Взято с сайта www.omul.org

       ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ                       МЕЖГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ

 

 

 

 

 

 

Будівельні матеріали


 

 

 

МАТЕРІАЛИ НА ОСНОВІ

ОРГАНІЧНИХ В'ЯЖУЧИХ ДЛЯ ДОРОЖНЬОГО І АЕРОДРОМНОГО БУДІВНИЦТВА

 

Методи випробувань

ДСТУ Б В.2.7-89-99

(ГОСТ 12801-98)

 

 

Видання офіційне


 

 

МАТЕРИАЛЫ НА ОСНОВЕ ОРГАНИЧЕСКИХ ВЯЖУЩИХ ДЛЯ ДОРОЖНОГО И АЭРОДРОМНОГО СТРОИТЕЛЬСТВА

 

 

 

 

Методы испытаний

 

 

ГОСТ 12801-98

 

 

 

 

Издание официальное

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Державний комітет будівництва,

архітектури та житлової політики

України


Межгосударственная  науно-техническая комиссия по стандартизации, техническому нормированию и сертификации в строительстве


 

Київ 2000


 


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98)

 


Передмова

 

1  РОЗРОБЛЕНИЙ

Корпорацією "Трансстрой", Державним дорожнім науково-дослідним інститутом "СоюздорНИИ" Російської Федерації

 

 

ВНЕСЕНИЙ

Держбудом Росії

 

2  ПРИЙНЯТИЙ

Міждержавною науково-технічною комісією із стандартизації, технічного нор­мування і сертифікації у будівництві (МНТКБ) 12 листопада 1998 р.

 

За прийняття проголосували

 

Найменування держави

Найменування органу

державного управління будівництвом

Республіка Вірменія

Міністерство

містобудування

Республіка Казахстан

Комітет із житлової і

будівельної політики при Міністерстві енергетики,

індустрії і торгівлі 

Киргизька Республіка

Державна інспекція

з архітектури і будівництва

при Уряді

Республіка Молдова

Міністерство територіального розвитку, будівництва та комунального господарства

Російська Федерація

 

Держбуд

Республіка Таджикистан

 

Держбуд

Україна

Держбуд

 

3  ВВЕДЕНИЙ

Наказом Держбуду України

№ 248 від 13 жовтня 1999 р.

на заміну ГОСТ 12801-84

 

 

 

 

Даний державний стандарт України не може бути повністю або частково відтворений, тиражований і розповсюджений як офіційне видання без дозволу Держбуду України


Предисловие

 

1 РАЗРАБОТАН

Корпорацией "Трансстрой", Государственным дорожным научно-исследовательским и проектным институтом "СоюздорНИИ" Российской Федерации

 

ВНЕСЕН

Госстроем России

 

2 ПРИНЯТ

Межгосударственной научно-технической комиссией по стандартизации, техничес­кому нормированию и сертификации в строительстве (МНТКС) 12 ноября 1998 г.

 

За принятие проголосовали

 

Наименование

Государства

Наименование органа государственного управления строительством

Республика Армения

Министерство градостроительства

Республика Казахстан

Комитет по жилищной и строительной политике при Министерстве энергетики, индустрии и торговли

 

Киргизская Республика

Государственная инспекция по архитектуре и строительству при Правительстве

 

Республика Молдова

Министерство территориального развития, строительства и коммунального хозяйства

Российская Федерация

 

Госстрой

Республика Таджикистан

 

Госстрой

Украина

Госстрой

 

3 ВЗАМЕН

  ГОСТ 12801-84

 

 

 

 

 

 

Настоящий межгосударственный стандарт не может быть полностью или частично воспроизведен, тиражирован и распространен в качестве официального издания без разрешения Секретариата МНТКС


 

Ó Укрархбудінформ


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98)

 


 


Зміст

 

 

1 Галузь використання ...................……......... 1

2 Нормативні посилання .........…….................1

3 Загальні положення .............................……. 1

4 Відбирання проб і приготування

   сумішей у  лабораторії........................…….. 2

5 Контрольні зразки сумішей, закріплених грунтів і асфальтобетону ...........…….......... 5

6 Виготовлення зразків ...........…….................9

7 Визначення середньої густини   ущільненого матеріалу ………………….. 13

8 Визначення середньої густини мінеральної частини (кістяка) ………………………… 14

9 Визначення дійсної густини мінеральної частини (кістяка) ………………………… 14

10 Визначення дійсної густини суміші ……15

11 Визначення пористості мінеральної частини (кістяка) ........…………………… 17

12 Визначення залишкової пористості …….18

13 Визначення водонасичення ...……………18

14 Визначення набухання ......……………... 20

15 Визначення границі міцності при стисканні .......…………………………….. 21

16 Визначення границі міцності  на                розтягування при розколюванні …….…. 23

17 Визначення границі міцності на               розтягування при вигині і показників    деформованості …………………………. 24

18 Визначення характеристик      зсувостійкості …………………………… 26

19 Визначення водостійкості …………….…28

20 Визначення водостійкості при      тривалому водонасиченні ……………….. 29

21 Визначення водостійкості прискореним методом ..…………………………………. 30

22 Визначення морозостійкості …………… 31

23 Визначення складу суміші ……………... 32

24 Визначення зчеплення в'яжучого з мінеральною частиною суміші ………..... 39

25 Визначення злежуваності                холодних сумішей .......……………..……. 41


Содержание

 

 

1 Область применения ………………………….. 1

2 Нормативные ссылки …………………………. 1

3 Общие положения …………………………….. 1

4 Отбор проб и приготовление смесей                     в лаборатории .........………………….……….. 2

5 Контрольные образцы смесей, укреплен­ных грунтов и асфальтобетона ...…………………. 5

6 Изготовление образцов ........…………………. 9

7 Определение средней плотности        уплотненного материала ……………………. 13

8 Определение средней плотности      минеральной части (остова) ………………… 14

9 Определение истинной плотности      минеральной части (остова) .……………….. 14

10 Определение истинной плотности              смеси ...............……………………………….. 15

11 Определение пористости минеральной      части (остова) .............………………………... 17

12 Определение остаточной пористости ……… 18

13 Определение водонасыщения ....…………… 18

14 Определение набухания .......………………... 20

15 Определение предела прочности при        сжатии ..........…………………………………. 21

16 Определение предела прочности  на растяжение при расколе .…………………….. 23

17 Определение предела прочности на   растяжение при изгибе и показателей деформативности ..………………………........ 24

18 Определение характеристик сдвигоус-тойчивости .............…………………………... 26

19 Определение водостойкости ……………….. 28

20 Определение водостойкости

при длительном водонасыщении .…………. 29

21 Определение водостойкости

ускоренным методом .......…………………... 30

22 Определение морозостойкости …………….. 31

23 Определение состава смеси ..……………….. 32

24 Определение сцепления вяжущего с минеральной частью смеси .………………… 39

25 Определение слеживаемости

холодных смесей .......……………………….. 41


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98)

 


26 Визначення коефіцієнта ущільнення сумішей у конструктивних шарах дорожнього покриття ......………………… 42

27 Визначення однорідності суміші .……….. 43

Додаток А

Стандарти, посилання на які наведені у даному стандарті ........……………………. 44


26 Определение коэффициента уплотнения смесей в конструктивных слоях          дорожных одежд .......……………………... 42

27 Определение однородности смеси ………..43

Приложение А

Стандарты, ссылки на которые          приведены в настоящем стандарте ……… 44


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ                              МЕЖГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ

Будівельні матеріали

Матеріали на основі органічних в'яжучих для дорожнього і аеродромного будівництва

Методи випробувань


 
Строительные материалы

Материалы на основе органических

вяжущих для дорожного

и аэродромного строительства


ДСТУ Б В.2.7-89-99

(ГОСТ 12801-98)


Методы испытаний

 

Building materials

Materials on the Basis of Organic

Binders for road and airfield construction

Test Methods

 


 


Чинний від 2000-01-01

 

1 ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ

Даний стандарт розповсюджується на суміші асфальтобетонні, органомінеральні, грунти, закріплені органічними в'яжучими, і асфальтобетон, що використовуються для влаштування покриттів і основ автомо­більних доріг, аеродромів, міських вулиць і площ, доріг промислових підприємств, і встановлює методи їх випробувань.

Методи використовують при підбиран­ні складу і контролі якості готових органо-мінеральних, асфальтобетонних сумішей (далі - сумішей), закріплених органічними в'я­жучими грунтів (далі - закріплених грунтів) шляхом випробування лабораторних зразків, вирубок і кернів, відібраних безпосередньо з покриття або основи.

 

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

 

Стандарти, посилання на які використані у даному стандарті, наведені у додатку А.

 

 

3 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

3.1 Зразки зважують на лабораторних ва­гах загального призначення 4-го класу точ­ності за ГОСТ 24104 з похибкою зважування, що допускається, 0,1% маси, якщо у методі не дані інші вказівки. Масу зразків визначають у грамах з точністю до другого десяткового знака.

 

 

Видання офіційне


                                       Дата введения 1999-01-01

 

1 ОБЛАСТЬ ПРИМЕНЕНИЯ

Настоящий стандарт распространяется на смеси асфальтобетонные, органоминеральные, грунты, укрепленные органически­ми вяжущими, и асфальтобетон, применяемые для устройства покрытий и оснований авто­мобильных дорог, аэродромов, городских улиц и площадей, дорог промышленных пред­приятий, и устанавливает методы их испыта­ний.

Методы применяют при подборе состава и контроле качества готовых органоминеральных, асфальтобетонных смесей (далее - смесей), укрепленных органическими вяжу­щими грунтов (далее - укрепленных грунтов), путем испытания лабораторных образцов, вы­рубок и кернов, отобранных непосредственно из покрытия или основания.

 

2 НОРМАТИВНЫЕ ССЫЛКИ

 

Стандарты, ссылки на которые использо­ваны в настоящем стандарте, приведены в приложении А.

 

3 ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ

3.1 Образцы взвешивают на лаборатор­ных весах общего назначения 4-го класса точ­ности по ГОСТ 24104 с допускаемой погреш­ностью взвешивания 0,1 % массы, если в мето­де не даны другие указания. Массу образцов определяют в граммах с точностью до второго десятичного знака.

 

Издание официальное


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.2

 


3.2 Результати випробувань розрахову­ють з точністю до другого десяткового знака методом округлення, якщо не дані інші вка­зівки відносно точності обчислень. У разі про­ведення паралельних випробувань розбіж­ність, що допускається між результатами, вка­зана у відповідному методі випробування.

3.3 Засоби контролю, які використову­ють, та допоміжне обладнання повинні пройти перевірку і атестацію за встановле­ним порядком. Допускається використан­ня аналогічного імпортного обладнання.

3.4 Температура повітря у приміщенні, в якому проводять випробування, повинна бути (20±5)°С.

3.5 Вода для проведення випробувань по­винна відповідати ГОСТ 23732 або ГОСТ 2874, дистильована вода - ГОСТ 6709.

3.6 При використанні як реактивів небез­печних (їдких, токсичних, займистих) речовин слід керуватись вимогами безпеки, викладе­ними у нормативних документах на ці речо­вини.

3.7 Відібрані проби сумішей і закріплених грунтів, а також виготовлені з них зразки слід зберігати у кімнатних умовах, якщо у методі випробування не дані інші вказівки.

 

4 ВІДБИРАННЯ ПРОБ                              І ПРИГОТУВАННЯ СУМІШЕЙ           У ЛАБОРАТОРІЇ

4.1 Відбирання проб при приготуванні су­мішей і закріплених грунтів у виробничих змі­шувальних установках починають не раніше ніж через 30 хв після початку випуску суміші. Для випробувань необхідно відібрати об'єд­нану пробу, складену з трьох-чотирьох ретель­но перемішаних між собою точечних проб.

Відбирання точечних проб сумішей і за­кріплених грунтів виконують залежно від про­дуктивності змішувача з інтервалом від 15 до 30 хв. Точечні проби відбирають безпосеред­ньо після вивантаження суміші із змішувача або накопичувального бункера.

При виконанні робіт змішуванням на до­розі точечні проби відбирають після проход­ження грунтозмішувальної машини або до­рожньої фрези через 100 -150 м.

При проведенні споживачем контрольних випробувань відбирання проб проводять з кузовів автомобілів, при цьому з одного або кількох автомобілів залежно від об'єму партії, що поставляється, відбирають три-чотири точечні проби для однієї об'єднаної проби.


        3.2 Результаты испытаний рассчитывают с точностью до второго десятичного знака мето­дом округления, если не даны другие указания относительно точности вычислений. В случае проведения параллельных испытаний допуска­емое расхождение между результатами указа­но в соответствующем методе испытания.

3.3 Применяемые средства контроля и вспомогательное оборудование должны про­йти поверку и аттестацию в установленном порядке. Допускается использование анало­гичного импортного оборудования.

3.4 Температура воздуха в помещении, в котором проводят испытания, должна быть (20±5)°С.

3.5 Вода для проведения испытаний долж­на соответствовать ГОСТ 23732 или ГОСТ 2874, дистиллированная вода - ГОСТ 6709.

3.6 При использовании в качестве реак­тивов опасных (едких, токсичных, воспламе­няющихся) веществ следует руководствовать­ся требованиями безопасности, изложенными в нормативных документах на эти вещества.

3.7 Отобранные пробы смесей и укреплен­ных грунтов, а также изготовленные из них об­разцы следует хранить в комнатных условиях, если в методе испытания не даны иные указания.

4 ОТБОР ПРОБ                                                      И ПРИГОТОВЛЕНИЕ СМЕСЕЙ                             В ЛАБОРАТОРИИ

4.1 Отбор проб при приготовлении смесей и укрепленных грунтов в производственных смесительных установках начинают не ранее чем через 30 мин после начала выпуска смеси. Для испытаний необходимо отобрать объеди­ненную пробу, составленную из трех-четырех тщательно перемешанных между собой точеч­ных проб.

Отбор точечных проб смесей и укреплен­ных грунтов производят в зависимости от про­изводительности смесителя с интервалом от 15 до 30 мин. Точечные пробы отбирают непос­редственно после выгрузки смеси из смесителя или накопительного бункера.

При производстве работ смешением на до­роге точечные пробы отбирают после прохода грунтосмесительной машины или дорожной фрезы через 100 -150 м.

При проведении потребителем контроль­ных испытаний отбор проб производят из ку­зовов автомобилей, при этом из одного или нескольких автомобилей в зависимости от объема поставляемой партии отбирают три-четыре точечные пробы для одной объединен­ной пробы.


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.3

 


Маса об'єднаної проби сумішей і закріп­лених грунтів залежно від розміру зерен мі­нерального матеріалу повинна бути не менше вказаної у таблиці 1.


Масса объединенной пробы смесей и ук­репленных грунтов в зависимости от размера зерен минерального материала должна быть не менее указанной в таблице 1.


Таблиця

                1

Таблица


 

Найбільша крупність мінерального матеріалу, мм Наибольшая крупность минерального материала, мм

 

Маса об'єднаної проби, кг

Масса объединенной пробы, кг

для приймально-здавальних

випробувань

для приемо-сдаточных

испытаний

 

для періодичних

випробувань

для периодических испытаний

 

У суміші

В смеси

 

5

 

2,5

 

3,5

 

10, 15,20

 

6,5

 

10

 

40

 

6  -  для пористих і високопористих сумішей

       для пористых и высокопористых смесей

17  - для щільних сумішей    

        для плотных смесей

 

 

   6

 

28

 

У закріпленому грунті

В укрепленном грунте

 

25

 

10

 

15

 

40

 

25

 

40

 

 


4.2 Для відбирання проб з конструктивних шарів дорожніх покрить вибирають ділянку покриття на відстані не менше 0,5 м від краю покриття або осі дороги і розміром не більше 0,5 м х 0,5 м. Відбирання проб проводять у вигляді вирубки прямокутної форми або висвердлених циліндричних кернів. Цилінд­ричні керни висвердлюють на всю товщину покриття (верхній і нижній шар разом) за допомогою бурової установки і розділяють шари у лабораторії.

Розміри вирубки і кількість кернів, які ви­свердлюють з одного місця, встановлюють за максимальним розміром зерен і виходячи з кількості зразків, які потрібні для випробу­вань. При цьому маса вирубки або кернів, ві­дібраних з одного місця, повинна бути не мен­ше, кг:

 

1 - для піщаних сумішей;

2 - для дрібнозернистих сумішей;

6 - для крупнозернистих сумішей.

Діаметр кернів повинен бути не менше, мм:

50   - для проб з піщаного асфальтобетону;

70   - для проб з дрібнозернистого асфальтобе­тону;

100 - для проб з крупнозернистого асфальто­бетону.

За вимогою замовника визначати границі міцності при стисканні переформованих зразків масу вирубки або кернів слід збіль­шувати.


   4.2 Для отбора проб из конструктивных слоев дорожных одежд выбирают участок по­крытия на расстоянии не менее 0,5 м от края покрытия или оси дороги и размером не более                   0,5 м х 0,5 м. Отбор проб производят в виде вырубки прямоугольной формы или высвер­ленных цилиндрических кернов. Цилиндри­ческие керны высверливают на всю толщину покрытия (верхний и нижний слой вместе) с помощью буровой установки и разделяют слои в лаборатории.

Размеры вырубки и количество высвер­ливаемых кернов с одного места устанавли­вают по максимальному размеру зерен и ис­ходя из требуемого для испытаний количества образцов. При этом масса вырубки или кер­нов, отобранных с одного места, должна быть не менее, кг:

1 - для песчаных смесей;

2 - для мелкозернистых смесей;

6 - для крупнозернистых смесей.

Диаметр кернов должен быть не менее, мм:

50   - для проб из песчаного асфальтобетона;

70   -для проб из мелкозернистого асфальтобе­тона;

100 -для проб из крупнозернистого асфальто­бетона.

При требовании заказчика определять пределы прочности при сжатии переформо­ванных образцов массу вырубки или кернов следует увеличивать.


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.4

 


З вирубки випилюють або вирубують три зразка з непорушеною структурою для визначення середньої густини, водонасичення, набухання і коефіцієнта ущільнення су­мішей у конструктивних шарах дорожнього одягу.

Зразки повинні мати форму, що набли­жається до куба або прямокутного паралеле­піпеда зі сторонами від 5 до 10 см. Наявність тріщин у зразках не допускається. Зразки-кер­ни випробовують цілими. Допускається за необхідності керни розпилювати або розрубу­вати на частини.

Перед випробуванням зразки висушують до постійної маси при температурі не більше 50°С. Кожне наступне зважування проводять після висушування протягом не менше ніж 1 год і охолодження при кімнатній температурі не менше ЗО хв.

Керни і зразки з вирубок, які вже випробу­вали, а також частини вирубок і керни, що залишились, використовують для виготовлен­ня переформованих зразків за 6.1.

4.3 При приготуванні сумішей у лабора­торії за гарячою технологією мінеральні ма­теріали (щебінь, пісок, мінеральний порошок) попередньо висушують, а бітум обезводню­ють.

Мінеральні матеріали у кількостях, зада­них за складом, відважують у ємкість, нагрі­вають, періодично помішуючи, до температу­ри, вказаної у таблиці 2, і додають потрібну кількість ненагрітого мінерального порошку і нагрітого у окремій ємкості в'яжучого.


        Из вырубки выпиливают или вырубают три образца с ненарушенной структурой для определения средней плотности, водонасыщения, - набухания и коэффициента уплотнения смесей в конструктивных слоях дорожных одежд.

Образцы должны иметь форму, прибли­жающуюся к кубу или прямоугольному парал­лелепипеду со сторонами от 5 до 10 см. На­личие трещин в образцах не допускается. Об­разцы-керны испытывают целиком. Допуска­ется при необходимости керны распиливать или разрубать на части.

Перед испытанием образцы высушивают до постоянной массы при температуре не бо­лее 50°С. Каждое последующее взвешивание проводят после высушивания в течение не ме­нее 1 ч и охлаждения при комнатной темпера­туре не менее 30 мин.

