересованих осіб,  органів  державного  управління,  державних

підприємств, установ, організацій, колгоспів, інших  кооперативних

організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій.

     Якщо  при  розгляді  справи  порядком  окремого   провадження

виникне спір про право, підвідомчий судам, суд залишає  заяву  без

розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати

позов на загальних підставах.

     Справи, перелічені у статті 254  цього  Кодексу,  вирішуються

суддею одноособово. Справи про визнання  громадянина  недієздатним

і про усиновлення дітей у разі скасування рішення,  постановленого

одноособово суддею, а також  у  випадках,  передбачених  частинами

другою і  третьою  статті  124-1,  розглядаються  у  колегіальному

складі суду.

(  Стаття 255 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81;  Законами N 2464-XII ( 2464-12 ) від

17.06.92,  N  3129-XII  (  3129-12  )  від 22.04.93,  N  329/96-ВР

( 329/96-ВР ) від 12.07.96 )

 

 

                             Глава 34

             Визнання громадянина обмежено дієздатним

                         чи недієздатним

 

 

     Стаття 256. Підсудність

 

     Справа про визнання громадянина обмежено дієздатним внаслідок

зловживання  спиртними  напоями  або  наркотичними   засобами   чи

недієздатним  внаслідок психічної хвороби або недоумства може бути

розпочата  за  заявою  членів  його  сім'ї,  профспілок  та  інших

громадських  організацій,  прокурора,  органів опіки і піклування,

психіатричного лікувального закладу.

     Заява  про  визнання  громадянина  обмежено   дієздатним   чи

недієздатним  подається  до  суду  за  місцем   проживання   цього

громадянина, а якщо він перебуває на  лікуванні  у  психіатричному

лікувальному  закладі,  то  за  місцем  знаходження   лікувального

закладу.

( Стаття 256 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  4452-XI

( 4452-11 ) від 21.08.87 )

 

     Стаття 257. Зміст заяви

 

     В заяві про визнання громадянина обмежено дієздатним  повинні

бути викладені  обставини,  що  стверджують  дії,  внаслідок  яких

громадянин, який  зловживає  спиртними  напоями  або  наркотичними

засобами, ставить себе і свою сім'ю в тяжке матеріальне становище.

     В заяві про визнання громадянина  недієздатним  повинні  бути

викладені  обставини,  що  свідчать  про  психічну   хворобу   або

недоумство, внаслідок чого особа не може розуміти  значення  своїх

дій або керувати ними.

( Стаття 257 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N 4452-XI

( 4452-11 ) від 21.08.87 )

 

     Стаття 258. Призначення експертизи у справах про визнання

                 громадян недієздатними

 

     Суддя в порядку підготовки справи до розгляду  при  наявності

достатніх даних про психічну хворобу  або  недоумство  громадянина

призначає     для     визначення     його     психічного     стану

судово-психіатричну експертизу.

     У виняткових випадках, коли  особа,  відносно  якої  порушено

справу  про  визнання  її  недієздатною,   явно   ухиляється   від

проходження  експертизи,  суд  в  судовому  засіданні  за   участю

прокурора  і  психіатра  може   винести   ухвалу   про   примусове

направлення громадянина на судово-психіатричну експертизу.

( Стаття 258 із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами  ПВР  від

15.10.66, N 2135-08 від 15.10.73 )

 

 

     Стаття 259. Розгляд справи

 

     Справи  про  визнання  громадянина  обмежено  дієздатним   чи

недієздатним суд розглядає  з  обов'язковою  участю  представників

органів опіки та піклування. Питання про виклик громадянина,  щодо

якого розглядається справа, вирішується в кожному випадку судом  з

урахуванням стану його здоров'я.

     Судові витрати по провадженню справи про визнання громадянина

недієздатним  або  обмежено  дієздатним  відносяться  за   рахунок

держави.

     Суд,  встановивши,  що  заявник  діяв  несумлінно,  з   метою

позбавити  дієздатності   або   обмежити   дієздатність   психічно

здорового громадянина, стягує з заявника всі судові витрати.

(  Стаття 259 із змінами, внесеними згідно із Законом  N  2857-XII

( 2857-12 ) від 15.12.92 )

 

     Стаття 260. Рішення суду

 

     Рішення суду про визнання громадянина обмежено дієздатним  чи

недієздатним  після  набрання  ним  законної   сили   надсилається

органові опіки та піклування. Воно  є  підставою  для  призначення

обмежено дієздатному піклувальника, а недієздатному - опікуна.