Испытанные керны и образцы из выру­бок, а также оставшиеся части вырубок и ос­тавшиеся керны используют для изготовления переформованных образцов по 6.1.

4.3 При приготовлении смесей в лабора­тории по горячей технологии минеральные материалы (щебень, песок, минеральный по­рошок) предварительно высушивают, а битум обезвоживают.

Минеральные материалы в количествах, заданных по составу, отвешивают в емкость, нагревают, периодически помешивая, до тем­пературы, указанной в таблице 2, и добавляют требуемое количество ненагретого минераль­ного порошка и нагретого в отдельной ем­кости вяжущего.


Таблиця

               2

Таблица


 

 

Найменування матеріалів Наименование материалов

 

Температура нагрівання, °С, залежно від показників в'яжучого

Температура нагрева, °С, в зависимости от показателей вяжущего

 

 

Глибина проникнення голки при 25°С, 0,1 мм Глубина проникания иглы при 25°С, 0,1 мм

 

Умовна в'язкість за вискозиметром з отвором 5 мм, с

Условная вязкость по вискозиметру с отверстием 5 мм, с

 

40-60

 

61-90

 

91-130

 

131-200

 

201-300

 

70-130

 

131-200

 

Мінеральні матеріали Минеральные материалы

 

170-180

 

165-175

 

160-170

 

150-160

 

140-150

 

100-120

 

120-140

 

В'яжуче

Вяжущее

 

150-160

 

140-150

 

130-140

 

110-120

 

100-110

 

80-90

 

90-100

 

Суміш

Смесь

 

150-160

 

145-155

 

140-150

 

130-140

 

120-130

 

80-100

 

100-120

 

Примітка. При використанні поверхнево-активних речовин або активізованих мінеральних порошків для приготування сумішей з в'язкими в’яжучими температуру нагрівання мінеральних матеріалів, в'яжучого і сумішей знижують на 10-20 С.

Примечание. При применении поверхностно-активных веществ или активированных минеральных порош­ков для приготовления смесей с вязкими вяжущими температуру нагрева минеральных материалов, вяжу­щего и смесей снижают на 10-20 С.

 


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) c.5

 


При приготуванні сумішей і закріплених грунтів за холодною технологією попередньо висушені мінеральні матеріали у кількостях, заданих за складом, відважують у ємкість, до­дають потрібну кількість води, мінерального і органічного в'яжучих і ретельно перемішу­ють.

 

Суміші мінеральних матеріалів і грунтів з органічним в'яжучим остаточно перемішують у лабораторному змішувачі до повного і рів­номірного об'єднання всіх компонентів. Час, необхідний для перемішування, встановлю­ють дослідним шляхом для кожного виду су­мішей. Перемішування вважають закінченим, якщо всі мінеральні зерна рівномірно вкриті в'яжучим і в готовій суміші немає його ок­ремих згустків.

 

Допускається змішування вручну, при цьому необхідно підтримувати в процесі при­готування гарячих сумішей температуру у від­повідності з вимогами таблиці 2.

5 КОНТРОЛЬНІ ЗРАЗКИ СУМІШЕЙ, ЗАКРІПЛЕНИХ ГРУНТІВ І АСФАЛЬТОБЕТОНУ

5.1 Форми і розміри зразків

5.1.1 Фізико-механічні властивості сумі­шей, асфальтобетонів і закріплених грунтів визначають на зразках, що отримані ущіль­ненням сумішей в сталевих формах.

Форми для виготовлення циліндричних зразків представляють собою сталеві порож­нисті циліндри, які можуть виготовлятися у вигляді касети з трьома взаємозв'язаними ци­ліндричними формами діаметром 71,4 або 50,5 мм (пристрій "СоюздорНИИ"), або оди­ночних звичайних (рисунок 1) та полегшених (рисунок 2) форм, розміри яких залежно від найбільшої крупності мінеральних зерен наве­дені в таблиці 3.


При приготовлении смесей и укрепленных грунтов по холодной технологии предвари­тельно высушенные минеральные материалы в количествах, заданных по составу, отвеши­вают в емкость, добавляют требуемое коли­чество воды, минерального и органического вяжущих и тщательно перемешивают.

Смеси минеральных материалов и грун­тов с органическим вяжущим окончательно перемешивают в лабораторном смесителе до полного и равномерного объединения всех компонентов. Время, необходимое для пере­мешивания, устанавливают опытным путем для каждого вида смесей. Перемешивание считают законченным, если все минеральные зерна равномерно покрыты вяжущим и в гото­вой смеси нет его отдельных сгустков.

Допускается смешивание вручную, при этом необходимо поддерживать в процессе приготовления горячих смесей температуру в соответствии с требованием таблицы 2.

5 КОНТРОЛЬНЫЕ ОБРАЗЦЫ СМЕСЕЙ, УКРЕПЛЕННЫХ ГРУНТОВ И АСФАЛЬТОБЕТОНА

5.1 Формы и размеры образцов

5.1.1 Физико-механические свойства сме­сей, асфальтобетонов и укрепленных грунтов определяют на образцах, полученных уплот­нением смесей в стальных формах.

Формы для изготовления цилиндрических образцов представляют собой стальные полые цилиндры, которые могут изготовляться в ви­де кассеты с тремя взаимосвязанными цилинд­рическими формами диаметром 71.4 или 50,5 мм (приспособление "СоюздорНИИ"), или одиночных обычных (рисунок 1) и облег­ченных (рисунок 2) форм, размеры которых в зависимости от наибольшей крупности ми­неральных зерен приведены в таблице 3.




 


Рисунок 1 - Форма одиночна звичайна

Рисунок 1 - Форма одиночная обычная


Рисунок 2 - Форма одиночна полегшена

Рисунок 2 - Форма одиночная облегченная


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.6

 


Таблиця

3                                                                                                                                         У міліметрах

Таблица                                                                                                                             В миллиметрах

 


Найбільша

крупність

мінеральних зерен

Наибольшая крупность

минеральных зерен

Розміри форм

Размеры форм

 

 

Площа

зразка, см2

Площадь образца, см2

 

 

 

d

 

 

d1

 

 

 

H

 

 

 

h1

 

 

 

h2

 

 

 

h3

 

 

 

h4

 

 

 

d

 

 

 

d1

 

 

 

d2

 

 

 

d3

 

 

 

d4

 

 

Звичайна

Обычная

5

 

50,5

 

-

 

130

 

80

 

50

 

-

 

-

 

10

 

-

 

-

 

-

 

-

 

20

 

10;15; 20

 

71,4

 

-

 

160

 

100

 

60

 

-

 

-

 

12

 

-

 

-

 

-

 

-

 

40

 

40

 

101

 

-

 

180

 

110

 

70

 

-

 

-

 

12

 

-

 

-

 

-

 

-

 

80

 

Полегшена

Облегченная

5

 

50,5

 

26,5

 

130

 

80

 

50

 

65

 

35

 

-

 

10

 

6

 

12

 

25

 

20

 

10;15; 20

 

71,4

 

47,4

 

160

 

100

 

60

 

80

 

40

 

-

 

10

 

6

 

12

 

25

 

40

 

40

 

101

 

77

 

180

 

110

 

70

 

90

 

50

 

-

 

10

 

6

 

12

 

25

 

80

 

 


5.1.2 Для визначення злежуваності холод­них сумішей використовують циліндричні форми діаметром 71,4 мм, заввишки 60 мм. Форма має нижній і верхній вкладиші: в центрі нижнього вкладиша закріплений сталевий стержень, верхній вкладиш має в центрі на­скрізний отвір. Пристрій для ущільнення зраз­ка з холодних сумішей і розміри зразка пока­зані на рисунку 3.


5.1.2 Для определения слеживаемости хо­лодных смесей используют цилиндрические формы диаметром 71,4 мм, высотой 60 мм. Форма снабжена нижним и верхним вклады­шами: в центре нижнего вкладыша укреплен стальной стержень, верхний вкладыш имеет в центре сквозное отверстие. Приспособление для уплотнения образца из холодных смесей и размеры образца указаны на рисунке 3.


 

 


1 - підставки; 2 - нижній вкладиш форми; 3 - сталевий стержень; 4 - циліндрична форма; 5 - зразок;                6 - верхній вкладиш форми; 7 - наскрізний отвір;             8 - вантаж

Рисунок 3 - Пристрій для ущільнення зразківхолодних сумішей для визначення злежуваності


1 - подставки; 2 - нижний вкладыш формы; 3 - сталь­ной стержень; 4 - цилиндрическая форма; 5 - обра­зец; б - верхний вкладыш формы; 7 - сквозное от­верстие; 8 - груз

Рисунок 3 - Приспособление для уплотнения образцов из холодных смесей для определения слеживаемости


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.7

 


5.1.3 Для визначення границі міцності на розтягування при вигині закріплених грунтів використовують форми для виготовлення зразків у вигляді призм квадратного перерізу, розміри яких для різних грунтів показані в таблиці 4 і на рисунку 4


5.1.3 Для определения предела прочности на растяжение при изгибе укрепленных грун­тов используют формы для изготовления об­разцов в виде призм квадратного сечения, раз­меры которых для разных грунтов указаны в таблице 4 и на рисунке 4.


Таблиця

                    4                                                                                                                          У міліметрах

Таблица                                                                                                                             В миллиметрах


 

Вид грунту

Вид грунта

 

Розміри зразків-призм

Размеры образцов-призм

 

довжина

 длина

 

ширина

 ширина

 

висота

высота

 

Глинисті і піщані Глинистые и песчаные

 

160

 

40

 

40

 

Крупноуламкові Крупнообломочные

 

400

 

100

 

100

 

 


 



             


1 - днище; 2 - поздовжні стінки; 3 - поперечні стінки;

4 - стяжні болти; 5 - рамка жорсткості; 6 - насадка;

7 - плунжер

Рисунок 4 - Форми для виготовлення зразків

а) - з глинистих і піщаних грунтів

б) - з крупноуламкових грунтів


1 - днище; 2 - продольные стенки; 3 - поперечные стенки; 4 - стягивающие болты; 5 - рамка жесткости:

6 - насадка; 7 - плунжер

Рисунок 4 - Формы для изготовления образцов

а) - из глинистых и песчаных грунтов

б) - из крупнообломочных грунтов


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.8

 


5.1.4 Вимоги до форм

 

5.1.4.1 форми виготовляють із сталі з ме­ханічними характеристиками не нижче тих, що відповідають конструктивній сталі Ст 35 за ГОСТ 1050.

5.1.4.2 На робочих поверхнях форм, які торкаються суміші, при виготовленні зразків не допускаються тріщини, вм'ятини, риски то­що. Шорсткість робочих поверхонь Rа по­винна бути не більше 3,2 мкм.

5.1.4.3 Допустимі відхилення від номі­нальних розмірів внутрішніх діаметрів ци­ліндрів і зовнішніх діаметрів вкладишів, які наведені в таблиці 3 і на рисунку 3, повинні забезпечувати зазор між циліндром і вкла­дишем в межах 0,1- 0,5 мм.

5.1.4.4 Відхилення внутрішньої робочої поверхні форми від циліндричного профілю Д не повинно перевищувати 0,3 мм і розрахо­вується за формулою


5.1.4 Требования к формам

 

5.1.4.1 Формы изготовляют из стали с ме­ханическими характеристиками не ниже соот­ветствующих конструкционной стали Ст 35 по ГОСТ 1050.

5.1.4.2 На рабочих поверхностях форм, со­прикасающихся со смесью, при изготовлении образцов не допускаются трещины, вмятины, риски и т.п. Шероховатость рабочих поверх­ностей Rа должна быть не более 3,2 мкм.

5.1.4.3 Допускаемые отклонения от номи­нальных размеров внутренних диаметров ци­линдров и наружных диаметров вкладышей, приведенных в таблице 3 и на рисунке 3, долж­ны обеспечивать зазор между цилиндром и вкладышем в пределах 0,1- 0,5 мм.

5.1.4.4 Отклонение внутренней рабочей поверхности формы от цилиндрического про­филя Д не должно превышать 0,3 мм и рас­считывается по формуле


 ,                                                            (1)

 


де dmax , dmin - відповідно максимальний і міні­мальний діаметри циліндричної форми, мм.

 

5.1.4.5 Відхилення від площинності тор­цевих поверхонь вкладишів повинно бути не більше, мм:

0,025 - для вкладишів діаметром 50,5 мм;

0.04 - для вкладишів діаметром 71,4 мм;

      0,05 -для вкладишів діаметром 101,0 мм;

5.1.4.6 Відхилення від перпендикулярнос­ті твірної циліндричної поверхні вклади­шів відносно поверхні їх основ повинно бути не більше, мм:

0,04 - для вкладишів діаметром 50,5 мм;

0,05 - для вкладишів діаметром 71,4 мм;

0,06 - для вкладишів діаметром 101,0 мм;

5.1.4.7 Допустимі відхилення від номі­нальних розмірів внутрішніх робочих по­верхонь форм-призм і вкладишів, які наве­дені на рисунку 4, повинні забезпечувати за­зор між формою і вкладишем у межах 0,1-0,3мм.

5.1.4.8 Відхилення від площинності робо­чих поверхонь форм (рисунок 4), які утворю­ють опорні грані зразків-призм, не повинні бути більше 0,06 мм на 100 мм довжини.


где dmax,, dmin  - соответственно максимальный и минимальный диаметры цилиндрической формы, мм.

5.1.4.5 Отклонение от плоскостности тор­цевых поверхностей вкладышей должно быть не более, мм:

0,025 - для вкладышей диаметром 50,5 мм;

0,04 - для вкладышей диаметром 71,4 мм;

0,05-для вкладышей диаметром 101,0мм.

5.1.4.6 Отклонение от перпендикулярнос­ти образующей цилиндрической поверхности вкладышей относительно поверхности их ос­нований должно быть не более, мм:

0,04 - для вкладышей диаметром 50,5 мм;

0,05 - для вкладышей диаметром 71,4 мм;

0,06 - для вкладышей диаметром 101.0 мм.

5.1.4.7 Допускаемые отклонения от номи­нальных размеров внутренних рабочих повер­хностей форм-призм и вкладышей, приведен­ных на рисунке 4, должны обеспечивать зазор между формой и вкладышем в пределах 0,1-0,3 мм.

5.1.4.8 Отклонения от плоскостности ра­бочих поверхностей форм (рисунок 4), образу­ющих опорные грани образцов-призм, не дол­жны быть более 0,06 мм на 100 мм длины.


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) c.9

 


5.1.4.9 Відхилення від перпендикулярнос­ті робочих поверхонь форм-призм, а також вкладишів (рисунок 4) не повинні бути більше,

мм:

0,04 - при висоті зразка 40 мм;

0,05 - при висоті зразка 100 мм.

 

6 ВИГОТОВЛЕННЯ ЗРАЗКІВ

6.1 Виготовлення зразків з сумішей

6.1.1 Зразки циліндричної форми для визначення фізико-механічних властивостей сумішей виготовляють ущільненням сумі­шей, що приготовані в лабораторних умо­вах, а також з проб сумішей, які відібрані на змішувальних установках або на дільниці виконання робіт. Вирубки або керни нагрі­вають на. піщаній бані чи в термостаті до температури, яка вказана в таблиці 2, і потім подрібнюють ложкою або шпателем.

6.1.2 Температура гарячих сумішей під час виготовлення зразків повинна відповідати наведеній в таблиці 2. Холодні суміші перед ущільненням не нагрівають.

6.1.3 Ущільнення зразків з сумішей, які ма­ють до 50% щебеню за масою, виконують пре­суванням під тиском (40,0±0,5) МПа на гід­равлічних пресах у формах (рисунки 1 та 2). Під час ущільнення повинно бути забезпечено двобічне прикладення навантаження, що до­сягається передаванням тиску на суміш, що ущільнюють, через два вкладиші, які вільно переміщуються у формі назустріч одне одно­му.

Під час виготовлення зразків з гарячих сумішей форми і вкладиші нагрівають до тем­ператури 90-100°С. Під час виготовлення зразків з холодних сумішей форми не нагрі­вають.

Виготовлюють пробний зразок. Форму зі вставленим нижнім вкладишем наповнюють орієнтовною кількістю суміші у відповідності з таблицею 5.


5.1.4.9 Отклонения от перпендикулярнос­ти рабочих поверхностей форм-призм, а так­же вкладышей (рисунок 4) не должны быть более, мм:

0,04 - при высоте образца 40 мм:

0,05 - при высоте образца 100 мм.

 

6 ИЗГОТОВЛЕНИЕ ОБРАЗЦОВ

6.1 Изготовление образцов из смесей

6.1.1 Образцы цилиндрической формы для определения физико-механических свойств смесей изготовляют путем уплотнения смесей, приготовленных в лабораторных условиях, а также из проб смесей, отобранных на смеси­тельных установках или на участке производ­ства работ. Вырубки или керны нагревают на песчаной бане или в термостате до температу­ры, указанной в таблице 2, и затем измельча­ют ложкой или шпателем.

6.1.2 Температура горячих смесей при из­готовлении образцов должна соответствовать указанной в таблице 2. Холодные смеси перед уплотнением не нагревают.

6.1.3 Уплотнение образцов из смесей, со­держащих до 50 % щебня по массе, производят прессованием под давлением (40,0±0,5) МПа на гидравлических прессах в формах (рисунки 1 и 2). При уплотнении должно быть обеспе­чено двустороннее приложение нагрузки, что достигается передачей давления на уплотня­емую смесь через два вкладыша, свободно передвигающихся в форме навстречу друг другу.

При изготовлении образцов из горячих смесей формы и вкладыши нагревают до тем­пературы 90-100°С. При изготовлении образ­цов из холодных смесей формы не нагрева­ют.

Изготовляют пробный образец. Форму со вставленным нижним вкладышем наполняют ориентировочным количеством смеси в соот­ветствии с таблицей 5.


 

Таблиця

                5

Таблица

Розміри зразка, мм

Размеры образца, мм

 

 

Орієнтовна кількість суміші на зразок, г

Ориентировочное количество смеси на образец, г

 

діаметр

диаметр

 

висота

высота

 

50,5

 

50,5 ± 1,0

220-240

 

71,4

 

71,4 ± 1,5

640-670

 

101,0

 

101,0 ± 2,0

1900-2000

 

 


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.10

 


Суміш рівномірно розподіляють у формі штикуванням ножем або шпателем, вставля­ють верхній вкладиш і, притискуючи ним су­міш, установлюють форму з сумішшю на ниж­ню плиту преса для ущільнення, при цьому нижній вкладиш повинен виступати з форми на 1,5-2,0 см.

Верхню плиту преса дотикають до верх­нього вкладиша і вмикають електродвигун преса.

Тиск на суміш, що ущільнюється, дово­дять до 40 МПа протягом 5-10 с, через (3,0±0,1) хв навантаження знімають, а зразок виймають з форми вижимним пристроєм і заміряють його висоту штангенциркулем за ГОСТ 166 з похибкою 0,1 мм.

Якщо висота зразка не відповідає наве­деній у таблиці 5, то необхідну масу суміші для формування зразка g, г, обчислюють за фор­мулою


Смесь равномерно распределяют в форме штыкованием ножом или шпателем, вставля­ют верхний вкладыш и, прижимая им смесь, устанавливают форму со смесью на нижнюю плиту пресса для уплотнения, при этом ниж­ний вкладыш должен выступать из формы на 1,5-2,0 см.

Верхнюю плиту пресса доводят до сопри­косновения с верхним вкладышем и включают электродвигатель пресса.

Давление на уплотняемую смесь доводят до 40 МПа в течение 5-10 с, через (3,0±0,1) мин нагрузку снимают, а образец извлекают из формы выжимным приспособлением и изме­ряют его высоту штангенциркулем по ГОСТ 166 с погрешностью 0,1 мм.

Если высота образца не соответствует приведенной в таблице 5, то требуемую массу смеси для формования образца g, г, рассчиты­вают по формуле


,                                                                         (2)


де  g0   - маса пробного зразка, г;

 h   - необхідна висота зразка;

h0  - висота пробного зразка, мм.