     Скасування обмеження дієздатності громадянина, який  припинив

зловживання спиртними напоями або  наркотичними  засобами  (стаття

15 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ),  здійснюється  рішенням

суду  за  заявою  самого  громадянина,  його   піклувальника   або

установ, організацій  та  осіб,  зазначених  у  статті  256  цього

Кодексу, а також з власної ініціативи суду.

     Поновлення громадянина  в  дієздатності у разі його видужання

або значного поліпшення здоров'я  (стаття  16  Цивільного  кодексу

України)  здійснюється  рішенням  суду  на  підставі  відповідного

висновку судово-психіатричної експертизи  за  заявою  опікуна  або

установ,  організацій  та  осіб,  зазначених  у  статті  256 цього

Кодексу, а також з власної ініціативи суду.

     Рішення суду після набрання ним  законної  сили  надсилається

органові  опіки  та  піклування.  Воно  є  підставою  для   зняття

встановлених над громадянином опіки чи піклування.

( Стаття 260 із змінами,  внесеними згідно з Указами ПВР N 2135-08

від 15.10.73, N 4452-XI ( 4452-11 ) від 21.08.87 )

 

 

                             Глава 35

             Визнання громадянина безвісно відсутнім

                   або оголошення його померлим

 

     Стаття 261. Підсудність

 

     Справи про визнання громадянина безвісно  відсутнім  або  про

оголошення громадянина померлим розглядаються  районним  (міським)

судом за місцем проживання заявника.

 

     Стаття 262. Зміст заяви

 

     В заяві повинно  бути  зазначено:  для  якої  мети  необхідно

заявникові  визнати  громадянина  безвісно відсутнім або оголосити

його померлим;  обставини,  що  стверджують  безвісну  відсутність

громадянина,  або  обставини,  що загрожували громадянинові,  який

пропав без вісті,  або які дають підставу припустити його загибель

від певного нещасного випадку.

 

     Стаття 263. Підготовка справи до розгляду

 

     Суддя в порядку підготовки справи до розгляду  з'ясовує  осіб

(родичів, співробітників та ін.), які можуть  дати  відомості  про

відсутнього, а також запитує відповідні  організації  за  останнім

місцем проживання відсутнього (домоуправління,  органи  внутрішніх

справ або виконавчий комітет місцевої Ради народних  депутатів)  і

за останнім місцем  його  роботи  про  наявність  відомостей  щодо

відсутнього.

     Одночасно районний (міський) суд вживає заходів через  органи

опіки і піклування щодо  призначення  опікуна  для  охорони  майна

відсутнього, а якщо потрібно, то і для управління цим майном.

(  Стаття 263 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

(  1461-10  )  від  23.01.81;  Законом  N 2857-XII ( 2857-12 ) від

15.12.92 )

 

     Стаття 264. Розгляд справи

 

     Суд розглядає справу за участю заявника, свідків,  зазначених

у заяві, та осіб, яких сам суд  визнає  за  потрібне  допитати,  і

постановляє рішення про визнання  громадянина  безвісно  відсутнім

або про оголошення його померлим.

     Після того  як  рішення  про  оголошення громадянина померлим

набере законної сили,  суд надсилає рішення органові запису  актів

громадянського   стану,   що  є  в  районі  діяльності  суду,  для

реєстрації смерті громадянина, а також до нотаріальної контори або

органу,  що виконує нотаріальні дії, для вжиття заходів по охороні

спадкового майна.

 

     Стаття 265. Дії суду в разі з'явлення  громадянина, що був

                 визнаний безвісно відсутнім або оголошений

                 померлим

 

     Якщо з'явиться громадянин,  якого визнано безвісно  відсутнім

або  оголошено  померлим,  районний   (міський)   суд,   одержавши

відповідну заяву, призначає справу  до  слухання  з  участю  цього

громадянина, заявника та інших  заінтересованих  осіб  і  скасовує

своє рішення про визнання громадянина безвісно відсутнім  або  про

оголошення його померлим.

     Копію рішення суд надсилає відповідному органові запису актів

громадянського стану для анулювання запису  про  смерть,  а  також

органам  опіки  та  піклування  для  зняття   опіки   над   майном

громадянина, який повернувся.