Зразки з дефектами крайок і непаралельність верхньої і нижньої основ бракують.

6.1.4 Ущільнення зразків з гарячих сумі­шей, що містять більше 50% щебеню за масою, слід виконувати вібруванням з наступним до-ущільненням пресуванням.

При виготовленні зразків форми, нагріті до 90-100°С, наповнюють сумішшю, уста­новлюють на вібромайданчик, щільно за­кріплюють на ній спеціальним пристроєм (конструкція пристрою для закріплення залежить від типу вібромайданчика). Вкла­диші повинні виступати з форми на 2-2,5 см. Суміш у формі вібрують протягом (3,0±0,1) хв з частотою (2900±100) хв-1, амплітудою (0,40±0,05) мм і вертикальним навантажен­ням на суміш (30±5) кПа, що передається на суміш вантажем, який вільно навішений на верхній вкладиш форми.

Після закінчення вібрації форму зі зразком знімають з вібромайданчика, установлюють на плиту преса для ущільнення під тиском (20,0±0,5) МПа і витримують при цьому тиску З хв. Потім навантаження знімають і вийма­ють зразок з форми вижимним пристроєм.


где g0   - масса пробного образца, г;

 h    - требуемая высота образца, мм;

       h0   - высота пробного образца, мм.

Образцы с дефектами кромок и непарал­лельностью верхнего и нижнего оснований бракуют.

6.1.4 Уплотнение образцов из горячих сме­сей, содержащих более 50 % щебня по массе, следует производить вибрированием с после­дующим доуплотнением прессованием.

При изготовлении образцов формы, на­гретые до 90-100°С, наполняют смесью, уста­навливают на виброплощадку, плотно укреп­ляют на ней специальным приспособлением (конструкция приспособления для укреп­ления зависит от типа виброплощадки). Вкладыши должны выступать из формы на 2-2,5 см. Смесь в форме вибрируют в течение (3,0±0,1) мин при частоте (2900±100) мин-1, амплитуде (0,40±0,05) мм и вертикальной на­грузке на смесь (30±5) кПа, которая передается на смесь грузом, свободно навешенным на верхний вкладыш формы.

По окончании вибрации форму с образ­цом снимают с виброплощадки, устанавли­вают на плиту пресса для доуплотнения под давлением (20,0±0,5) МПа и выдерживают при этом давлении 3 мин. Затем нагрузку снимают и извлекают образец из формы выжимным приспособлением.



ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) c.11

 


6.1.5 Ущільнення зразків з сумішей, які випробовують на злежуваність, виконують у циліндричних формах (рисунок 3) при темпе­ратурі приготування суміші. Форму, що на­гріта до температури (80±2)°С, установлюють на дві підставки, а нижній вкладиш зі стержнем опускають у форму, як показано на рисунку 3. Суміш у кількості 440-460 г засипають через лійку у форму. Верхній вкладиш вводять у форму таким чином, щоб стержень, який за­кріплений у нижньому вкладиші, вільно ввій­шов в отвір у верхньому вкладиші. Підтри­муючи форму, підставки забирають, а на верх­ній вкладиш установлюють вантаж, маса якого разом з масою верхнього вкладиша по­винна бути (20,0±0,5) кг, що забезпечує наван­таження 0,05 МПа. Під навантаженням суміш витримують (3,0±0,1) хв, після чого вантаж знімають, форму підіймають і знімають зі зраз­ка. Потім знімають зі зразка верхній вкладиш, а зразок обережно, двома руками, знімають зі стержня і переносять до місця зберігання, де витримують при температурі повітря (20±5)°С не менше 4 год.

Якщо зразок після ущільнення відразу розпадається, то наступний зразок після знят­тя навантаження витримують у формі не мен­ше 4 год при температурі (20±5)"С.

Зразок повинен мати висоту (60±1) мм. Ко­ригування кількості суміші, яку витратили на виготовлення зразка, виконують за формулою (2).

6.2 Виготовлення зразків із закріплених грунтів

6.2.1 Ущільнення зразків із закріплених грунтів виконують у циліндричних формах, розміри яких вибирають за таблицею 3 в за­лежності від найбільшої крупності зерен грунтів, що використовують.

Суміш грунту з в'яжучим насипають у ненагріту форму. Для рівномірного розподі­лення суміші її штикують ножем або шпате­лем, потім вставляють у форму верхній вкла­диш. Форму з сумішшю ставлять на нижню плиту преса, дотикають верхню плиту до верхнього вкладиша і включають прес. Ущільнення зразків проводять за 6.1.3 під такими навантаженнями, МПа:

(30,0±0,5) - для грунтів, що закріплені орга­нічними в'яжучими з активними добав­ками і без добавок;

(15,0±0,2) - для грунтів, що закріплені орга­нічними в'яжучими разом з мінеральни­ми в'яжучими.


6.1.5 Уплотнение образцов из смесей, ис­пытываемых на слеживаемость, производят в цилиндрических формах (рисунок 3) при тем­пературе приготовления смеси. Форму, нагре­тую до температуры (80±2)°С, устанавливают на две подставки, а нижний вкладыш со стерж­нем опускают в форму, как показано на ри­сунке 3. Смесь в количестве 440-460 г засыпают через воронку в форму. Верхний вкладыш вво­дят в форму таким образом, чтобы стержень, укрепленный в нижнем вкладыше, свободно вошел в отверстие в верхнем вкладыше. Под­держивая форму, подставки убирают, а на верхний вкладыш устанавливают груз, масса которого вместе с массой верхнего вкладыша должна быть (20,0±0,5) кг, что обеспечивает нагрузку 0,05 МПа. Под нагрузкой смесь вы­держивают (3.0±0,1) мин, после чего груз сни­мают, форму поднимают и снимают с образца. Затем снимают с образца верхний вкладыш, а образец осторожно, двумя руками, снима­ют со стержня и переносят к месту хранения. где выдерживают при температуре воздуха (20±5)°С не менее 4 ч.

Если образец после уплотнения сразу рас­сыпается, то следующий образец после снятия нагрузки выдерживают в форме не менее 4 ч при температуре (20±5)°С.

Образец должен иметь высоту (60±1) мм. Корректировку количества смеси, пошедшей на изготовление образца, выполняют по фор­муле (2).

6.2 Изготовление образцов из укреплен­ных грунтов

6.2.1 Уплотнение образцов из укреплен­ных грунтов производят в цилиндрических формах, размеры которых выбирают по таб­лице 3 в зависимости от наибольшей круп­ности зерен применяемых грунтов.

Смесь грунта с вяжущим насыпают в нена­гретую форму. Для равномерного распреде­ления смеси ее штыкуют ножом или шпателем. затем вставляют в форму верхний вкладыш. Форму со смесью ставят на нижнюю плиту пресса, подводят верхнюю плиту до соприкос­новения с верхним вкладышем и включают пресс. Уплотнение образцов проводят по 6.1.3 под следующими нагрузками, МПа:

(30,0±0,5) - для грунтов, укрепленных органи­ческими вяжущими с активными добав­ками и без добавок;

(15,0±0,2) - для грунтов, укрепленных органи­ческими вяжущими совместно с мине­ральными вяжущими.


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) c.12

 


Час витримування суміші під навантаженням - (3,0±0,1) хв., після чого зразок виймають з форми і вимірюють штангенциркулем з по­хибкою 0,1 мм. Якщо висота зразка не від­повідає наведеній у таблиці 5, то величину на­важки коригують за формулою (2).

6.2.2 Ущільнення зразків-призм викону­ють пресуванням, при цьому величину ущіль­нювального навантаження підбирають з та­ким розрахунком, щоб щільність зразка була максимальною, яка досягається при опти­мальній вологості на приладі стандартно­го ущільнення. Орієнтовне навантаження складає (12,5±2,5) МПа, а час витримування під навантаженням - (3,0±0,1) хв.

6.3 Зберігання зразків

6.3.1 Зразки з сумішей з в'язкими та рід­кими органічними в'яжучими, а також зразки з сумішами і закріплених грунтів з активними добавками і без них зберігають на повітрі в кімнатних умовах. Зразки з сумішей і закріп­лених грунтів, які мають у своєму складі біль­ше 4% мінеральних в'яжучих, зберігають при температурі (20±5)°С у ванні з гідравлічним затвором або ексикаторі.

6.3.2 Зразки з сумішей і закріплених грун­тів випробовують через, діб:

0,5-2 - сумішей з в'язкими і рідкими органіч­ними в'яжучими, які не мають у своєму складі воду і мінеральні в'яжучі;

 

7 -   грунтів, закріплених органічними в'яжу­чими разом з активними добавками;

 

14 - сумішей з рідкими і емульгованими в'я­жучими, які мають у своєму складі воду і які приготовлені разом з мінеральними в'яжучими або без них;

28 - грунтів, закріплених органічними в'яжу­чими разом з цементами;

90 - грунтів, закріплених органічними в'яжу­чими разом з повільно тверднучими мі­неральними в'яжучими (зола-вине­сення, шлаколужне в'яжуче, белітові шлами і т.ін.).

6.3.3 Зразки з холодної асфальтобетон­ної суміші випробовують у прогрітому і не-прогрітому стані. Через 1-2 доби після виго­товлення частину зразків випробовують у непрогрітому стані, а іншу частину прогрі­вають у сушільній шафі при температурі (90±2)°С. Тривалість прогрівання - 2 год при використанні рідких бітумів класу СГ і 6 год - рідких бітумів класів МГ і МГО. Прогріті зразки випробовують наступного дня після прогрівання.


Время выдерживания смеси под нагруз­кой    (3,0±0,1) мин, после чего образец извле­кают из формы и измеряют штангенциркулем с погрешностью 0,1 мм. Если высота образца не соответствует указанной в таблице 5, то величину навески корректируют по формуле  (2).

6.2.2 Уплотнение образцов-призм произ­водят прессованием, при этом величину уп­лотняющей нагрузки подбирают с таким рас­четом, чтобы плотность образца была макси­мальной, достигаемой при оптимальной влажности на приборе стандартного уплот­нения. Ориентировочная нагрузка составляет (12,5±2,5) МПа, а время выдерживания под нагрузкой - (3,0±0,1) мин.

6.3 Хранение образцов

6.3.1 Образцы из смесей с вязкими и жид­кими органическими вяжущими, а также об­разцы из смесей и укрепленных грунтов с ак­тивными добавками и без них хранят на воз­духе в комнатных условиях. Образцы из сме­сей и укрепленных грунтов, содержащие в сво­ем составе более 4 % минеральных вяжущих, хранят при температуре (20±5)°С в ванне с гид­равлическим затвором или эксикаторе.

6.3.2 Образцы из смесей и укрепленных грунтов испытывают через, сут:

0,5-2 - смесей с вязкими и жидкими органи­ческими вяжущими, не содержащими в своем составе воду и минеральные вяжу­щие;

7 - грунтов, укрепленных органическими вя­жущими совместно с активными добав­ками;

14 - смесей с жидкими и эмульгированными вяжущими, содержащими в своем соста­ве воду и приготовленными совместно с минеральными вяжущими или без них;

28 - грунтов, укрепленных органическими вя­жущими совместно с цементом;

90 - грунтов, укрепленных органическими вя­жущими совместно с медленно твердею­щими минеральными вяжущими (зола-унос, шлакощелочное вяжущее, белито-вые шламы и т.п.).

6.3.3 Образцы из холодной асфальтобе­тонной смеси испытывают в прогретом и не­прогретом состоянии. По истечении 1-2 сут после изготовления часть образцов испытыва­ют в непрогретом состоянии, а другую часть прогревают в сушильном шкафу при темпера­туре (90±2)°С. Продолжительность прогрева -2 ч при применении жидких битумов класса СГ и 6 ч - жидких битумов классов МГ и МГО. Прогретые образцы испытывают на следую­щий день после прогрева.



ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) c.13

 


7  ВИЗНАЧЕННЯ СЕРЕДНЬОЇ

    ГУСТИНИ УЩІЛЬНЕНОГО

    МАТЕРІАЛУ

Суть методу полягає у визначенні гідро­статичним зважуванням середньої густини зразків, що виготовлені в лабораторії або відібрані із конструктивних шарів дорожніх одягів з урахуванням пор, які вони мають.

 

7.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання

Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го кла­су точності з пристроєм для гідростатичного зважування.

7.2 Порядок проведення випробування

Зразки зважують на повітрі. Потім зразки із сумішей занурюють на 30 хв у посудину з водою, яка має температуру (20±2)°С, таким чином, щоб рівень води у посудині був вище поверхні зразків не менше ніж на 20 мм, після чого зразки зважують у воді, наглядаючи за тим, щоб на зразках не було бульбашок по­вітря. Зразки із закріплених грунтів перед зва­жуванням у воді занурюють у парафін при температурі (60±5)°С. Після зважування у воді зразки обтирають м'якою тканиною і повтор­но зважують на повітрі.

7.3 Обробка результатів випробування

Середню густину зразка із суміші rm, г/см3, обчислюють за формулою


7  ОПРЕДЕЛЕНИЕ СРЕДНЕЙ ПЛОТНОСТИ УПЛОТНЕННОГО МАТЕРИАЛА 

Сущность метода заключается в опреде­лении гидростатическим взвешиванием сред­ней плотности образцов, изготовленных в ла­боратории или отобранных из конструктив­ных слоев дорожных одежд с учетом имею­щихся в них пор.

7.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование

Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности с приспособлением для гид­ростатического взвешивания.

7.2 Порядок проведения испытания

Образцы взвешивают на воздухе. Затем образцы из смесей погружают на 30 мин в сосуд с водой, имеющей температуру (20±2)°С, таким образом, чтобы уровень воды в сосуде был выше поверхности образцов не менее чем на 20 мм, после чего образцы взвешивают в воде, следя за тем, чтобы на образцах не было пузырьков воздуха. Образцы из укрепленных грунтов перед взвешиванием в воде погружа­ют в парафин при температуре (60±5)°С. Пос­ле взвешивания в воде образцы обтирают мяг­кой тканью и вторично взвешивают на возду­хе.

7.3 Обработка результатов испытания Среднюю плотность образца из смеси rm, г/см3, вычисляют по формуле


,                                                                     (3)


де g- маса зразка, який зважений на повітрі, г;

рв - густина води, яка дорівнює 1 г/см3;

g1  - маса зразка, який зважений у воді, г;

g2  - маса зразка, який витриманий протя­гом 30 хв у воді і вдруге зважений на повітрі, г.

Середню густину зразка із закріпленого грунту  р0m , г/см3, обчислюють за формулою


где  g -масса образца, взвешенного на воздухе,г;

        рв - плотность воды, равная 1 г/см3 ;

g1  - масса образца, взвешенного в воде, г;

     g2  - масса образца, выдержанного в те­чение 30 мин в воде и вторично взвешенного на воздухе, г.

Среднюю плотность образца из укрепленного грунта  р0m , г/см3, вычисляют по формуле


,                                                         (4)


де g3 - маса зразка, покритого парафіном і вдруге зваженого на повітрі, г;

     g4 - маса зразка, покритого парафіном і зваженого у воді, г;

pn – густина парафіну, яка дорівнює          0,93 г/см3.


где g3 - масса образца, покрытого парафином и вторично взвешенного на воздухе, г;

      g4 - масса образца, покрытого парафином и взвешенного в воде, г;

      pn – плотность парафина, равная 0,93 г/см3.

 


 


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.14

 


За результат визначення середньої густи­ни приймають округлене до другого десятко­вого знака середньоарифметичне значення результатів визначення середньої густини трьох зразків. Якщо розходження між най­більшим і найменшим результатами пара­лельних визначень перевищують 0,03 г/см3, то проводять повторні випробування і об­числюють середньоарифметичне із шести значень.

8 ВИЗНАЧЕННЯ СЕРЕДНЬОЇ ГУСТИНИ МІНЕРАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ (КІСТЯКА)

Суть методу полягає у визначенні густини мінеральної частини (кістяка) ущільненої суміші або закріпленого грунту з урахуванням пор, які є.

Середню густину мінеральної частини визначають розрахунком на основі поперед­ньо встановленої середньої густини зразків і співвідношення мінеральних матеріалів, в'я­жучого і води за наявності її в сумішах або закріплених грунтах.

Середню густину мінеральної частини суміші  , г/см3, обчислюють за формулою
За результат определения средней плот­ности принимают округленное до второго де­сятичного знака среднеарифметическое зна­чение результатов определения средней плот­ности трех образцов. Если расхождение между наибольшим и наименьшим результатами па­раллельных определений превышает 0,03 г/см3, то проводят повторные испытания и вычис­ляют среднеарифметическое из шести значе­ний.

8 ОПРЕДЕЛЕНИЕ СРЕДНЕЙ ПЛОТ­НОСТИ МИНЕРАЛЬНОЙ ЧАСТИ (ОСТОВА)

Сущность метода заключается в опреде­лении плотности минеральной части (остова) уплотненной смеси или укрепленного грунта с учетом имеющихся пор.

Среднюю плотность минеральной части определяют расчетом на основании предва­рительно установленной средней плотности образцов и соотношения минеральных мате­риалов, вяжущего и воды при наличии ее в смесях или укрепленных грунтах.

Среднюю плотность минеральной части смеси  , г/см3, вычисляют по формуле

 


                          (5)


 


де рm - середня густина зразків за 7.3, г/см3;

  

 qб - масова частина в'яжучого в суміші, % (понад 100% мінеральної частини).

Середню густину мінеральної частини закріпленого грунту або суміші, що має воду,, г/см3, обчислюють за формулою

                          (6)

де , - середня густина зразків із закріпленого грунту за 7.3, г/см3;

wсум - масова частка води в суміші або закріплених грунтах, % (понад 100% мінераль­ної частини).

9 ВИЗНАЧЕННЯ ДІЙСНОЇ ГУСТИНИ МІНЕРАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ (КІСТЯКА)

Суть методу полягає у визначенні шля­хом розрахунку густини мінеральної части­ни (кістяка) суміші без урахування пор, які вона має.


где рm -   средняя плотность образцов по 7.3, г/см3;

qб - массовая доля вяжущего в смеси, % (сверх 100 % минеральной части).

Среднюю плотность минеральной части укрепленного грунта или смеси, содержащих воду, , г/см3, вычисляют по формуле

                         (6)

где ,- средняя плотность образцов из укреп­ленного грунта по 7.3, г/см3;

wсм - массовая доля воды в смеси или ук­репленных грунтах, % (сверх 100% минераль­ной части).

9 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ИСТИННОЙ ПЛОТНОСТИ МИНЕРАЛЬНОЙ ЧАСТИ (ОСТОВА)

Сущность метода заключается в опреде­лении расчетным путем плотности минераль­ной части (остова) смеси без учета имеющихся в ней пор.



ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.15

 


Дійсну густину мінеральної частини ви­значають на основі попередньо встановленої дійсної густини окремих мінеральних матеріа­лів (щебеню, піску, мінерального порошку та ін.).

Дійсну густину мінеральної частини , г/см3, обчислюють за формулою


Истинную плотность минеральной части определяют на основании предварительно ус­тановленных истинных плотностей отдельных минеральных материалов (щебня, песка, ми­нерального порошка и др.).

Истинную плотность минеральной части , г/см3, вычисляют по формуле


                                                    (7)


 


де    q1 , q2 ,…,qn - масова частина окремих мі­неральних матеріалів, %;

р1, р2,..., рn  - дійсна густина окремих мі­неральних матеріалів, г/см3.

10 ВИЗНАЧЕННЯ ДІЙСНОЇ

ГУСТИНИ СУМІШІ

Суть методу полягає у визначенні густини суміші без урахування пор, які вона має.

Дійсну густину при підборі складів ви­значають розрахунковим або пікнометричним методом.

Дійсну густину сумішей з покриттів і су­мішей, які відібрано із змішувача, визначають тільки пікнометричним методом.

10.1 Визначення дійсної густини розрахун­ковим методом

На основі попередньо встановленої дійс­ної густини мінеральної частини суміші за розділом 9, в'яжучого та їх масових співвід­ношень обчислюють дійсну густину суміші р , г/см3, за формулою


где q1 , q2 ,…,qn - массовая доля отдельных минеральных материалов, %;

р1, р2,..., рn  - истинная плотность отдель­ных минеральных материалов, г/см3.

10 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ИСТИННОЙ ПЛОТНОСТИ СМЕСИ

        Сущность метода заключается в опреде­лении плотности смеси без учета имеющихся в ней пор.

Истинную плотность при подборе соста­вов определяют расчетным или пикнометрическим методом.

Истинную плотность смесей из покрытия и смесей, отобранных из смесителя, определя­ют только пикнометрическим методом.

10.1 Определение истинной плотности рас­четным методом

На основании предварительно установ­ленных истинных плотностей минеральной части смеси по разделу 9. вяжущего и их мас­совых соотношений вычисляют истинную плотность смеси р, г/см3, по формуле


,                                                                  (8)


 


де   - масова частина мінеральних матеріалів у суміші, % (приймають за 100%);

- масова частина в'яжучого в суміші, % (понад 100% мінеральної частини);

- дійсна густина мінеральної частини суміші, розрахована за формулою (7), г/см3;

 - дійсна густина в'яжучого, г/см3.

10.2 Визначення дійсної густини пікномет­ричним методом

10.2.1 Засоби контролю і допоміжне об­ладнання


где  - массовая доля минеральных материа­лов в смеси, % (принимают за 100%);

       - массовая доля вяжущего в смеси. % (сверх 100 % минеральной части);

      - истинная плотность минеральной ча­сти смеси, рассчитанная по формуле (7), г/см3;

       - истинная плотность вяжущего, г/см3.

10.2 Определение истинной плотности пикнометрическим методом

10.2.1 Средства контроля и вспомогатель­ное оборудование


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.16

 


Колба конічна, колба мірна або пікно­метр, що являє собою колбу з пришліфова­ною пробкою, яка має капілярний отвір. Міст­кість колб повинна бути не менше 500 см3, діаметр горловини - від 10 до 50 мм у за­лежності від найбільшого розміру зерен мі­неральних матеріалів суміші.

Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го кла­су точності.

Установка вакуумна.

Термометр хімічний ртутний скляний з ці­ною поділки шкали 1°С за ГОСТ 400.

Розчин змочувача. Як змочувач застосо­вують порошкоподібні, пастоподібні і рідкі миючі засоби. Змочувач вводять у дистильова­ну воду в такій кількості на 1 л води: рідкий -15 г, пастоподібний (у вигляді розчину в ди­стильованій воді 1:1) - 10 г, порошкоподіб­ний - 3 г.

10.2.2 Порядок проведення випробувань

Зважують чисту і суху колбу. Із суміші, підготовленої за 6.1.1, відбирають середню пробу методом квартування. Для цього суміш розподіляють на металевому листі і ділять шпателем на чотири рівні частини. З двох про­тилежних частин відбирають у колбу не менше 200 г суміші. Колбу із сумішшю охолоджують до кімнатної температури і зважують. Потім у колбу з сумішшю наливають дистильовану воду з температурою (20±2)°С у такій кіль­кості, щоб рівень води був вище рівня суміші не менше ніж на 3 см. Колбу розміщують на 1 год у вакуумній установці, де підтримують тиск не більше 2000 Па (15 мм рт. ст.)

Після закінчення вказанного часу тиск до­водять до атмосферного і в колбу додають 10 мл розчину змочувача для видалення буль­башок повітря з поверхні суміші. Воду у колбі обережно збовтують круговими рухами до ви­далення бульбашок повітря. Коли всі буль­башки повітря спливуть, додають дистильова­ну воду і доводять воду в колбі до температури (20±2)°С. Рівень води фіксують залежно від виду колби.

У мірну колбу воду доливають до мітки. У конічну колбу воду доливають до самого краю горловини, на яку кладуть покривне годин­никове скельце так, щоб надлишки води ви­текли, а під скельцем не залишалось бульба­шок повітря. Колбу пікнометра, заповнену водою, закривають пробкою, при цьому над­лишок води витісняється через капілярний от­вір. Після заповнення водою колбу ретельно
Колба коническая, колба мерная или пик­нометр, который представляет собой колбу с пришлифованной пробкой, имеющей капил­лярное отверстие. Вместимость колб должна быть не менее 500 см3, диаметр горлышка - от 10 до 50 мм в зависимости от наиболь­шего размера зерен минеральных материалов смеси.

Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности.

Установка вакуумная.

Термометр химический ртутный стеклян­ный с ценой деления шкалы 1°С по ГОСТ 400.

Раствор смачивателя. В качестве смачива­теля применяют порошкообразные, пастооб­разные и жидкие моющие средства. Смачива­тель вводят в дистиллированную воду в следу­ющем количестве на 1 л воды: жидкий - 15 г, пастообразный (в виде раствора в дистилли­рованной воде 1:1) -10 г, порошкообразный - 3 г.

10.2.2 Порядок проведения испытания

Взвешивают чистую и сухую колбу. Из смеси, подготовленной по 6.1.1, отбирают среднюю пробу методом квартования. Для этого смесь распределяют на металлическом противне  и делят шпателем на четыре равные части. Из двух противоположных частей от­бирают в колбу не менее 200 г смеси. Колбу со смесью охлаждают до комнатной температу­ры и взвешивают. Затем в колбу со смесью наливают дистиллированную воду с темпера­турой (20±2)°С в таком количестве, чтобы уровень воды был выше уровня смеси не менее чем на 3 см. Колбу помещают на 1 ч в вакуум­ную установку, где поддерживают давление не более 2000 Па (15 мм рт. ст.).

По истечении указанного времени давле­ние доводят до атмосферного и в колбу добав­ляют 10 мл раствора смачивателя для удале­ния пузырьков воздуха с поверхности смеси. Воду в колбе осторожно взбалтывают круго­выми движениями до удаления пузырьков воз­духа. Когда все пузырьки воздуха всплывут, добавляют дистиллированную воду и доводят воду в колбе до температуры (20±2)°С. Уро­вень воды фиксируют в зависимости от вида колбы.

В мерную колбу воду доливают до метки. В коническую колбу воду доливают до самого края горлышка, на которое кладут покровное часовое стекло так, чтобы излишки воды вы­текли, а под стеклом не оставалось пузырьков воздуха. Колбу пикнометра, заполненную во­дой, закрывают пробкой, при этом излишек воды вытесняется через капиллярное отверс­тие. После заполнения водой колбу тщательно


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.17

 


обтирають фільтрувальним папером і зважу­ють.

 

Потім колбу звільняють від води і суміші, ретельно промивають, заповнюють дистильо­ваною водою з температурою (20±2)°С так, як вказано вище, і зважують.

10.2.3 Обробка результатів випробування

Дійсну густину суміші р, г/см3, обчислю­ють за формулою


обтирают фильтровальной бумагой и взвеши­вают.

Затем колбу освобождают от воды и сме­си, тщательно промывают, заполняют дистил­лированной водой с температурой (20±2)°С так, как указано выше, и взвешивают.

10.2.3 Обработка результатов испытания

Истинную плотность смеси р. г/см3, вы­числяют по формуле


 ,                                                           (9)


де g - маса колби з сумішшю, г;

    g1 - маса порожньої колби, г;

    g2 - маса колби з водою, г;

    g3 - маса колби з сумішшю і водою, г;

    rв - густина дистильованої води (прийма­ється 1 г/см3).

За результат визначення дійсної густини суміші приймають округлене до другого де­сяткового знака середньоарифметичне зна­чення результатів двох визначень. Розбіж­ність між результатами двох паралельних ви­значень не повинна бути більше 0,02 г/см3. У випадку більших розбіжностей дійсну густину визначають повторно і приймають для роз­рахунку середньоарифметичне значення ре­зультатів чотирьох визначень.

11 ВИЗНАЧЕННЯ ПОРИСТОСТІ МІНЕРАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ (КІСТЯКА)

Суть методу полягає у визначенні об'єму пор, які присутні в мінеральній частині (кіс­тяку) ущільненої суміші або асфальтобето­ну.

 

Пористість мінеральної частини визнача­ють розрахунком на основі попередньо вста­новлених значень середньої та дійсної густини мінеральної частини суміші.

Пористість мінеральної частини  , %, обчислюють до першого десяткового знака за формулою


где g - масса колбы со смесью, г;

       g1 - масса пустой колбы, г;

        g2 - масса колбы с водой, г;

          g3 - масса колбы со смесью и водой, г;

       rв- плотность дистиллированной воды (принимается 1 г/см3).

За результат определения истинной плот­ности смеси принимают округленное до вто­рого десятичного знака среднеарифметичес­кое значение результатов двух определений. Расхождение между результатами двух парал­лельных определений не должно быть более 0,02 г/см3. В случае больших расхождений ис­тинную плотность определяют вторично и принимают для расчета среднеарифметичес­кое значение результатов четырех определе­ний.

 

11 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ПОРИСТОСТИ      МИНЕРАЛЬНОЙ ЧАСТИ    (ОСТОВА)

Сущность метода заключается в опреде­лении объема пор, имеющихся в минеральной части (остове) уплотненной смеси или асфаль­тобетона.

Пористость минеральной части определя­ют расчетом на основании предварительно установленных значений средней и истинной плотностей минеральной части смеси.

Пористость минеральной части , %, вычисляют с точностью до первого десятич­ного знака по формуле


,                                                     (10)

 


де - середня густина мінеральної частини ущільненої суміші або асфальтобетону за роз­ділом 8, г/см3;

- дійсна густина мінеральної частини суміші за розділом 9, г/см3.


где -  средняя плотность минеральной части уплотненной смеси или асфальтобетона по разделу 8, г/см3;

- истинная плотность минеральной части смеси по разделу 9, г/см3.


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.18

 


12 ВИЗНАЧЕННЯ ЗАЛИШКОВОЇ ПОРИСТОСТІ

Суть методу полягає у визначенні об'єму пор, які присутні в ущільненій суміші або ас­фальтобетоні.

Залишкову пористість лабораторних зраз­ків або зразків з покриття , %, визначають розрахунком на основі попередньо встанов­лених середньої та дійсної густини з точністю до першого десяткового знака за формулою


12 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ОСТАТОЧНОЙ ПОРИСТОСТИ

Сущность метода заключается в опреде­лении объема пор, имеющихся в уплотненной смеси или асфальтобетоне.

Остаточную пористость лабораторных образцов или образцов из покрытия , %, определяют расчетом на основании предва­рительно установленных средней и истинной плотностей с точностью до первого десятич­ного знака по формуле



де - середня густина ущільненої суміші за розділом 7, г/см3;

       - дійсна густина суміші за розділом 10, г/см3.

13  ВИЗНАЧЕННЯ ВОДОНАСИЧЕННЯ

Суть методу полягає у визначенні кіль­кості води, яку поглинає зразок при заданому режимі насичення. Водонасичення визнача­ють на зразках, приготованих у лабораторії з суміші, або на зразках-вирубках (кернах) з по­криття (основи).

13.1 Засоби контролю і допоміжне облад­нання

Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го кла­су точності з пристосуванням для гідростатич­ного зважування.

Установка вакуумна.

Пристрій для капілярного водонасичення зразків (рисунок 5)

Термометр хімічний ртутний скляний з ці­ною поділки шкали 1°С за ГОСТ 400.

Посудина місткістю не менше 3.0 л.

13.2 Порядок проведення випробувань

13.2.1 Водонасичення визначають на зразках циліндричної форми або на зразках-вирубках (кернах). Для сумішей випробування проводять на зразках, використованихдля ви­значення середньої густини за розділом 7.

13.2.2 Зразки з сумішей, зважені на повітрі і у воді за 7.2, розміщують у посудині з водою з температурою (20±2)°С. Рівень води над зразками повинен бути не менше 3 см.


где - средняя плотность уплотненной сме­си по разделу 7, г/см3;

  - истинная плотность смеси по разделу 10, г/см3.

13 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ВОДОНАСЫЩЕНИЯ

Сущность метода заключается в опреде­лении количества воды, поглощенной образ­цом при заданном режиме насыщения. Водо-насышение определяют на образцах, приго­товленных в лаборатории из смеси, или на образцах-вырубках (кернах) из покрытия (ос­нования).

13.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование

Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности с приспособлением для гид­ростатического взвешивания.

Установка вакуумная.

Устройство для капиллярного водонасы-щения образцов (рисунок 5).

Термометр химический ртутный стеклян­ный с ценой деления шкалы 1°С по ГОСТ 400.

Сосуд вместимостью не менее 3,0 л.

13.2 Порядок проведения испытания

13.2.1 Водонасыщение определяют на об­разцах цилиндрической формы или на образ­цах-вырубках (кернах). Для смесей испытание проводят на образцах, использованных для определения средней плотности по раделу 7.

13.2.2 Образцы из смесей, взвешенные на воздухе и в воде по 7.2, помещают в сосуд с водой с температурой (20±2)°С. Уровень воды над образцами должен быть не менее 3 см.



ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.19

 


Посудину із зразками встановлюють у ва­куумній установці, де створюють і підтриму­ють тиск не більше 2000 Па (15 мм. рт.ст.) протягом 1 год при випробуванні зразків су­мішей з в'язкими органічними в'яжучи­ми; 30 хв - при випробуванні зразків з сумішей з рідкими і емульгованими в'яжучими. Потім тиск доводять до атмосферного і зразки ви­тримують у тій самій посудині з водою з тем­пературою (20±2)°С протягом ЗО хв. Після цього зразки видаляють з посудини, зважують у воді, обтирають м'якою тканиною і зважу­ють на повітрі.

13.2.3 Зразки з закріплених грунтів, при­значених для застосування у районах з серед­ньомісячною температурою самого холод­ного місяця мінус 20°С і нижче (І - III до­рожньо-кліматичні зони) після зважування на повітрі і у воді піддають повному водонасиченню, а для закріплених грунтів, при­значених для застосування у районах з се­редньомісячною температурою самого хо­лодного місяця вище мінус 10°С - капіляр­ному водонасиченню.

Повне водонасичення зразків висотою і діаметром 50 мм проводять протягом 2 діб, а зразків більших розміром - протягом 3 діб, при цьому в усіх випадках у першу добу зразки занурюють у воду на 1/3 висоти, а в наступні -повністю. Для запобігання висиханню зразків, занурених у воду на 1/3 висоти, насичення про­водять у ванні з гідравлічним затвором.

Капілярне насичення проводять через шар води, який постійно підтримується за допомо­гою рівнеміра у пристрої для капілярного во­донасичення (рисунок 5).



Сосуд с образцами устанавливают в ваку­умную установку, где создают и поддержи­вают давление не более 2000 Па (15 мм рт. ст.) в течение 1 ч при испытании образцов из сме­сей с вязкими органическими вяжущими;

30 мин - при испытании образцов из смесей с жидкими и эмульгированными вяжущими. За­тем давление доводят до атмосферного и об­разцы выдерживают в том же сосуде с водой с температурой (20±2)°С в течение 30 мин. По­сле этого образцы извлекают из сосуда, взве­шивают в воде, обтирают мягкой тканью и взвешивают на воздухе.

13.2.3 Образцы из укрепленных грунтов, предназначенных для применения в районах со среднемесячной температурой самого хо­лодного месяца минус 20°С и ниже (І - III дорожно-климатические зоны) после взвеши­вания на воздухе и в воде подвергают полному водонасыщению, а для укрепленных грунтов, предназначенных для применения в районах со среднемесячной температурой самого хо­лодного месяца выше минус 10°С - капилляр­ному водонасыщению.

Полное водонасыщение образцов высо­той и диаметром 50 мм проводят в течение

2 сут, а образцов больших размеров - в течение

3 сут, при этом во всех случаях в первые сутки образцы погружают в воду на 1/3 высоты, а в последующие - полностью. Для предотвраще­ния высыхания образцов, погруженных в воду на 1/3 высоты, насыщение проводят в ванне с гидравлическим затвором.

Капиллярное водонасыщение проводят через слой воды, постоянно поддерживаемый с помощью уровнемера в устройстве для ка­пиллярного водонасыщения (рисунок 5).


 


1 - посудина; 2 - зразки; 3 - капілярне зволожений пісок; 4 - вода; 5 - фільтрувальний папір; 6 - металева сітка; 7 - металева підставка

Рисунок 5 - Схема пристрою для капілярного водонасичення зразків


1 - сосуд; 2 - образцы; 3 - капиллярно увлажненный песок; 4 - вода; 5 - фильтровальная бумага; б - ме­таллическая сетка; 7 - металлическая подставка

Рисунок 5 - Схема устройства для капиллярного водонасыщения 5разцов



ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.20

 


У посудину на металеву підставку кла­дуть металеву сітку або встановлюють єм­кість з сітчастим дном, яке закривають фільт­рувальним папером. На фільтрувальний па­пір насипають шар дрібного піску однієї фракції завтовшки 15 см і через добу після його насичення ставлять зразки, які наси­чують протягом 3 діб. Для запобігання ви­сиханню посудину із зразками розміщують у ванні з гідравлічним затвором.

Після цього зразки видаляють з посудини або пристрою для капілярного водонасичення, зважують у воді, а потім витирають м'якою тканиною або фільтрувальним папером і зва­жують на повітрі.

 

13.3 Обробка результатів випробування

Водонасичення зразка W, %, обчислюють за формулами:

- для сумішей


        В сосуд на металлическую подставку укла­дывают металлическую сетку или устанавли­вают емкость с сетчатым дном, которое закры­вают фильтровальной бумагой. На фильтро­вальную бумагу насыпают слой мелкого песка одной фракции толщиной 15 см и через сутки после его насыщения ставят образцы, которые насыщают в течение 3 сут. Для предотвраще­ния высыхания сосуд с образцами помещают в ванну с гидравлическим затвором.

После этого образцы извлекают из сосуда или устройства для капиллярного водонасы-щения, взвешивают в воде, а затем вытирают мягкой тканью или фильтровальной бумагой и взвешивают на воздухе.

13.3 Обработка результатов испытания

Водонасыщение образца W, %, вычисля­ют по формулам:

- для смесей


;                                                                (12)


- для закріплених грунтів


- для укрепленных грунтов


,                                                                    (13)


де g - маса зразка, зваженого на повітрі, г;

   

g1 - маса зразка, зваженого у воді, г;

    g2 - маса зразка, витриманого протягом 30 хв у воді і зваженого на повітрі, г;

    g5 - маса насиченого водою зразка, зваже­ного на повітрі, г.

За результат визначення водонасичення приймають округлене до першого десятково­го знака середньоарифметичне значення трьох визначень.

14 ВИЗНАЧЕННЯ НАБУХАННЯ

Набухання визначають як приріст об'єму зразка після насичення його водою.

Для визначення набухання використову­ють дані, одержані при визначенні середньої густини за розділом 7 і водонасичення за роз­ділом 13.

 

 

где g- масса образца, взвешенного на воздухе, г;

        g1 - масса образца, взвешенного в воде, г;

        g2 - масса образца, выдержанного в тече­ние 30 мин в воде и взвешенного на воздухе, г;

      g5 - масса насыщенного водой образца, взвешенного на воздухе, г.

За результат определения водонасышения принимают округленное до первого десятич­ного знака среднеарифметическое значение трех определений.

14 ОПРЕДЕЛЕНИЕ НАБУХАНИЯ

Набухание определяют как приращение объема образца после насыщения его водой.

Для определения набухания используют данные, полученные при определении средней плотности по разделу 7 и водонасыщения по разделу 13.



14.1 Обробка результатів випробування

Набухання зразка H, % за об'ємом, об числюють за формулами:

- для сумішей

- для закріплених грунтів


14.1 Обработка результатов испытания

Набухание образца H, % по объему, вы­числяют по формулам:

- для смесей

- для закрепленных грунтов



ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) c.21

 


,                                                   (15)

 


де g6  - маса насиченого водою зразка, зваже­ного у воді, г.

За результат визначення набухання прий­мають округлене до першого десяткового зна­ка середньоарифметичне значення трьох ви­значень.