(  Стаття 265 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

( 1461-10 ) від 23.01.81 )

 

                            Глава 35-А

     Усиновлення дітей, які проживають на території України,

          громадянами України та іноземними громадянами

 

 

     Стаття 265-1. Підсудність

 

     Справи про  усиновлення  дітей,  які  проживають на території

України,  розглядаються  районним  (міським)   судом   за   місцем

проживання  усиновлюваної дитини або за місцем проживання заявника

(заявників).

 

     Стаття 265-2. Зміст і форма заяви

 

     Заява про усиновлення дитини подається громадянами України та

іноземними  громадянами  до  суду  в  письмовій  формі  і  повинна

містити:

     назву суду,  до  якого подається заява,  прізвище,  ім'я,  по

батькові, місце проживання заявника (заявників), а також прізвище,

ім'я,  по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання,

клопотання про зміну прізвища,  імені,  по батькові,  дати,  місця

народження дитини та запис заявника або заявників батьками дитини,

обізнаність про стан здоров'я дитини.

     До заяви  додається  висновок  органу  опіки і піклування про

доцільність усиновлення та відповідність  інтересам  дитини,  а  у

разі  усиновлення  дитини одним з подружжя також письмова згода на

це другого з подружжя.  Іноземними громадянами до заяви  додається

також  дозвіл  Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти

України.

 

     Стаття 265-3. Підготовка справи до розгляду

 

     Суддя в порядку підготовки справи про усиновлення до розгляду

вирішує   питання   про  участь  в  ній  як  заінтересованих  осіб

відповідних органів опіки і піклування,  а в справах, порушених за

заявами  іноземних  громадян,  -  Центру  по усиновленню дітей при

Міністерстві освіти України.

     Відповідним органом   опіки   і  піклування  або  Центром  по

усиновленню при Міністерстві  освіти  України  до  суду  подаються

документи,  що  підтверджують  доцільність  усиновлення,  зокрема:

висновок,  виданий  відповідним  компетентним  органом  за  місцем

проживання заявника (заявників), про можливість бути усиновителем,

медичні  довідки  про  стан  здоров'я  заявника   (заявників)   та

усиновлюваної дитини,  довідка про заробіток та інші доходи, копія

свідоцтва про шлюб (для одружених), копії паспортів, відомості про

житлово-побутові   умови   усиновителів.   У   справах,  порушених

заявниками,  які є іноземними громадянами,  крім  того  додаються:

дозвіл компетентного органу країни усиновителя на в'їзд і постійне

проживання   усиновлюваної    дитини,    нотаріально    засвідчене

зобов'язання  усиновителя  про надання представникам дипломатичної

установи України за кордоном інформації про усиновлену  дитину  та

можливості спілкування з нею. Документи оформляються відповідно до

вимог, передбачених законодавством України.

 

     Стаття 265-4. Розгляд справи

 

     Суд розглядає справу про усиновлення за  обов'язковою  участю

заявника  (заявників),  з  викликом  заінтересованих осіб та інших

осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.

     Для забезпечення    таємниці    усиновлення    у    випадках,

передбачених статтею   112  Кодексу  про  шлюб  та  сім'ю  України

( 2006-07 ), суд розглядає справу в закритому судовому засіданні.

     Суд перевіряє законність  підстав  для  усиновлення,  в  тому

числі  наявність  згоди  усиновлюваної  дитини,  якщо така згода є

необхідною.

 

     Стаття 265-5. Рішення суду

 

     За результатами   розгляду   заяви   про   усиновлення    суд

постановляє рішення.

     У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній  частині

рішення про усиновлення дитини заявником (заявниками).

     За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує  питання  про

зміну  імені,  прізвища  та по батькові,  дати та місця народження

усиновленої дитини, про запис усиновителів батьками дитини.

     Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про усиновлення,

відносяться на рахунок заявника (заявників).

     Усиновлення виникає з часу набрання судовим рішенням законної

сили.  Для внесення змін до акта про народження усиновленої дитини

копія  рішення  суду  надсилається  до  відділу  реєстрації  актів

громадянського стану за місцем винесення рішення,  а в справах про

усиновлення  дітей  іноземними  громадянами  -  також до Центру по

усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.