15  ВИЗНАЧЕННЯ ГРАНИЦІ МІЦНОСТІ ПРИ СТИСКАННІ

Суть методу полягає у визначенні наван­таження, необхідного для руйнування зразка при заданих умовах.

15.1 Засоби контролю та допоміжне облад­нання

Преси механічні або гідравлічні за ГОСТ 28840 з навантаженнями від 50 до 100 кН (5-10 тс) і до 500 кН (50 тс) з силовимірювачами, що забезпечують похибку не більше 2% навантаження, яке вимірюють.

Термометр хімічний ртутний скляний з ці­ною поділки шкали 1°С за ГОСТ 400.

Посудини для термостатування зразків місткістю від 3 до 8 л (залежно від розміру і кількості зразків).

15.2 Порядок підготовки до проведення випробування

Для випробування готують зразки за 6.1 і 6.2. Перед випробуванням зразки термоста-тують при заданій температурі: (50±2)°С, (20±2)°С або (0±2)°С. Температуру (0±2)°С створюють змішуванням води з льодом. Зраз­ки з гарячих сумішей витримують при за­даній температурі протягом 1 год у воді. Зразки з сумішей з рідкими і емульгованими бітумами термостатують у повітряному сере­довищі протягом 2 год, при цьому зразки з закріплених грунтів пакують у поліетиленові пакети.

Для визначення границі міцності при стис­канні зразків у водонасиченому стані вико­ристовують зразки, які випробувані відповід­но до розділу 13. Насичені водою зразки після зважування на повітрі і у воді знову розмі­щують у воді з температурою (20±2)°С, а пе­ред випробуванням витирають м'якою тка­ниною або фільтрувальним папером.

15.3 Порядок проведення випробування

Границю міцності при стисканні зразків визначають на пресах при швидкості руху пли­ти преса (3,0±0,3) мм/хв.


где g6  - масса насыщенного водой образца, взвешенного в воде, г.

За результат определения набухания принимают округленное до первого десятич­ного знака среднеарифметическое значение трех определений.

15 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ПРЕДЕЛА ПРОЧНОСТИ ПРИ СЖАТИИ

Сущность метода заключается в опреде­лении нагрузки, необходимой для разрушения образца при заданных условиях.

15.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование

Прессы механические или гидравлические по ГОСТ 28840 с нагрузками от 50 до 100 кН (5-10 тс) и до 500 кН (50 тс) с силоизмерителями, обеспечивающими погрешность не более 2 % измеряемой нагрузки.

Термометр химический ртутный стеклян­ный с ценой деления шкалы 1 °С по ГОСТ 400.

Сосуды для термостатирования образцов вместимостью от 3 до 8 л (в зависимости от размера и количества образцов).

15.2 Порядок подготовки к проведению испытания

Для испытания готовят образцы по 6.1 и 6.2. Перед испытанием образцы термостати-руют при заданной температуре: (50±2)°С, (20±2)°С или (0±2)°С. Температуру (0±2)°С создают смешением воды со льдом. Образцы из горячих смесей выдерживают при заданной температуре в течение 1 ч в воде. Образцы из смесей с жидкими и эмульгированными би-тумами термостатируют в воздушной среде в течение 2 ч, при этом образцы из укрепленных грунтов упаковывают в полиэтиленовые па­кеты.

Для определения предела прочности при сжатии образцов в водонасышенном состоя­нии используют образцы, испытанные в соот­ветствии с разделом 13. Насыщенные водой образцы после взвешивания на воздухе и в воде снова помещают в воду с температурой (20±2)°С, а перед испытанием вытирают мяг­кой тканью или фильтровальной бумагой.

15.3 Порядок проведения испытания

Предел прочности при сжатии образцов определяют на прессах при скорости движе­ния плиты пресса (3,0±0,3) мм/мин.


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) c.22

 


При використанні гідравлічних пресів цю швидкість перед проведенням випробування слід установити при холостому ході порш­ня.

Зразок, видалений з посудини для термо-статування, встановлюють у центрі нижньої плити преса, потім опускають верхню плиту і зупиняють її вище рівня поверхні зразка на 1,5-2 мм. Це може бути досягнуто відповід­ним підніманням нижньої плити преса. Після цього вмикають електродвигун преса і починають навантажувати зразок. Для підви­щення точності визначення границі міцності при стисканні рекомендується використовува­ти шарнірний пристрій (рисунок 6), що скла­дається з кульки 1 і двох металевих пластин 2, який установлюють на верхній торець зразка 4, накритий прокладкою із паперу 3.



При использовании гидравлических прес­сов эту скорость перед проведением испыта­ния следует установить при холостом ходе поршня.

Образец, извлеченный из сосуда для тер-мостатирования, устанавливают в центре нижней плиты пресса, затем опускают верх­нюю плиту и останавливают ее выше уровня поверхности образца на 1,5-2 мм. Это может быть достигнуто соответствующим подъемом нижней плиты пресса. После этого включают электродвигатель пресса и начинают нагру­жать образец. Для повышения точности опре­деления предела прочности при сжатии ре­комендуется использовать шарнирное уст­ройство (рисунок 6), состоящее из шарика 1 и двух металлических пластин 2, которое уста­навливают на верхний торец образца 4, на­крытый прокладкой из бумаги 3.


 


Рисунок 6 - Шарнірний пристрій

Шарнірний пристрій забезпечує рівно­мірний розподіл навантаження по всій площі торця зразка у випадку непаралельності основ зразка.

Максимальний показ силовимірювача приймають за руйнівне навантаження.

15.4 Обробка результатів випробування

Границя міцності при стисканні Rcm , МПа, обчислюють за формулою

де Р - руйнівне навантаження, Н;

     F - початкова площа поперечного пере­різу зразка, см2;

    10-2 - коефіцієнт перерахунку у МПа.

За результат визначення приймають ок­руглене до першого десяткового знака серед­ньоарифметичне значення випробувань трьох зразків.


Рисунок 6 - Шарнирное устройство

Шарнирное устройство обеспечивает равномерное распределение нагрузки по всей площади торца образца в случае непараллель­ности оснований образца.

Максимальное показание силоизмерителя принимают за разрушающую нагрузку.

15.4 Обработка результатов испытания

Предел прочности при сжатии R , МПа, вычисляют по формуле

,                                       (16)

где Р - разрушающая нагрузка, Н;

F- первоначальная площадь поперечного сечения образца, см2;

10-2 - коэффициент пересчета в МПа.

За результат определения принимают ок­ругленное до первого десятичного знака сред­неарифметическое значение испытаний трех образцов.



ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) c.23

 


16 ВИЗНАЧЕННЯ ГРАНИЦІ МІЦНОСТІ НА РОЗТЯГУВАННЯ ПРИ РОЗКОЛЮВАННІ

Суть методу полягає у визначенні наван­таження, необхідного для розколювання зраз­ка за твірною. Метод призначений для апро­бації і накопичення статистичних даних з нормування показників тріщиностійкості ма­теріалів залежно від категорії дороги і доро­жньо-кліматичної зони.

16.1 Засоби контролю і допоміжне облад­нання

Засоби контролю і допоміжне обладнан­ня - за 15.1.

16.2 Порядок підготовки до проведення випробування

Для випробування готують зразки за 6.1 і 6.2. Перёд випробуванням зразки термостату-ють при температурі (0±2)°С протягом не мен­ше 1 год у воді. Температуру (0±2)°С створю­ють змішуванням води з льодом.

16.3 Порядок проведення випробування

Границю міцності на розтягування при розколюванні зразків визначають на пресах при заданій постійній швидкості руху плити преса (3,0±0,3) або (50±1) мм/хв.

При використанні гідравлічних пресів потрібну швидкість перед проведенням ви­пробування слід установити при холостому ході поршня.

Зразок, видалений з посудини для термос-татування, встановлюють у центрі нижньої плити преса на бокову поверхню (рисунок 7), потім опускають верхню плиту і зупиняють її вище рівня поверхні зразка на 1,5-2 мм. Це може бути досягнуто відповідним підніман­ням нижньої плити преса. Після цього вмика­ють електродвигун преса і починають наван­тажувати зразок.

Максимальний показ силовимірювача приймають за руйнівне навантаження.


  16 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ПРЕДЕЛА ПРОЧНОСТИ НА РАСТЯЖЕНИЕ ПРИ  РАСКОЛЕ

Сущность метода заключается в опреде­лении нагрузки, необходимой для раскалыва­ния образца по образующей. Метод предназ­начен для апробации и накопления статисти­ческих данных по нормированию показателей трещиностойкости материалов в зависимости от категории дороги и дорожно-климатической зоны.

16.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование

Средства контроля и вспомогательное оборудование - по 15.1.

16.2 Порядок подготовки к проведению испытания

Для испытания готовят образцы по 6.1 и 6.2. Перед испытанием образцы термостати-руют при температуре (0±2)°С в течение не менее 1 ч в воде. Температуру (0±2)°С создают смешением воды со льдом.

16.3 Порядок проведения испытания

Предел прочности на растяжение при расколе образцов определяют на прессах при заданной постоянной скорости движения плиты пресса (3,0±0,3) или (50±1) мм/мин.

При использовании гидравлических прес­сов требуемую скорость перед проведением испытания следует установить при холостом ходе поршня.

Образец, извлеченный из сосуда для тер-мостатирования, устанавливают в центре нижней плиты пресса на боковую поверхность (рисунок 7), затем опускают верхнюю плиту и останавливают ее выше уровня поверхности образца на 1,5-2 мм. Это может быть достиг­нуто соответствующим подъемом нижней плиты пресса. После этого включают элект­родвигатель пресса и начинают нагружать об­разец.

Максимальное показание силоизмерителя принимают за разрушающую нагрузку.



Рисунок 7 - Схема випробування зразків на розтягування при розколюванні


Рисунок 7 - Схема испытания образцов на растяжение при расколе


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) c.24

 


16.4 Обробка результатів вимірювання

Границю міцності на розтягування при розколюванні Rp, МПа, обчислюють за фор-­ мулою


16.4 Обработка результатов испытания

Предел прочности на растяжение при рас­коле Rp, МПа, вычисляют по формуле


                                                           (17)


де Р - руйнівне навантаження, Н;

h - висота зразка, см;

      d - діаметр зразка, см;

    10-2 - коефіцієнт перерахунку у МПа.

За результат визначення приймають ок­руглене до першого десяткового знака серед­ньоарифметичне значення випробувань трьох зразків.

17 ВИЗНАЧЕННЯ ГРАНИЦІ МІЦНОСТІ НА РОЗТЯГУВАННЯ ПРИ ВИГИНІ І ПОКАЗНИКІВ ДЕФОРМАТИВНОСП

Суть методу полягає у визначенні наван­таження, необхідного для зруйнування зразка при вигині (рисунок 8), і відповідних дефор­мацій розтягування.

17.1 Засоби контролю і допоміжне облад­нання

Засоби контролю і допоміжне обладнан­ня - за 15.1, включаючи опорний пристрій і індикатор переміщень з ціною поділки 0,01 мм.

 

17.2 Порядок підготовки і проведення ви­пробування

Для випробування готують зразки за 6.2.2. Перед випробуванням зразки термостатують при температурі (20±2)°С у повітряному сере­довищі протягом 2 год.

Границю міцності на розтягування при ви­гині визначають при швидкості навантаження за 15.3 або за другим заданим режимом дефор­мування зразків.

На нижній плиті преса закріплюють опор­ний пристрій (рисунок 8), на якому розміщу­ють зразок-призму. Зразок установлюють на опори тією гранню, яка при ущільненні була вертикальною. Поверхня зразка повинна щільно прилягати до опор по всій ширині. По­середині зразка розміщують металевий стер­жень, через який відбувається навантаження, діаметром 10 мм і завдовжки не менше ширини зразка.

 

Опускають верхню плиту і зупиняють ви­ще металевого стержня на 4-6 мм. Після цього починають навантажувати зразок. Макси­мальний показ силовимірювача приймають за рушгзне навантаження, а величину прогину фіксують за індикатором.


где Р - разрушающая нагрузка, Н;

 h - высота образца, см;

d-диаметр образца, см;

      10-2 - коэффициент пересчета в МПа.

За результат определения принимают ок­ругленное до первого десятичного знака сред­неарифметическое значение испытаний трех образцов.

17 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ПРЕДЕЛА ПРОЧНОСТИ НА РАСТЯЖЕНИЕ ПРИ ИЗГИБЕ И ПОКАЗАТЕЛЕЙ ДЕФОРМАТИВНОСТИ

Сущность метода заключается в опреде­лении нагрузки, необходимой для разрушения образца при изгибе (рисунок 8), и соответству­ющих деформаций растяжения.

17.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование

Средства контроля и вспомогательное оборудование - по 15.1, включая опорное при­способление и индикатор перемещений с це­ной деления 0,01 мм.

17.2 Порядок подготовки и проведения ис­пытания

Для испытания готовят образцы по 6.2.2. Перед испытанием образцы термостатируют при температуре (20±2)°С в воздушной среде в течение 2 ч.

Предел прочности на растяжение при из­гибе определяют при скорости нагружения по 15.3 или при другом заданном режиме дефор­мирования образцов.

На нижней плите пресса укрепляют опор­ное приспособление (рисунок 8), на которое помещают образец-призму. Образец устанав­ливают на опоры той гранью, которая при уплотнении была вертикальной. Поверхность образца должна плотно прилегать к опорам по всей ширине. Посередине образца помеща­ют металлический стержень, через который происходит нагружение, диаметром 10 мм и длиной не менее ширины образца.

Опускают верхнюю плиту и останавлива­ют выше металлического стержня на 4-6 мм. После этого начинают нагружать образец. Максимальное показание силоизмерителя принимают за разрушающую нагручку, а ве­личину прогиба фиксируют по индикатору.



ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.25


 


Рисунок 8 - Схема випробування зразків-призм  на вигин

17.3 Обробка результатів випробування

Границю міцності на розтягування при ви­гині Rвиг , МПа, обчислюють за формулою

,                                   (18)
Рисунок 8 - Схема испытания образцов-призм          на изгиб

17.3 Обработка результатов испытания

Предел прочности на растяжение при из­гибе Rизг , МПа, вычисляют по формуле

                                  (18)


де Р - руйнівне навантаження, Н;

l - відстань між опорами, см;

     b - ширина зразка, см;

     h - висота зразка, см;

    10-2 - коефіцієнт перерахунку у МПа.

За результат визначення приймають ок­руглене до другого десяткового знака серед­ньоарифметичне значення випробувань трьох зразків.

Граничну відносну деформацію розтягу­вання при вигині  обчислюють за форму­лою

 

,                                         (19)


где Р - разрушающая нагрузка, H;

 l - расстояние между опорами, см:

 b - ширина образца, см;

h - высота образца, см;

     10-2 - коэффициент пересчета в МПа.

За результат определения принимают ок­ругленное до второго десятичного знака сред­неарифметическое значение испытаний трех образцов.

Предельную относительную деформацию растяжения при изгибе  вычисляют по фор­муле

,                                       (19)


де fпр – максимальна величина прогину зразка у

момент зруйнування, см.

За результат визначення приймають ок­руглене до четвертого десяткового знака се­редньоарифметичне значення випробувань трьох зразків.

Модуль деформації Е, МПа, обчислюють за

формулою

 


где fпр – максимальная величина образца в момент разрушения, см.

За результат определения принимают ок­ругленное до четвертого десятичного знака

среднеарифметическое значение испытаний трех образцов.

Модуль деформации Е, МПа, вычисляют по формуле


,                                                           (20)


де   Р – навантаження на зразок, Н;

fпр  - прогин зразка у середині прогону, см.

За результат визначення приймають округлене до цілого середньоарифметичне значення випробувань трьох зразків.


где   Р – нагрузка на образец, Н;

fпр – прогиб образца в середине пролета, см.

За результат определения принимают округленное до целого среднеарифметическое значение испытаний трех образцов.


 


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.26

 


18 ВИЗНАЧЕННЯ ХАРАКТЕРИСТИК ЗСУВОСТІЙКОСТІ

Суть методу полягає у визначенні макси­мальних навантажень і відповідних гранич­них деформацій стандартних циліндричних зразків при двох напружено-деформованих станах (рисунок 9): при одноосьовому стис­канні (1) і при стисканні спеціальним обтиск­ним пристроєм за схемою Маршалла (2).


18 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ХАРАКТЕРИС­ТИК СДВИГОУСТОЙЧИВОСТИ

Сущность метода заключается в опреде­лении максимальных нагрузок и соответству­ющих предельных деформаций стандартных цилиндрических образцов при двух напряжен­но-деформированных состояниях (рисунок 9): при одноосном сжатии (1) и при сжатии спе­циальным обжимным устройством по схеме Маршалла (2).




 


Рисунок 9 - Схема випробування зразків на зсувостійкість


Рисунок 9 - Схема испытания образцов на сдвигоустойчивость


Метод призначений для апробації і нако­пичення статичних даних з нормування по­казників зсувостійкості матеріалів залежно від категорії дороги і дорожньо-кліматичної зони.

18.1 Засоби контролю і допоміжне облад­нання

Прес механічний, що забезпечує швид­кість деформування зразків (50±1) мм/хв і діа­пазон навантажень до 20 (50) кН.

Індикатор переміщень, що забезпечує ви­мірювання граничної деформації зразків при стисканні з точністю не менше 0,01 мм.

Секундомір.

Пристрій обтискний у вигляді двох одна­кових частин товстостінної циліндричної обойми з внутрішнім радіусом, що дорівнює половині діаметра зразка (рисунок 10).

Термометр хімічний ртутний скляний з ці­ною поділки шкали 1°С за ГОСТ 400.

Посудина для термостатування зразків місткістю 7-8 л.

Термостатувальний пристрій, який під­тримує температуру води (50±2)°С.

18.2 Порядок підготовки до проведення випробування

Для випробування асфальтобетону на зсу­востійкість готують за 6.1 парне число зразків за кількостю не менше 6 шт.


Метод предназначен для апробации и на­копления статистических данных по нормиро­ванию показателей сдвигоустойчивости мате­риалов в зависимости от категории дороги и дорожно-климатической зоны.

18.1 Средства контроля и  вспомогательное оборудование

Пресс механический, обеспечивающий скорость деформирования образцов (50±1) мм/мин и диапазон нагрузок до 20 (50) кН.

Индикатор перемещений, обеспечиваю­щий измерение предельной деформации образ­цов при сжатии с точностью не менее 0,01 мм.

Секундомер.

Устройство обжимное в виде двух одина­ковых частей толстостенной цилиндрической обоймы с внутренним радиусом, равным по­ловине диаметра образца (рисунок 10).

Термометр химический ртутный стеклян­ный с ценой деления шкалы 1°С по ГОСТ 400.

Сосуд для термостатирования образцов вместимостью 7-8 л.

Термостатирующее устройство, поддер­живающее температуру воды (50±2)°С.

18.2 Порядок подготовки к проведению испытания

Для испытания асфальтобетона на сдви­гоустойчивость готовят по 6.1 четное число образцов в количестве не менее 6 шт.



ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.27

 


Перед випробуванням зразки витриму­ють протягом 1 год при заданій температурі (50±2)°С у воді. Половина зразків призначена для випробування за першою схемою наван­таження, друга половина - за другою (рису­нок 9).

18.3 Порядок проведення випробування

Максимальні руйнівні навантаження і відповідні границі деформації зразків визнача­ють за двома схемами навантаження: при од­ноосьовому стисканні і при стисканні за схе­мою Маршалла. Швидкість деформування зразків для обох систем навантаження слід приймати однаковою (50,0±1,0) мм/хв.

Зразок, видалений з термостатувального пристрою, встановлюють у центрі ниж­ньої пластини преса за першою схемою на­вантаження або у нижню частину обтискно­го пристрою за другою схемою навантажен­ня (рисунки 9, 10).


Перед испытанием образцы выдержива­ют в течение 1 ч при заданной температуре (50±2)°С в воде. Половина образцов предназ­начается для испытания по первой схеме нагружения, другая половина - по второй (ри­сунок 9).

 

18.3 Порядок проведения испытания

Максимальные разрушающие нагрузки и соответствующие предельные деформа­ции образцов определяют при двух схемах нагружения: при одноосном сжатии и при сжатии по схеме Маршалла. Скорость де­формирования образцов для обеих схем на­гружения следует принимать одинаковой (50,0±1,0) мм/мин.

Образец, извлеченный из термостатирую-щего устройства, устанавливают в центре нижней плиты пресса при первой схеме нагру­жения или в нижнюю часть обжимного ус­тройства при второй схеме нагружения (ри­сунки 9, 10).



1 - шарнір; 2 - циліндричні обойми; 3 - зразок;

4 - нижня плита преса

Рисунок 10 - Обтискний пристрій

Верхня плита преса повинна знаходитись на відстані 5 - 10 мм від верху зразка або від верхньої частини обтискного пристрою. Після цього вмикають електродвигун преса і почи­нають навантажувати зразок.

У процесі випробування зразка фіксують максимальний показ силовимірювача, який приймають за руйнівне навантаження. Одно­часно за допомогою індикатора переміщень заміряють граничну деформацію, що відпо­відає руйнівному навантаженню, і час наван­таження зразка за секундоміром. Допуска­ється визначати граничну деформацію за до­бутком постійної швидкості деформування на час навантаження зразка.


1 - шарнир; 2 - цилиндрические обоймы; 3 - образец; 4 - нижняя плита пресса

Рисунок 10 - Обжимное устройство

Верхняя плита пресса должна находиться на расстоянии 5 - 10 мм от верха образца или от верхней части обжимного устройства. Пос­ле этого включают электродвигатель пресса и начинают нагружать образец.

В процессе испытания образца фиксиру­ют максимальное показание силоизмерителя, которое принимают за разрушающую нагруз­ку. Одновременно с помощью индикатора пе­ремещений замеряют предельную деформа­цию, соответствующую разрушающей нагруз­ке, и время нагружения образца по секундоме­ру. Допускается определять предельную де­формацию по произведению постоянной ско­рости деформирования на время нагружения образца.


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.28

 


18.4 Обробка результатів випробування

Для кожного зразка, випробуваного на одноосьове стискання і на стискання за схе­мою Маршалла, обчислюють роботу А, Дж, витрачену на руйнування, за формулою


18.4 Обработка результатов испытания

Для каждого образца, испытанного на од­ноосное сжатие и на сжатие по схеме Маршал­ла, вычисляют работу А, Дж, затраченную на разрушение, по формуле


,                                                                      (21)

 


де Р - руйнівне навантаження, кН;

l - гранична деформація, мм.

Середню роботу деформування зразків при одноосьовому стисканні і при стисканні за схемою Маршалла обчислюють з точністю до другого десяткового знака як середньоариф­метичне значення результатів випробувань не менше трьох зразків.

Коефіцієнт внутрішнього тертя асфальто­бетону  обчислюють за формулою


где Р - разрушающая нагрузка, кН;

 l  - предельная деформация, мм.

Среднюю работу деформирования образ­цов при одноосном сжатии и при сжатии по схеме Маршалла вычисляют с точностью до второго десятичного знака как среднеариф­метическое значение результатов испытаний не менее трех образцов.

Коэффициент внутреннего трения асфаль­тобетона    вычисляют по формуле


,                                                         (22)


де Аm , Ac - середня робота деформування зраз­ків асфальтобетону при випробуванні відпо­відно за схемою Маршалла і при одноосьово­му стисканні, Дж.

Лабораторний показник зчеплення при зсуві Сл  , МПа, обчислюють за формулою


где Am , Ac - средняя работа деформирования образцов асфальтобетона при испытании со­ответственно по схеме Маршалла и при одно­осном сжатии, Дж.

Лабораторный показатель сцепления при сдвиге Сл , МПа, вычисляют по формуле


,                                                         (23)


де Rс - границя міцності при одноосьовому стисканні, визначена за 15.4, МПа.

19 ВИЗНАЧЕННЯ ВОДОСТІЙКОСТІ

Суть методу полягає в оцінюванні ступеня падіння міцності при стисканні зразків після дії на них води в умовах вакууму за розділом 13. Міцність при стисканні зразків визначають за розділом 15.

19.1 Засоби контролю і допоміжне облад­нання

Засоби контролю і допоміжне облад­нання -за 13.1 і 15.1.

19.2 Порядок підготовки до проведення випробування

Зразки насичують у вакуумній установці за 13.2.2.

19.3 Обробка результатів випробувань

Водостійкість Кв обчислюють з точністю до другого десяткового знака за формулою

,                                       (24)

 


где Rс - предел прочности при одноосном сжа­тии, определенный по 15.4, МПа.

19 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ВОДОСТОЙКОСТИ

Сущность метода заключается в оценке степени падения прочности при сжатии образ­цов после воздействия на них воды в условиях вакуума по разделу 13. Прочность при сжатии образцов определяют по разделу 15.

19.1 Средства контроля и вспомогатель-ное оборудование

Средства контроля и вспомогательное оборудование - по 13.1 и 15.1.

19.2 Порядок подготовки к проведению испытания

Образцы насыщают в вакуумной установ­ке по 13.2.2.

19.3 Обработка результатов испытания

Водостойкость Кв вычисляют с точностью до второго десятичного знака по формуле

                                           (24)



                                                  ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.29 


де  - границя міцності при стисканні при температурі (20±2)°С водонасичених у вакуумі зразків, МПа;

       - границя міцності при стисканні при температурі (20±2)°С зразків до водонасичен-ня, МПа.

20 ВИЗНАЧЕННЯ ВОДОСТІЙКОСТІ ПРИ ТРИВАЛОМУ ВОДОНАСИЧЕННІ

Суть методу полягає у визначенні відно­шення міцності при стисканні зразків після впливу на них води протягом 15 діб до почат­кової міцності паралельних зразків.

20.1 Засоби контролю і допоміжне облад­нання

Засоби контролю і допоміжне обладнання -за 13.1 і 15.1.

20.2 Порядок підготовки до проведення випробування

Зразки насичують у вакуумній установці за 13.2.2.

20.3 Порядок проведення випробування

Зразки, насичені у вакуумній установці, переносять в іншу посудину з водою, в якій витримують протягом 15 діб, температуру во­ди підтримують у межах (20±5)°С. Після закін­чення 15 діб зразки видаляють з води, обти­рають м'якою тканиною і визначають грани­цю міцності при стисканні за розділом 15.

20.4 Обробка результатів випробування

За результатами випробувань з точністю до другого десяткового знака обчислюють водостійкість Квд після тривалого водонаси-чення за формулою

,                                   (25)

де   - границя міцності при стисканні при температурі (20±2)°С зразків після насичення водою протягом 15 діб, МПа;

 - границя міцності при стисканні при температурі (20±2)°С зразків до насичення во­дою, МПа.


где - предел прочности при сжатии при температуре (20±2)°С водонасыщенных в ва­кууме образцов, МПа;

 предел прочности при сжатии при температуре (20±2)°С образцов до водонасы-щения, МПа.

20 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ВОДОСТОЙКОС­ТИ ПРИ ДЛИТЕЛЬНОМ ВОДОНАСЫЩЕНИИ

Сущность метода заключается в опреде­лении отношения прочности при сжатии об­разцов после воздействия на них воды в те­чение 15 сут к первоначальной прочности па­раллельных образцов.

20.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование

Средства контроля и вспомогательное оборудование - по 13.1 и 15.1.

20.2 Порядок подготовки к проведению испытания

Образцы насыщают в вакуумной установ­ке по 13.2.2.

20.3 Порядок проведения испытания

Образцы, насыщенные в вакуумной уста­новке, переносят в другой сосуд с водой, в котором выдерживают в течение 15 сут, тем­пературу воды поддерживают в пределах (20±5)°С. По истечении 15 сут образцы извле­кают из воды, обтирают мягкой тканью и оп­ределяют предел прочности при сжатии по. разделу 15.

20.4 Обработка результатов испытания

По результатам испытаний с точностью до второго десятичного знака вычисляют во­достойкость Kвд после длительного водонасы-щения по формуле

,                                           (25)

где  - предел прочности при сжатии при температуре (20±2)°С образцов после насыще­ния водой в течение 15 сут, МПа;

 - предел прочности при сжатии при температуре (20±2)°С образцов до насыщения водой, МПа.



ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.30

 


21  ВИЗНАЧЕННЯ ВОДОСТІЙКОСТІ ПРИСКОРЕНИМ МЕТОДОМ

Суть методу полягає в оцінюванні ступеня падіння міцності при стисканні зразків після впливу на них води в умовах вакууму і темпе­ратури 50°С.

Метод призначений для апробації і нако­пичення статистичних даних з нормування показників водостійкості матеріалів, що ви­значаються прискорено.

21.1 Засоби контролю і допоміжне облад­нання

Засоби контролю і допоміжне обладнання -за 13.1 і 15.1.

21.2 Порядок підготовки і проведення випробування

Зразки занурюють у посудину з водою з температурою (50±2)°С і термостатують про­тягом 1 год. Потім посудину із зразками роз­мішують у вакуумно-сушильній шафі з темпе­ратурою (50±2)°С і вакуумують протягом 1 год при тиску не більше 2000 Па (15 мм рт.ст.). Потім тиск у шафі доводять до атмосферного і зразки витримують у тій самій посудині при температурі (50±2)°С ще 1 год. Після цього температуру води знижують до (20±2)°С і ви­тримують зразки при цій температурі протя­гом 1 год. Водонасичені зразки видаляють з води, обтирають м'якою тканиною і визнача­ють границю міцності при стисканні за роз­ділом 15.

21.3 Обробка результатів випробування

За результатами випробувань обчислю­ють з точністю до другого десяткового знака водостійкість при прискореному водонаси-ченні  Квп за формулою

                                          (26)


21 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ВОДОСТОЙКОС­ТИ УСКОРЕННЫМ МЕТОДОМ

Сущность метода заключается в оценке степени падения прочности при сжатии образ­цов после воздействия на них воды в условиях вакуума и температуры 50°С.

Метод предназначен для апробации и на­копления статистических данных по норми­рованию ускоренно определяемых показате­лей водостойкости материалов.

21.1 Средства контроля и вспомогатель-ное оборудование

Средства контроля и вспомогательное оборудование - по 13.1 и 15.1.

21.2 Порядок подготовки и проведения испытания

Образцы погружают в сосуд с водой с тем­пературой (50±2)°С и термостатируют в те­чение 1 ч. Затем сосуд с образцами помещают в вакуумно-сушильный шкаф с температурой (50±2)°С и вакуумируют в течение 1 ч при дав­лении не более 2000 Па (15 мм рт.ст). Затем давление в шкафу доводят до атмосферного и образцы выдерживают в том же сосуде при температуре (50±2)°С еще 1 ч. После этого тем­пературу воды снижают до (20±2)°С и выдер­живают образцы при этой температуре в те­чение 1 ч. Водонасыщенные образцы извлека­ют из воды, обтирают мягкой тканью и опре­деляют предел прочности при сжатии по раз­делу 15.

21.3 Обработка результатов испытания

По результатам испытаний вычисляют с точностью до второго десятичного знака во­достойкость при ускоренном водонасышении Кву  по формуле

                                               (26)


де  - границя міцності при стисканні при

температурі (20±2)°С зразків після насичення водою за прискореною методикою (при 50°С), МПа;

 - границя міцності при стисканні при температурі (20±2)°С зразків до насичення во­дою, МПа.

 


где  - предел прочности при сжатии при температуре (20±2)°С образцов после насыще­ния водой по ускоренной методике (при 50°С). МПа;

 

 - предел прочности при сжатии при температуре (20±2)°С образцов до насыщения водой, МПа.



ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.31

 


22 ВИЗНАЧЕННЯ

МОРОЗОСТІЙКОСТІ

Суть методу полягає в оцінюванні втрати міцності при стисканні попередньо водонаси-чених зразків після впливу на них встановле­ного числа циклів заморожування - відтаван­ня.

 

22.1 Засоби контролю і допоміжне облад­нання

Прес механічний або гідравлічний за 15.1.

 

Камера морозильна, що забезпечує темпе­ратуру заморожування мінус (18±2)°С.

Вода для насичення і відтавання зразків.

 

Установка вакуумна і пристрій для капі­лярного водонасичення за 13.1.

Ванна для відтавання зразків, обладнана пристроєм для підтримування температури води(18±2)°С.

22.2 Порядок підготовки до проведення випробування

Перед випробуванням на морозостійкість зразки насичують водою за 13.2.

Зразки із сумішей і закріплених грунтів випробовують після закінчення термінів, вказаних у 6.3.2.

22.3 Порядок проведення випробування

Водонасичені зразки завантажують у мо­розильну камеру так, щоб відстань між зраз­ками була не менше 50 мм. Якщо після заван­таження камери температура у ній підвищить­ся, то початком заморожування вважають мо­мент, коли у морозильній камері встановлю­ється температура мінус 18°С. Тривалість од­ного заморожування за усталеною темпе­ратурою в камері повинна бути не менше 4 год. Відтавання зразків після їх видален­ня з морозильної камери проводять протя­гом 4 год у ванні з водою при температурі (18±2)°С, якщо до випробування на морозо­стійкість вони підлягали повному водонасиченню, і у вологому піску, якщо до випро­бування на морозостійкість вони підлягали капілярному водонасиченню.

Число циклів заморожування - відтавання протягом доби повинно бути не менше одно­го. При вимушених або технічно обгрунто­ваних перервах при випробуванні на моро­зостійкість зразки повинні бути у замороже­ному стані.


22 ОПРЕДЕЛЕНИЕ МОРОЗОСТОЙКОСТИ

Сущность метода заключается в оценке потери прочности при сжатии предваритель­но водонасыщенных образцов после воздей­ствия на них установленного числа циклов за­мораживания - оттаивания.

22.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование

Пресс механический или гидравлический по 15.1.

Камера морозильная, обеспечивающая температуру замораживания минус (18±2)°С.

Вода для насыщения и оттаивания образ­цов.

Установка вакуумная и устройство для ка­пиллярного водонасыщения по 13.1.

Ванна для оттаивания образцов, оборудо­ванная устройством для поддержания темпе­ратуры воды (18±2)°С.

22.2 Порядок подготовки к проведению испытания

Перед испытанием на морозостойкость образцы насыщают водой по 13.2.

Образцы из смесей и укрепленных грунтов испытывают по истечении сроков, указанных

в 6.3.2.

22.3 Порядок проведения испытания

Водонасыщенные образцы загружают в морозильную камеру так, чтобы расстояние между образцами было не менее 50 мм. Если после загрузки камеры температура в ней по­высится, то началом замораживания считают момент, когда в морозильной камере устано­вится температура минус 18°С. Продолжи­тельность одного замораживания при уста­новившейся температуре в камере должна быть не менее 4 ч. Оттаивание образцов после их выгрузки из морозильной камеры проводят в течение 4 ч в ванне с водой при температуре (18±2)°С, если до испытания на морозостой­кость они подвергались полному водонасы-щению, и во влажном песке, если до испы­тания на морозостойкость они подвергались капиллярному водонасыщению.

Число циклов замораживания - оттаива­ния в течение суток должно быть не менее одного. При вынужденных или технически обоснованных перерывах при испытании на морозостойкость образцы должны находить­ся в замороженном состоянии.


 


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.32

 


Після встановленої кількості циклів за­морожування - відтавання (5, 10, 15, 25, 50) зразки, які були піддані вакуумуванню, вит­римують протягом 2 год у воді при темпера­турі (20±2)°С, а зразки, що були піддані капі­лярному водонасиченню - у вологому піску, після чого їх випробовують за розділом 15 і визначають границю міцності при стисканні.

22.4 Обробка результатів випробування

Втрату міцності при стисканні , %, об­числюють за формулою


После установленного количества циклов замораживания - оттаивания (5, 10, 15, 25, 50) образцы, подвергавшиеся вакуумированию, выдерживают в течение. 2 ч в воде при темпе­ратуре (20±2)°С, а образцы, подвергавшиеся капиллярному водонасыщению - во влажном песке, после чего их испытывают по разделу 15 и определяют предел прочности при сжатии.

22.4 Обработка результатов испытания

Потерю прочности при сжатии ,, %, вы­числяют по формуле



(27)



(27)


 


де  - середньоарифметичне значення гра­ниці міцності при стисканні при температурі (20±2)°С водонасичених зразків, МПа;

 - середньоарифметичне значення гра­ниці міцності при стисканні зразків при тем­пературі (20±2)°С після встановленої кількості циклів заморожування - відтавання, МПа;

Середньоарифметичне значення втрати міцності при стисканні обчислюють за трьома зразками, при цьому розходження між резуль­татами випробування окремих зразків не по­винно перевищувати ±10 %.

23 ВИЗНАЧЕННЯ СКЛАДУ СУМІШІ

Суть методів полягає у визначенні вмісту в'яжучого і зернового складу мінеральної час­тини суміші.

23.1 Метод екстрагування в'яжучого

Метод передбачає визначення вмісту в'я­жучого шляхом екстрагування його з суміші у спеціальних приладах-екстракторах за допо­могою розчинників.

23.1.1 Засоби контролю і допоміжне об­ладнання

Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го класу точності.

Прилад - апарат типу Сокслет, що скла­дається з колби, зворотного холодильника і насадки скляної лабораторної для екстрагу­вання за ГОСТ 23932.

Баня піщана.

Шафа сушильна.

Чашка фарфорова за ГОСТ 9147.

Баня водяна.

Папір фільтрувальний за ГОСТ 12026.

Вата за ГОСТ 5556.


где   - среднеарифметическое значение пре­дела прочности при сжатии при температуре (20±2)°С водонасыщенных образцов, МПа;

 - среднеарифметическое значение пре­дела прочности при сжатии образцов при тем­пературе (20±2)°С после установленного коли­чества циклов замораживания - оттаивания, МПа.

Среднеарифметическое значение потери прочности при сжатии вычисляют по трем об­разцам, при этом расхождение между резуль­татами испытания отдельных образцов не должно превышать ±10 %.

23 ОПРЕДЕЛЕНИЕ СОСТАВА СМЕСИ

Сущность методов заключается в опреде­лении содержания вяжущего и зернового сос­тава минеральной части смеси.

23.1 Метод экстрагирования вяжущего

Метод предусматривает определение со­держания вяжущего путем экстрагирования его из смеси в специальных приборах-экстрак­торах с помощью растворителей.

23.1.1 Средства контроля и вспомогатель­ное оборудование

Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности.

Прибор - аппарат типа Сокслет, состо­ящий из колбы, обратного холодильника и насадки стеклянной лабораторной для экст­рагирования по ГОСТ 23932.

Баня песчаная.

Шкаф сушильный.

Чашка фарфоровая по ГОСТ 9147.

Баня водяная.

Бумага фильтровальная по ГОСТ 12026.

Вата по ГОСТ 5556.


 


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.33

 

Рисунок 11 - Апарат типу Сокслет Рисунок 11 - Аппарат типа Сокслет

 


Розчинники: хлороформ за ГОСТ 20015, спиртхлороформ (20 % спирту за ГОСТ 17299. 80 % хлороформу), спиртбензол (20 % спирту, 80 % бензолу за ГОСТ 5955), чотирихлористий вуглець за ГОСТ 20288, трихлоретилен за ГОСТ 9976 і т.ін.

23.1.2 Порядок підготовки до проведення випробування

Пробу суміші беруть із змішувача або з розігрітої і ретельно перемішаної вирубки:

для піщаних сумішей - 100 г, дрібнозернистих і крупнозернистих - 500 г.

З трьох-чотирьох шарів фільтрувально­го паперу готують циліндричний патрон діа­метром не більше діаметра горла екстракцій­ної насадки. Патрон з однієї сторони закріп­люють (зав'язують), висушують разом з неве­ликим шматочком вати у сушильній шафі до постійної маси і зважують.