(  Кодекс  доповнено  главою  35-А згідно із  Законом  N 329/96-ВР

( 329/96-ВР ) від 12.07.96 )

 

 

 

                             Глава 36

            Встановлення неправильності запису в актах

                       громадянського стану

 

     ( Назва глави 36 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР

       N 1461-X ( 1461-10 ) від 23.01.81 )

 

 

     Стаття 266. Підвідомчість

 

     Справи  про  встановлення  неправильності  запису   в   актах

громадянського стану,  якщо  органи  запису  актів  громадянського

стану при відсутності спору про право цивільне відмовились  внести

виправлення в зроблений  запис,  підвідомчі  районному  (міському)

судові.

(  Стаття 266 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

( 1461-10 ) від 23.01.81 )

 

     Стаття 267. Підсудність

 

     Заява  про  встановлення  неправильності   запису   в   актах

громадянського  стану  подається  до  суду  за  місцем  проживання

заявника.

(  Стаття 267 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

( 1461-10 ) від 23.01.81 )

 

     Стаття 268. Зміст заяви

 

     В  заяві  повинно  бути  зазначено:  в  чому   саме   полягає

неправильність запису в актах громадянського стану,  коли  і  яким

органом  запису  актів  громадянського  стану  було  відмовлено  у

виправленні запису.

(  Стаття 268 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

( 1461-10 ) від 23.01.81 )

 

     Стаття 269. Розгляд справи

 

     Суд  розглядає  справу  про  виправлення   запису   в   актах

громадянського стану з викликом заявника.

(  Стаття 269 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

( 1461-10 ) від 23.01.81 )

 

     Стаття 270. Рішення суду

 

     Рішення суду, яким встановлено неправильність запису в  актах

громадянського стану, після того  як воно набере законної сили,  є

підставою для виправлення  такого  запису  органами  запису  актів

громадянського стану.

(  Стаття 270 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

( 1461-10 ) від 23.01.81 )

 

 

                             Глава 37

         Встановлення фактів, що мають юридичне значення

 

 

     Стаття 271. Підвідомчість

 

     Справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення,

зміна  або  припинення  особистих  чи  майнових   прав   громадян,

розглядаються  судовим  порядком,  коли  діючим  законодавством не

передбачено  іншого  порядку  їх   встановлення,   а   також   при

неможливості   одержання   заінтересованими   особами  відповідних

документів чи при неможливості відновлення загублених або знищених

документів, що посвідчують ці факти.

 

     Стаття 272. Підсудність

 

     Справи про встановлення фактів, що мають  юридичне  значення,

розглядають районні (міські) суди по заявах громадян за місцем  їх

проживання.

 

     Стаття 273. Справи про встановлення фактів, що мають

                 юридичне значення, розглядувані судом

 

     Суд розглядає справи про встановлення:

     1) родинних відносин громадян;

     2) перебування громадянина на утриманні;

     3) каліцтва  на  виробництві  або  у  зв'язку  з   виконанням

державних  чи  громадських  обов'язків,  якщо  це   потрібно   для

призначення  пенсії  або   одержання   допомоги   по   соціальному

страхуванню;

     4) реєстрації   усиновлення,   шлюбу,    розірвання    шлюбу,

народження і смерті;

     5) перебування у фактичних шлюбних відносинах у  встановлених

законом випадках, якщо шлюб в органах запису актів  громадянського

стану не  може  бути  зареєстрований  внаслідок  смерті  одного  з

подружжя;

     6) належності правовстановлюючих документів особі,  прізвище,

ім'я,  по батькові,  місце і  час  народження  якої,  зазначені  в

документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і

часом  народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження

або в паспорті;

     7) факту смерті особи в певний час при відмові органів запису

актів громадянського стану зареєструвати факт смерті.

     Судовим порядком можуть бути встановлені  також  інші  факти,

від яких залежить виникнення, зміна або  припинення  особистих  чи

майнових прав громадян, якщо  діюче  законодавство  не  передбачає

іншого порядку їх встановлення.

     Справи про встановлення факту  належності  особі  квитка  про

членство в об'єднанні громадян, військового  квитка,  паспорта,  а

також свідоцтв, що їх видають органи запису  актів  громадянського

стану, судовому розглядові не підлягають.

(  Стаття 273 із змінами, внесеними згідно із Законом  N  2857-XII

( 2857-12 ) від 15.12.92 )

 

     Стаття 274. Зміст заяви

 

     У заяві повинно бути зазначено:

     1) який факт заявник просить встановити та для якої мети;

     2) причини неможливості одержання або відновлення документів,

що посвідчують даний факт;

     3) докази, що стверджують факт.