Патрон заповнюють сумішшю, закрива­ють ватою, знову зважують з точністю до 0,01 г і розмішують у екстракційній насадці 2 (рисунок 11). Патрон, розміщений у насадці. повинен бути не менше ніж на 1 см нижче рівня сифона. До верхньої частини насадки приєд­нують холодильник 1, а до нижньої - колбу з розчинником 3.

23.1.3 Порядок проведення випробування Колбу з розчинником нагрівають на пі­щаній бані до температури кипіння розчин­ника. Пари розчинника, які конденсуються у холодильнику, безперервно зтікаючи на су­міш, розчиняють в'яжуче і виділяють його з суміші. Після заповнення екстрактора розчин­ник переливають у колбу за допомогою си­фонної трубки.


Растворители: хлороформ по ГОСТ 20015, спиртхлороформ (20 % спирта по ГОСТ 17299, 80 % хлороформа), спиртбензол (20 % спирта, 80 % бензола по ГОСТ 5955), четыреххлорис­тый углерод по ГОСТ 20288, трихлорэтилен по ГОСТ 9976 и др.

23.1.2 Порядок подготовки к проведению испытания

Пробу смеси берут из смесителя или из разогретой и тщательно перемешанной вы­рубки: для песчаных смесей - 100 г. мелко­зернистых и крупнозернистых - 500 г.

Из трех-четырех слоев фильтровальной бумаги готовят цилиндрический патрон диа­метром не более диаметра горла экстракци­онной насадки. Патрон с одной стороны за­крепляют (завязывают), высушивают вместе с небольшим кусочком ваты в сушильном шкафу до постоянной массы и взвешивают.

Патрон наполняют смесью, закрывают ватой, снова взвешивают с точностью до 0,01 г и помещают в экстракционную насадку 2 (рисунок 11). Патрон, заложенный в насад­ку. должен быть не менее чем на 1 см ниже уровня сифона. К верхней части насадки при­соединяют холодильник 1. а к нижней - колбу с растворителем 3.

23.1.3 Порядок проведения испытания Колбу с растворителем нагревают на пес­чаной бане до температуры кипения раство­рителя. Конденсирующиеся в холодильнике пары растворителя, непрерывно стекая на смесь, растворяют вяжущее и извлекают его из смеси. После заполнения экстрактора раст­воритель переливают в колбу по сифонной трубке.


 


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.34

 


Видалення в'яжучого продовжують до зникнення забарвлення розчинника, який збирається в екстракційній насадці.

Видалений з насадки патрон висушують у сушильній шафі при температурі 50-60°С до постійних результатів зважування.

Якщо найбільш дрібні частки мінераль­ного матеріалу суміші проходять в екстракт, то його треба обережно злити з колби у чашку і залишок промити новою кількістю розчин­ника до зникнення забарвлення і висушити. Кількість дрібних часток, що пройшли крізь гільзу, визначають як різницю між масою чашки із залишком і масою порожньої чашки. Обчислену масу дрібних часток додають до маси мінерального залишку, який одержали після вибирання в'яжучого.

23.1.4 Обробка результатів випробуван­ня

       Масову частку в'яжучого в суміші qв , %, обчислюють з точністю до першого десяткового знаку за формулами:

     - при дозуванні в’яжучого, що включене в 100 % складу суміші

 

 


        Извлечение вяжущего продолжают до ис­чезновения окраски растворителя, собираю­щегося в экстракционной насадке.

Извлеченный из насадки патрон высуши­вают в сушильном шкафу при температуре 50-60°С до постоянных результатов взвеши­вания.

Если наиболее мелкие частицы минераль­ного материала смеси проходят в экстракт, то его нужно осторожно слить из колбы в чашку и остаток промыть новым количеством раст­ворителя до исчезновения окраски и высу­шить. Количество мелких частиц, прошедших через гильзу, определяют как разность между массой чашки с остатком и массой пустой чашки. Вычисленную массу мелких частиц прибавляют к массе минерального остатка, полученного после извлечения вяжущего.

23.1.4 Обработка результатов испытания         Массовую долю вяжущего в смеси qв , %, вычисляют  с  точностью до первого десятичного знака по формулам:

 

   -  при дозировке вяжущего, включенного в 100 % состава смеси


,

 

 

 

при дозуванні в'яжучого понад 100 %

 (28)


-        при дозуванні в’яжучого понад 100 % мінеральної частини суміші

 

 

 

 

 

 де G - маса патрона з ватою після висушуван-ня, г;

     G1 - маса патрона з ватою і сумішшю до екстрагування, г;

      G2 - маса патрона з ватою і мінеральним залишком після екстрагування і висушування, г

      Масову частку в’яжучого визначають за результатами двох паралельних випробувань. Розходження між результатами паралельних визначень не повинно бути більше 0,2% (за абсолютною величиною).

Примітка. Для екстрагування в’яжучого можуть бути використані екстрактори різних типів відповідно до інструкцій з їх експлуатації.

23.2 Визначення зернового складу міне-ральної частини суміші після екстрагування

23.2.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання

      Набір сит з отворами потрібного розміру за ГОСТ 6613.


-  при дозировке дозировке вяжущего сверх 100 % минеральной части смеси

 

(29)

 

 

 

где G - масса высушенного патрона с ватой, г;

       G1 - масса патрона с ватой и смесью до экстрагирования, г;

      G2  -   масса патрона с ватой и минеральным остатком после экстрагирования и высушивания, г;

      Массовую долю вяжущего определяют по результатам двух параллельных испыта­ний. Расхождение между результатами парал­лельных определений не должно быть более 0,2% (по абсолютной величине).

Примечание. Для экстрагирования вяжущего могут быть использованы экстракторы раз­личных типов в соответствии с инструкци­ями по их эксплуатации.

     23.2 Определение зернового состава мине­ральной части смеси после экстрагирования

     23.2.1 Средства контроля и вспомогатель­ное оборудование

     Набор сит с отверстиями требуемого раз­мера по ГОСТ 6613


 

ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.35

 


Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го кла­су точності.

Шафа сушильна.

Чашка-фарфорова діаметром 15-25 см за ГОСТ 9147.

Товкачик з гумовим наконечником.

Посудина місткістю 6-10 л.

23.2.2 Проведення випробування і оброб­ка результатів випробування

Пробу мінеральної частини суміші, що за­лишилась після екстрагування за 23.1.3, зва­жують, потім кладуть у фарфорову чашку, за­ливають невеликою кількістю води і розти­рають протягом 2-3 хв товкачиком з гумовим наконечником.

Воду з завислими в ній частками зливають крізь сито з сіткою № 0071, яке установлене над посудиною. Частки, які залишились в чаш­ці, знову заливають чистою водою, розтира­ють і воду знову зливають.

Послідовне розтирання часток і зливання каламутної води продовжують до тих пір, по­ки вода не буде прозорою. Після закінчення промивання частки мінерального матеріалу більше 0,071 мм, які залишились на ситі, пере­носять у фарфорову чашку із залишком. Воду, що залишилась у чашці, обережно зливають, а потім чашку ставлять у сушильну шафу для висушування залишку мінерального ма­теріалу до постійної маси при температурі (105±5)°С.

 

Промивання і розтирання мінерального матеріалу безпосередньо на ситі з сіткою № 0071 не допускаються.

Висушену пробу мінерального матеріалу просівають крізь набір сит.

Перед закінченням просівання для пере­вірки кожне сито вручну інтенсивно струшу­ють протягом 1 хв. над листом паперу. Про­сівання вважають закінченим за таких умов:

- якщо на папері не буде часток, які пройшли крізь сито з отворами розміром 5 мм;

- якщо маса часток, які пройшли крізь сито з отворами розміром 0,63 мм не перевищують 0,05 г, а які пройшли крізь сито з отворами розміром 0,071 мм - 0,02 г.

Залишок на кожному ситі зважують і виз­начають частинні залишки на ситах у відсот­ках відносно до маси наважки, що просіва­лась, округлені до першого десяткового зна­ка.

Вміст зерен розміром менше 0,071 мм в відсотках визначають відніманням із 100 % су­ми залишків на всіх ситах.


Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности.

Шкаф сушильный.

Чашка фарфоровая диаметром 15-25 см по ГОСТ 9147.

Пестик с резиновым наконечником.

Сосуд вместимостью 6-Ю л.

23.2.2 Проведение испытания и обработка результатов испытания

Пробу минеральной части смеси, остав­шуюся после экстрагирования по 23.1.3, взве­шивают, затем помещают в фарфоровую чаш­ку, заливают небольшим количеством воды и растирают в течение 2-3 мин пестиком с ре­зиновым наконечником.

Воду со взвешенными в ней частицами сливают через сито с сеткой № 0071, установ­ленное над сосудом. Оставшиеся в чашке час­тицы вновь заливают чистой водой, растира­ют и воду снова сливают.

Последовательное растирание частиц и сливание мутной воды продолжают до тех пор, пока вода не станет прозрачной. Окончив промывание, оставшиеся на сите частицы ми­нерального материала крупнее 0,071 мм пере­носят в фарфоровую чашку с остатком. Остав­шуюся в чашке воду осторожно сливают, а затем чашку ставят в сушильный шкаф для высушивания остатка минерального матери­ала до постоянной массы при температуре (105±5)°С.

Промывание и растирание минерального материала непосредственно на сите с сеткой № 0071 не допускаются.

Высушенную пробу минерального мате­риала просеивают через набор сит.

Перед окончанием просеивания для про­верки каждое сито вручную интенсивно встря­хивают в течение 1 мин над листом бумаги. Просеивание считают законченным при сле­дующих условиях:

- если на бумаге не будет частиц, прошедших через сито с отверстиями размером 5 мм;

- если масса частиц, прошедших через сито с отверстиями размером 0,63 мм не превы­шает 0,05 г, а прошедших через сито с от­верстиями размером 0,071 мм - 0,02 г.

Остаток на каждом сите взвешивают и оп­ределяют частные остатки на ситах в процен­тах по отношению к массе просеиваемой на­вески, округленные до первого десятичного знака.

Содержание зерен размером менее 0,071 мм в процентах определяют вычитанием из 100 % суммы остатков на всех ситах.


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.36

 


,                                                           (30)

23.3 Метод випалювання в'яжучого

23.3.1 Засоби контролю і допоміжне об­ладнання

Піч муфельна.

Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го класу точності.

Лотки керамічні або металеві вогне­тривкі.

 

Щипці.

23.3.2 Порядок підготовки до проведення випробування

Два лотки зважують, кладуть у них суміш у кількості по 300-400 г, після чого лотки із сумішшю знову зважують.

23.3.3 Порядок проведення випробування

Лотки з сумішшю ставлять у муфельну піч, температуру в печі доводять до (500±10)°С і витримують при цій температурі 1,5 год. Піс­ля прожарювання лотки виймають щипцями з печі і охолоджують на товстій металевій плиті до кімнатної температури. Після охо­лодження лотки зважують і знову прожарю­ють при (500±10)°С протягом одного-двох 30-хвилинних періодів до постійної маси.

23.3.4 Обробка результатів випробуван­ня

Зерновий склад мінеральної частини су­міші після випалювання із неї бітуму визнача­ють у відповідності з 23.2.

Масову частку в'яжучого qб, %, обчислю­ють з точністю до другого десяткового знака за формулами:

- при дозуванні в'яжучого, що включене в 100 % складу асфальтобетонної суміші

 

 

 

- при дозуванні в'яжучого понад 100 % міне­ральної частини суміші

,                                                          (31)

 

 

де    G - маса лотка, г;

G1 - маса лотка з наважкою суміші до ви­палювання, г;

G2 - маса лотка з наважкою суміші після випалювання, г;

Масову частку в'яжучого визначають за результатами двох паралельних випробувань. Розходження між результатами паралельних визначень не повинно бути більше 0,2 % (за абсолютною величиною).


23.3 Метод выжигания вяжущего

23.3.1 Средства контроля и вспомогатель­ное оборудование

Печь муфельная.

Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности.

Лотки керамические или металлические огнеупорные.

Щипцы.

23.3.2 Порядок подготовки к проведению испытания

Два лотка взвешивают, помещают в них смесь в количестве по 300-400 г, после чего лотки со смесью вновь взвешивают.

23.3.3 Порядок проведения испытания

Лотки со смесью помещают в муфельную печь, температуру в печи доводят до (500±10)°С и выдерживают при этой температуре 1,5 ч. После прокаливания лотки вынимают щип­цами из печи и охлаждают на толстой ме­таллической плите до комнатной температу­ры. После охлаждения лотки взвешивают и вновь прокаливают при (500±10)°С в течение одного-двух 30-минутных периодов до посто­янной массы.

23.3.4 Обработка результатов испыта­ния

Зерновой состав минеральной части смеси после выжигания из нее битума определяют в соответствии с 23.2.

Массовую долю вяжущего qб, %, вычис­ляют с точностью до второго десятичного зна­ка по формулам:

- при дозировке вяжущего, включенного в 100 % состава асфальтобетонной смеси

                            

- при дозировке вяжущего сверх 100 % мине­ральной части смеси

где G - масса лотка, г;

G1 - масса лотка с навеской смеси до вы­жигания, г;

G2 - масса лотка с навеской смеси после выжигания, г.

 

Массовую долю вяжущего определяют по результатам двух параллельных испыта­ний. Расхождение между результатами парал­лельных определений не должно быть более 0,2 % (по абсолютной величине).



ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.37

 


23.4 Метод відмивання в'яжучого розчин­ником

Цей метод використовують при контролі якості приготування тільки асфальтобетон­них сумішей. Метод не допускається вико­ристовувати при визначенні вмісту розрідже­них бітумів.

23.4.1 Засоби контролю і допоміжне об­ладнання

Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го кла­су точності.

Стакан металевий заввишки 15 см, діамет­ром 10 см з кришкою, що герметично закри­вається.

Набір сит з отворами потрібного розміру за ГОСТ 6613.

Шафа сушильна.

Чашки фарфорові за ГОСТ 9147 діамет­ром 15-25 см.

Циліндр скляний мірний (градуйований) за ГОСТ 1770 місткістю 0,5 - 1 л.

Ложка металева.

Піпетка скляна за ГОСТ 1770 місткістю 50 см3.

Щітка.

Баня піщана.

Кристалізатор за ГОСТ 23932 діаметром 30 - 40 см.

Розчинник (гас, бензин і т. ін.).

23.4.2 Порядок підготовки до випробуван­ня

Пробу суміші, вирубку (керн) з покриття кладуть в сушильну шафу і нагрівають до тем­ператури 70-80°С, грудки ретельно роздріб­нюють ложкою і шпателем. З підготовленої суміші в залежності від максимального роз­міру зерен беруть наважку не менше, г:

500 - для піщаної суміші;

1000 - для дрібно- і крупнозернистої су­міші.

23.4.3 Порядок проведення випробування

Наважку суміші переносять у металевий стакан і заливають розчинником. Рівень роз­чинника над сумішшю повинен бути не менше 1 см. Стакан герметично закривають криш­кою і інтенсивно струшують протягом 10-15 хв. Розчин в'яжучого із завислими част­ками мінерального матеріалу, який одержа­ли, залишають у спокійному стані на 10 хв., а потім зливають крізь сита в піддон.


23.4 Метод отмывки вяжущего раствори­телем

Настоящий метод применяют при контро­ле качества приготовления только асфальто­бетонных смесей. Метод не допускается при­менять при определении содержания разжи­женных битумов.

23.4.1 Средства контроля и вспомогатель­ное оборудование

Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности.

Стакан металлический высотой 15 см, диа­метром 10 см с герметически закрывающейся крышкой.

Набор сит с отверстиями требуемого раз­мера по ГОСТ 6613.

Шкаф сушильный.

Чашки фарфоровые по ГОСТ 9147 диа­метром 15-25 см.

Цилиндр стеклянный мерный (градуиро­ванный) по ГОСТ 1770 вместимостью 0,5 - 1 л.

Ложка металлическая.

Пипетка стеклянная по ГОСТ 1770 вмес­тимостью 50 см3.

Кисть.

Баня песчаная.

Кристаллизатор по ГОСТ 23932 диамет­ром 30 - 40 см.

Растворитель (керосин, бензин и т.п.).

23.4.2 Порядок подготовки к испыта­нию

Пробу смеси, вырубку (керн) из покрытия помещают в сушильный шкаф и нагревают до температуры 70-80°С, комки тщательно раз­мельчают ложкой и шпателем. Из подготов­ленной смеси в зависимости от максимального размера зерен берут навеску не менее, г:

500 - для песчаной смеси;

1000 - для мелко- и крупнозернистой сме­си.

23.4.3 Порядок проведения испытания

Навеску смеси переносят в металлический стакан и заливают растворителем. Уровень растворителя над смесью должен быть не менее 1 см. Стакан герметически закрывают крышкой и интенсивно встряхивают в тече­ние 10-15 мин. Полученный раствор вяжуще­го с взвешенными частицами минерального материала оставляют в спокойном состоянии на 10 мин, а затем сливают через сита в поддон.


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.38

 


Частину суміші, яка залишилась у стакані, заливають вдруге свіжою порцією розчинни­ка, повторно струшують і через 10 хв знову зливають розчин крізь сита. Матеріал, який залишився у стакані, заливають третьою пор­цією розчинника, ретельно розмішують лож­кою і знову зливають розчин крізь сита. Про­мивку повторюють ще 2-3 рази і потім весь вміст стакана переносять на сита. Мінераль­ний матеріал на ситах промивають розчин­ником до зникнення забарвлення.

Для визначення вмісту в'яжучого розчин його разом із завислими в ньому частками мі­нерального матеріалу ретельно перемішують, переливають у кристалізатор і залишають у спокійному стані на 1 год. Потім з криста­лізатора з глибини 3-5 мм від поверхні піпет­кою відбирають 50 см3 розчину і переносять його в фарфорову чашку. Залишки розчину в піпетці змивають у чашку чистим розчинни­ком. Розчинник видаляють з чашки випарю­ванням на піщаній бані при температурі 150-160°С при визначенні вмісту в'язкого і 100-120°С - рідкого в'яжучого. Випарювання припиняють, коли різниця між двома зважу­ваннями не перевищує 0,05 г.

23.4.4 Обробка результатів випробування

Вміст в'яжучого в суміші gб , г, визначають за формулою

 

                                                            (32)

 

 

 

де V1 – об’єм розчинника, що витрачений на видобування в’яжучого із суміші, см3;

 - дійсна густина в’яжучого (при розрахунку приймають 1,0 г/см3);

G – маса фарфорової чашки з в’яжучим після випарювання розчинника, г;

G1 – маса фарфорової чашки, г;

V2 – об’єм розчину в’яжучого, що відібрали піпеткою, см3;

Масову частку в’яжучого в суміші qб , %, обчислюють за формулами:


Оставшуюся в стакане часть смеси зали­вают вторично свежей порцией растворителя, повторно встряхивают и через 10 мин снова сливают раствор через сита. Оставшийся в ста­кане материал заливают третьей порцией рас­творителя, тщательно размешивают ложкой и снова сливают раствор через сита. Промывку повторяют еще 2-3 раза и затем все содержи­мое стакана переносят на сита. Минеральный материал на ситах промывают растворителем до исчезновения окраски.

Для определения содержания вяжущего раствор его вместе со взвешенными в нем час­тицами минерального материала тщательно перемешивают, переливают в кристаллизатор и оставляют в спокойном состоянии на 1 ч. Затем из кристаллизатора с глубины 3-5 мм от поверхности пипеткой отбирают 50 см3 раст­вора и переносят его в фарфоровую чашку. Остатки раствора в пипетке смывают в чашку чистым растворителем. Растворитель удаля­ют из чашки выпариванием на песчаной бане при температуре 150-160°С при определении содержания вязкого и 100-120°С - жидкого вяжущего. Выпаривание прекращают, когда разность между двумя взвешиваниями не пре­вышает 0,05 г.