     До заяви додаються докази, що стверджують викладені  в  заяві

обставини,  і  довідка  про  неможливість  відновлення   втрачених

документів.

 

     Стаття 275. Зміст рішення суду про встановлення факту,

                 що має юридичне значення

 

     В рішенні суду має бути зазначено: факт, встановлений  судом,

мета його встановлення, а  також  докази,  на  підставі  яких  суд

встановив цей факт.

     Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації

в  органах  запису  актів  громадянського   стану   або   підлягає

оформленню в нотаріальних органах, не  замінює  собою  документів,

видаваних цими органами, а є тільки підставою  для  одержання  цих

документів.

 

 

                             Глава 38

                Відновлення прав на втрачені цінні

                      папери на пред'явника

 

 

     Стаття 276. Підсудність

 

     Особа, яка втратила  цінний  папір  на  пред'явника,  виданий

державною  трудовою  ощадною  касою про вклад грошових сум або про

прийом на зберігання цінностей чи облігацій  державних  позик  або

цінних  паперів  на  пред'явника,  може  просити  суд про визнання

папера недійсним і про відновлення її  прав  на  втрачений  цінний

папір.

     Справу   розглядає   районний   (міський)   суд   за   місцем

знаходження установи, що видала цінний папір на пред'явника.

 

     Стаття 277. Зміст заяви

 

     В заяві до суду про визнання  цінного  папера  недійсним  має

бути зазначено:

     1) прізвище, ім'я  та  по  батькові  заявника  і  його  місце

проживання;

     2) обставини, при яких втрачено цінний папір;

     3) назву установи, яка  видала  цінний  папір,  і  характерні

ознаки втраченого цінного папера.

 

     Стаття 278. Ухвала судді до розгляду заяви по суті

 

     Суддя, одержавши заяву, своєю ухвалою постановляє:

     1) зробити публікацію про виклик держателя цінного папера  до

районного (міського)  суду;

     2) заборонити установі, яка видала  цінний  папір,  провадити

видачу вкладу або облігацій по втраченому цінному паперу.

(  Стаття 278 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

( 1461-10 ) від 23.01.81 )

 

     Стаття 279. Зміст публікації

 

     Публікація  про  виклик  держателя  цінного  папера   повинна

містити:

     1) прізвище, ім'я, по батькові і місце проживання заявника;

     2) назву і характерні ознаки цінного папера, з приводу  якого

подано заяву до суду;

     3) пропозицію  держателю  цінного  папера,  з  приводу  якого

подано заяву до суду, повідомити суд в тримісячний строк про  свої

права на цінний папір.

     Публікація робиться коштом заявника у місцевій газеті.

     Одночасно з публікацією  суд  надсилає  установі,  що  видала

цінний папір,  заборону  провадити  видачу  вкладу  або  облігацій

протягом зазначеного строку.

 

     Стаття 280. Обов'язки держателя цінного папера

 

     Держатель втраченого цінного папера  повинен  у  встановлений

строк  подати  до  районного  (міського)  суду,  який   постановив

ухвалу, разом з оригіналом цінного папера заяву про те, що  він  є

його держателем.

(  Стаття 280 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

( 1461-10 ) від 23.01.81 )

 

     Стаття 281. Строк пред'явлення позову заявником до

                 держателя цінного папера

 

     Якщо держатель цінного  папера  подасть  заяву  до  районного

(міського) суду, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви  про

відновлення прав на втрачений цінний папір без розгляду  та  надає

особі, яка  заявила  про  визнання  недійсним  втраченого  цінного

папера, строк на  пред'явлення  позову  в  загальному  порядку  до

держателя цінного папера про відібрання його.

     Зазначений строк не може бути більшим двох місяців.

     Якщо заявник  у встановлений судом строк не пред'явить позову

до держателя цінного папера,  заборона провадити видачу вкладу або

облігацій  за  цим  цінним  папером втрачає силу,  про що районний

(міський) суд повідомляє установу, яка видала цінний папір.

(  Стаття 281 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1461-X

( 1461-10 ) від 23.01.81 )

 

     Стаття 282. Призначення справи до розгляду

 

     Якщо протягом  тримісячного  строку  з  дня  публікації   від

держателя цінного папера не надійде заяви, зазначеної в статті 280

цього Кодексу, суд призначає справу до розгляду.

     Про день розгляду справи суд повідомляє як  заявника,  так  і

установу, яка видала цінний папір.

 

     Стаття 283. Вирішення справи

 

     Розглянувши справу, суд постановляє рішення, в якому  вказує,

що втрачений цінний папір є недійсним. Це рішення є підставою  для

видачі  заявникові  вкладу  чи  цінного  папера  взамін  визнаного

недійсним.

 

     Стаття 284. Права держателя цінного папера на

                 відшкодування збитків

 

     Держатель  цінного  папера  має  право  стягнути  з  заявника

збитки, заподіяні йому  забороною  видачі  вкладів  або  облігацій

державних позик та інших цінних паперів на пред'явника.

     Держатель цінного папера, який не заявив вчасно  з  будь-яких

причин про свої права на цінний папір, може подати в  той  же  суд

позов до  особи,  за  якою  визнано  право  на  одержання  вкладу,

облігацій державних позик та інших цінних паперів на пред'явника.

 

 

                             Глава 39

            Оскарження нотаріальних дій або відмови в

                           їх вчиненні

 

 

     Стаття 285. Право на подання скарги, заяви

 

     Заінтересована  особа,  яка  вважає   неправильною    вчинену

нотаріальну дію або відмову у вчиненні  нотаріальної  дії,  вправі

подати  про  це  скаргу  до  районного    (міського)    суду    за

місцем знаходження  державної  нотаріальної  контори,   державного

нотаріального архіву, виконавчого  комітету  сільської,  селищної,

міської Ради  народних  депутатів  чи  робочого  місця  приватного

нотаріуса.

     Скарги на неправильне посвідчення заповітів і доручень або на

відмову в їх посвідченні посадовими особами, зазначеними у  статті

40 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ), подаються до суду за

місцем знаходження  відповідно   лікарні,   іншого   стаціонарного

лікувально-профілактичного   закладу,   санаторію,   будинку   для

престарілих     та     інвалідів,      експедиції,      госпіталю,

військово-лікувального  закладу,  військової  частини,  з'єднання,

установи, військово-навчального закладу, місця позбавлення волі.

     Скарги на неправильне посвідчення заповіту або на  відмову  в

його посвідченні капітаном морського судна або судна  внутрішнього

плавання, що плаває під прапором України,  подаються  до  суду  за

місцем порту приписки судна.

     Прокурор може звернутися до  суду  з  заявою  на  неправильно

вчинену нотаріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії.

     Спір про  право,  оснований  на  вчиненій  нотаріальній  дії,

розглядається судом у порядку позовного провадження.

 

     Стаття 286. Строк на подання скарги, заяви

 

     На подання скарги, заяви встановлюється десятиденний строк  з

дня вчинення неправильної нотаріальної  дії  або  відмови  вчинити

нотаріальну дію.

 

     Стаття 287. Порядок подання скарги, заяви

 

     Скарга, заява через нотаріуса або посадову особу, яка  вчиняє

нотаріальні дії, подаються до суду. Нотаріус або  посадова  особа,

яка вчиняє нотаріальні дії,  повинні  передати  скаргу,  заяву  із

своїм поясненням щодо суті скарги, заяви разом з  оригіналами  або

копіями потрібних документів до суду не пізніше трьох днів  з  дня

одержання скарги, заяви.

 

     Стаття 288. Рішення по скарзі, заяві

 

     У разі задоволення скарги, заяви суд постановляє рішення  про

скасування вчиненої нотаріальної дії або зобов'язує  нотаріуса  чи

посадову особу, яка вчиняє нотаріальні  дії,  вчинити  нотаріальну

дію.

     Копія рішення надсилається нотаріусу чи посадовій особі, яка

вчиняє нотаріальні дії.

( Глава  39  із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N 3764-08

від  25.04.75,  N  1461-X  (  1461-10  )  від   23.01.81,  Законом

N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92, в редакції Закону N 287/94-ВР

( 287/94-ВР ) від 14.12.94 )

 

                   ( ст.1 - ст.122 ( 1501-06 )

                  ( ст.289 - ст.428 ( 1503-06 )

                ( Постатейні матеріали ( 1504-06 )

                      ( Додатки ( 1505-06 )