23.4.4 Обработка результатов испытания

Содержание вяжущего в смеси gб , г, опре­деляют по формуле

где V1 – объем растворителя, израсходованный на извлечение вяжущего из смеси, см3;

       - истинная плотность вяжущего (при расчете принимают  1,0 г/см3);

       G – масса фарфоровой чашки с вяжущим после выпаривания растворителя, г;

       G1 – масса фарфоровой чашки, г;

 V2 – объем раствора вяжущего, отобранного пипеткой, см3;

Массовую долю вяжущего в смеси qб , %, вычисляют по формулам:


 ,                                                             (33)


- при дозуванні в’яжучого, що включене в 100% складу суміші

- при дозировке вяжущего, включенного в 100% состава смеси


 ,                                                        (34)           


-                 при дозуванні в’яжучого понад 100% мінеральної частини суміші

де g – маса наважки суміші, г;

- при дозировке вяжущего сверх 100% минеральной части смеси

где g – масса навески смеси, г;



ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.39

 


Для визначення зернового складу міне­ральної частини суміші після відмивання в'яжучого розчинником залишок з кожного сита переносять в окрему фарфорову чашку і вису­шують на піщаній бані або в сушильній шафі до постійної маси. Сита також висушують, а частки, які залишились на кожному ситі, зчищують волосяною щіткою і приєднують до відповідної частини мінерального матеріа­лу.

Кожну фракцію після висушування пере­носять на сито № 0071, додатково відсівають зерна менше 0,071 мм, які залишились, а потім зважують.

Обчислюють суму всіх фракцій більше 0,071 мм G2, г, за формулою

 

,                                                           (35)

Рс — Є-

W=—— 100 ,

де g1 , g2 ,..., gn - вміст зерен кожної фракції, г.

Масову частку кожної фракції за відно­шенням до мінеральної частини суміші qn, %, за масою обчислюють за формулою


Для определения зернового состава мине­ральной части смеси после отмывки вяжуще­го растворителем остаток с каждого сита пе­реносят в отдельную фарфоровую чашку и вы­сушивают на песчаной бане или в сушильном шкафу до постоянной массы. Сита также вы­сушивают, а оставшиеся на каждом сите час­тицы счищают волосяной кистью и присое­диняют к соответствующей части минераль­ного материала.

Каждую фракцию после высушивания пе­реносят на сито № 0071, дополнительно от­сеивают оставшиеся зерна мельче 0,071 мм, а затем взвешивают.

Вычисляют сумму всех фракций крупнее 0,071 мм G2, г, по формуле  

где g1 , g2 ,…, gn  - содержание зерен каждой фракции, г.

Массовую долю каждой фракции по отно­шению к минеральной части смеси qn , % , по массе вычисляют по формуле


 (36)




Рс — Є-

W=—— 100 ,


де gn – вміст зерен даної фракції, г;

     gб – вміст в’яжучої суміші, г;

     g –  маса наважки суміші, г;

                                                              (37)


     Вміст часток дрібніше 0.071 мм g 0.071 , г, обчислюють за формулою

  Масову долю часток дрібніше 0.071 мм в мінеральній частині суміші q0.071 ,% визнача­ють за формулою


где gn  – содержание зерен данной фракции, г;

       gб – содержание вяжущего в смеси, г;

       g   – масса навески смеси, г;

Содержание частиц мельче 0.071 мм g 0.071 , г, вычисляют по формуле

,                                                                     (38)


Массовую долю частиц мельче 0,071 мм в минеральной части смеси q0.071 ,%  определяют по формуле


Розходження між результатами паралель­них визначень за абсолютною величиною не повинно перевищувати, %:

0,2 - для в'яжучого;

0,3 - для зерен дрібніше 0,071 мм;

1 - для зерен більше 0,071 мм.

24 ВИЗНАЧЕННЯ ЗЧЕПЛЕННЯ В'ЯЖУЧОГО 3 МІНЕРАЛЬНОЮ ЧАСТИНОЮ СУМІШІ

Зчеплення оцінюють візуально за величи­ною поверхні мінерального матеріалу, яка збе­регла плівку в'яжучого після кипятіння у во­дному розчині повареної солі.


Расхождение между результатами парал­лельных определений по абсолютной величи­не не должно превышать, %:

0,2 - для вяжущего;

0,3 - для зерен мельче 0,071 мм;

1 - для зерен крупнее 0,071 мм.

24 ОПРЕДЕЛЕНИЕ СЦЕПЛЕНИЯ ВЯЖУЩЕГО С МИНЕРАЛЬНОЙ ЧАСТЬЮ СМЕСИ

Сцепление оценивают визуально по вели­чине поверхности минерального материала, сохранившей пленку вяжущего после кипяче­ния в водном растворе поваренной соли.


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.40

 


24.1 Засоби контролю і допоміжне облад­нання

Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го класу точності.

Стакани хімічні термотривкі за ГОСТ 23932 місткістю не менше 500 см3.

Сітки металеві діаметром на 5-10 мм мен­ше діаметра хімічного стакана з розміром от­ворів 0,071-0,16 мм за ГОСТ 6613.

Електроплитка, баня піщана або пальник газовий.

Сітка азбестова.

Вода дистильована за ГОСТ 6709.

Сіль поварена за ГОСТ 13830.

Папір фільтрувальний за ГОСТ 12026.

24.2 Порядок підготовки до проведення випробування

Від середньої проби суміші, яку приготу­вали в лабораторії або на асфальтозмішу-вальній установці, беруть дві наважки по 50 г. Одну наважку кладуть на сітку 2 (рисунок 12), другу - залишають для наступного порівняння із сумішшю, яка пройшла випробування.


24.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование

Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности.

Стаканы химические термостойкие по ГОСТ 23932 вместимостью не менее 500 см3.

Сетки металлические диаметром на 5-10 мм меньше диаметра химического стакана с раз­мером отверстий 0,071-0,16 мм по ГОСТ 6613.

Электроплитка, баня песчаная или горел­ка газовая.

Сетка асбестовая.

Вода дистиллированная по ГОСТ 6709.

Соль поваренная по ГОСТ 13830.

Бумага фильтровальная по ГОСТ 12026.

24.2 Порядок подготовки к проведению испытания

От средней пробы смеси, приготовленной в лаборатории или на асфальтосмесительной установке, берут две навески по 50 г. Одну навеску помещают на сетку 2 (рисунок 12), вторую - оставляют для последующего срав­нения со смесью, прошедшей испытание.




Рисунок 12 - Схема випробування для визначення зчеплення в'яжучого з мінеральною частиною суміші

24.3 Порядок проведення випробування

Хімічний стакан 1 заповнюють приблиз­но на 2/3 об'єму 15 %-м розчином повареної солі в дистильованій воді, установлюють на електроплитку, піщану баню або над полу­м'ям пальника і доводять до кипіння.

Сітку 2 з наважкою суміші опускають у стакан з розчином, що кипить, таким чином, щоб рівень розчину 4 над сумішшю був не менше 30-40 мм, і закріплюють дротяними дужками 3 за край стакана.

При випробуванні суміші з в'язким в'яжу­чим сітку із зразком, який випробовують, ви­тримують у киплячому розчині 30 хв, з рід­ким - 3 хв. Кипіння не повинно бути бурх­ливим. В'яжуче, що відокремилось від поверх­ні мінеральних зерен у процесі кипіння і ви­ринуло на поверхню, видаляють фільтруваль­ним папером.


Рисунок 12 - Схема испытания для определения сцепления вяжущего с минеральной частью смеси

24.3 Порядок проведения испытания

Химический стакан 1 заполняют пример­но на 2/3 объема 15 %-м раствором поварен­ной соли в дистиллированной воде, устанав­ливают на электроплитку, песчаную баню или над пламенем горелки и доводят до кипения.

Сетку 2 с навеской смеси опускают в ста­кан с кипящим раствором таким образом, чтобы уровень раствора 4 над смесью был не менее 30-40 мм, и укрепляют проволочными дужками 3 за край стакана.

При испытании смеси с вязким вяжущим сетку с испытуемым образцом выдерживают в кипящем растворе 30 мин, с жидким - 3 мин. Кипение не должно быть бурным. Вяжущее, отделившееся от поверхности минеральных зерен в процессе кипения и всплывшее на поверхность, удаляют фильтровальной бума­гой.



ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.41

 


Після закінчення зазначеного часу сітку із сумішшю виймають із стакана і переносять в стакан з холодною водою для охолодження і для того, щоб видалити сіль, яка осіла на час­тках суміші при кип'ятінні, після чого суміш переносять на фільтрувальний папір для ви­парування води.

Зчеплення оцінюють після повного випа­рування води із суміші.

24.4 Обробка результатів випробування

Суміш вважають такою, що витримала ви­пробування, якщо після кип'ятіння не менше 3/4 поверхні залишається покритою плівкою в'яжучого.

25 ВИЗНАЧЕННЯ ЗЛЕЖУВАНОСП ХОЛОДНИХ СУМІШЕЙ

Суть методу полягає в оцінюванні здат­ності холодної суміші не злежуватись при збе­ріганні в штабелі.

25.1 Засоби контролю

Прилад (рисунок 13) складається із основи з підставкою 1 для зразка 2, з отвором 3, штан­ги 6 і напрямної втулки 8. У втулці вільно переміщається штанга з нагвинченим на неї конусним наконечником 4.


По истечении указанного времени сетку со смесью извлекают из стакана и переносят в стакан с холодной водой для охлаждения и для того, чтобы удалить соль, осевшую на час­тицах смеси при кипячении, после чего смесь переносят на фильтровальную бумагу для ис­парения воды.

Сцепление оценивают после полного ис­парения воды из смеси.

24.4 Обработка результатов испытания

Смесь считают выдержавшей испытание, если после кипячения не менее 3/4 поверхности остается покрытой пленкой вяжущего.

25 ОПРЕДЕЛЕНИЕ СЛЕЖИВАЕМОС-ТИ ХОЛОДНЫХ СМЕСЕЙ

Сущность метода заключается в оценке способности холодной смеси не слеживаться при хранении в штабеле.

25.1 Средства контроля

Прибор, (рисунок 13) состоит из основа­ния с подставкой 1 для образца 2, с отверстием 3, штанги 6 и направляющей втулки 8. Во втул­ке свободно перемещается штанга с навинчен­ным на нее конусным наконечником 4.


Рисунок 13 - Прилад для визначення злежувамості



Рисунок 13 - Прибор для опреде­ления слеживаемости


 


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.42

 


Маса штанги з наконечником - (500±5) г. Кут у вершині конуса - (15,0±0,5)°. По штанзі вільно переміщається циліндричний вантаж 5 масою (500±5) г. Висота підняття вантажу на штанзі обмежена зверху упорним кільцем 7 і дорівнює (200±2) мм. У центрі основи є отвір для запобігання від затуплення вістря конуса. Для фіксації моменту дотику вістря конуса до нижньої підставки у верхній частині штанги нанесена риска 9.

25.2 Порядок підготовки до проведення випробування

Для випробування готують три зразки у відповідності з 6.5.1.

Перед випробуванням зразки витриму­ють у повітряному середовищі при темпера­турі (20±2)°С не менше 4 год.

25.3 Порядок проведення випробування

Зразок установлюють на основу, а вістря конуса, обережно направляючи рукою, вво­дять в отвір зразка. Вантаж піднімають до упорного кільця і опускають його. Удари ван­тажу по конусу повторюють до повного зруй­нування зразка або до того часу, поки вістря конуса торкнеться підставки. При випробу­ванні необхідно слідкувати, щоб при підійман­ні вантажу вістря конуса не виходило вверх із отвору в зразку.

25.4 Обробка результатів випробування

За умовний показник злежуваності хо­лодної суміші приймають кількість ударів, що необхідна для повного зруйнування зразка ко­нусом.

Показник злежуваності обчислюють як середньоарифметичне результатів випробу­вання трьох зразків. Розходження між най­більшим і найменшим результатами випробу­вань не повинно бути більше чотирьох уда­рів.

26 ВИЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА УЩІЛЬНЕННЯ СУМІШЕЙ У КОНСТРУКТИВНИХ ШАРАХ ДОРОЖНЬОГО ПОКРИТТЯ

Суть методу полягає у визначенні відно­шення середньої густини вирубок (кернів) до середньої густини переформованих з них зразків (коефіцієнта ущільнення).

26.1 Порядок підготовки до проведення випробування

Зразки-вирубки (керни) відбирають і під-готовлюють до випробувань згідно з 4.2 і го­тують з них переформовані зразки згідно з 6.1.

 

26.2 Порядок проведення випробування Зразки-вирубки (керни) і переформовані зразки випробовують за розділом 7.


Масса штанги с наконечником - (500±5) г. Угол в вершине конуса - (15,0±0,5)°. По штанге свободно перемещается цилиндрический груз 5 массой (500±5) г. Высота подъема груза на штанге ограничена вверху упорным кольцом 7 и составляет (200±2) мм. В центре основания имеется отверстие для предохранения острия конуса от затуплення. Для фиксации момента касания острия конуса нижней подставки в вер­хней части штанги нанесена риска 9.

25.2 Порядок, подготовки к проведению испытания

Для испытания готовят три образца в со­ответствии с 6.1.5.

Перед испытанием образцы выдерживают в воздушной среде при температуре (20±2)°С не менее 4 ч.

25.3 Порядок проведения испытания

Образец устанавливают на основание, а острие конуса, осторожно направляя рукой, вводят в отверстие образца. Груз поднимают до упорного кольца и опускают его. Удары груза по конусу повторяют до полного разру­шения образца или до тех пор, пока острие конуса коснется подставки. При испытании необходимо следить за тем, чтобы при под­нятии груза острие конуса не выходило вверх из отверстия в образце.

25.4 Обработка результатов испытания

За условный показатель слеживаемости холодной смеси принимают количество уда­ров, необходимое для полного разрушения об­разца конусом.

Показатель слеживаемости вычисляют как среднеарифметическое результатов испы­тания трех образцов. Расхождение между на­ибольшим и наименьшим результатами ис­пытаний не должно быть более четырех уда­ров.

26 ОПРЕДЕЛЕНИЕ КОЭФИЦИЕНТА УПЛОТНЕНИЯ СМЕСЕЙ В КОНСТРУКТИВНЫХ СЛОЯХ ДОРОЖНЫХ ОДЕЖД

Сущность метода заключается в опреде­лении отношения средней плотности вырубок ( кернов) к средней плотности переформован­ных из них образцов (коэффициента уплот­нения).

26.1 Порядок подготовки к проведению испытания

Образцы-вырубки (керны) отбирают и подготавливают к испытанию согласно 4.2 и готовят из них переформованные образцы со­гласно 6.1.

26.2 Порядок проведения испытания Образцы-вырубки (керны) и переформо­ванные образцы испытывают по разделу 7.


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.43

 


26.3 Обробка результатів випробування

Коефіцієнт ущільнення Ку обчислюють з точністю до другого десяткового знака мето­дом округлення за формулою

,                                                                  (39)


26.3 Обработка результатов испытания

Коэффициент уплотнения Ку вычисляют с точностью до второго десятичного знака ме­тодом округления по формуле


,                                                                    (40)

 

 

 

 

де рm - середня густина зразка із конструк­тивного шару, г/см3;

р'm - середня густина переформованого зразка, г/см3.

27 ВИЗНАЧЕННЯ ОДНОРІДНОСТІ СУМІШІ

Суть методу полягає в статистичній об­робці значень показників властивостей суміші у вибірці з лабораторного журналу і оціню­ванні її однорідності за коефіцієнтом варіації показника границі міцності при стиску при температурі 50°С для гарячих сумішей і по­казника водонасичення для холодних сумі­шей.

 

Обсяг вибірки повинен складати не мен­ше 20 визначень і призначатись за кількістю випробуваних проб за період між періодич­ними випробуваннями. Коефіцієнт варіації  є мірою відхилення дослідних даних від се­реднього вибіркового значення, яка вираже­на в частках одиниці або у відсотках, і об­числюють за формулою

 

 

 

де Sn - середньоквадратичне відхилення по­казника властивостей суміші;

Х - середнє значення показника власти­востей суміші в обсязі вибірки.

Середнє значення показника обчислюють як середньоарифметичне з частинних значень, які складають вибірку, за формулою


где рm - средняя плотность образца из конст­руктивного слоя, г/см3;

     р'm - средняя плотность переформованно­го образца, г/см3.

27 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ОДНОРОДНОС­ТИ СМЕСИ

Сущность метода заключается в статис­тической обработке значений показателей свойств смеси в выборке из лабораторного журнала и оценке ее однородности по коэф­фициенту вариации показателя предела проч­ности при сжатии при температуре 50°С для горячих смесей и показателя водонасыщения для холодных смесей.

Объем выборки должен составлять не ме­нее 20 определений и назначаться по количест­ву испытанных проб смеси за период между периодическими испытаниями. Коэффици­ент вариации  является мерой отклонения опытных данных от среднего выборочного значения, выраженной в долях единицы или в процентах, и вычисляется по формуле

где Sn - среднеквадратическое отклонение по­казателя свойств смеси;

Х - среднее значение показателя свойств смеси в объеме выборки.

Среднее значение показателя вычисляют как среднеарифметическое из частных значе­ний. образующих выборку, по формуле


,                                                                   (14)


де хi - частинне значення показника власти­востей в i-й пробі;

        п - кількість випробованих проб (обсяг вибірки).

Середньоквадратичне відхилення обчис­люють за формулою


где  хi -  частное значение показателя свойств в i-й пробе;

п - количество испытанных проб (объем выборки).

Среднеквадратическое отклонение вы­числяют по формуле



(42)


 


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) c.44

 


ДОДАТОК А

(довідковий)

Стандарти, посилання на які наведені в даному стандарті


ПРИЛОЖЕНИЕ А

(справочное)

Стандарты, ссылки на которые приведены в настоящем стандарте


 

 

ГОСТ 166-89

 

Штангенциркули. Технические условия

 

ГОСТ 400-80

 

Термометры стеклянные для испытаний нефтепродуктов. Технические условия

 

ГОСТ 1050-88

 

Прокат сортовой калиброванный, со специальной отделкой поверхности из углеродистой качественной конструкционной стали. Общие технические условия

 

ГОСТ 1770-74

 

Посуда мерная лабораторная стеклянная. Цилиндры, мензурки, колбы, пробирки. Технические условия

 

ГОСТ 2874-82

 

Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством

 

ГОСТ 5556-81

 

Вата медицинская гигроскопическая. Технические условия

 

ГОСТ 5955-75

 

Бензол. Технические условия

 

ГОСТ 6613-86

 

Сетки проволочные тканые с квадратными ячейками. Технические условия

 

ГОСТ 6709-72

 

Вода дистиллированная. Технические условия

 

ГОСТ 9147-80

 

Посуда и оборудование лабораторные фарфоровые. Технические условия

 

ГОСТ 9976-94

 

Трихлорэтилен технический. Технические условия

 

ГОСТ 12026-76

 

Бумага фильтровальная лабораторная. Технические условия

 

ГОСТ 13830-97

 

Соль поваренная пищевая. Общие технические условия

 

ГОСТ 17299-78

 

Спирт этиловый технический. Технические условия

 

ГОСТ 20015-88

 

Хлороформ. Технические условия

 

ГОСТ 20288-74

 

Углерод четыреххлористый. Технические условия

 

ГОСТ 23732-79

 

Вода для бетонов и растворов. Технические условия

 

ГОСТ 23932-90

 

Посуда и оборудование лабораторные, стеклянные. Общие технические условия

 

ГОСТ 24104-88

 

Весы лабораторные общего назначения и образцовые. Общие технические условия

 

ГОСТ 28840-90

 

Машины для испытания материалов на растяжение, сжатие и изгиб. Общие технические требования

 

 


ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.45

УДК 625.07.08.001.4:006.354                               МКС91.100.20                                   Ж19

 


Ключові слова: суміші асфальтобетонні, органомінеральні, закріплені грунти, асфаль­тобетон, методи випробування


Ключевые слова: смеси асфальтобетон­ные, органоминеральные, укрепленные грун­ты, асфальтобетон, методы испытания


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Коректор - Н.Я.Козяр

Комп'ютерна верстка T.І-Цапро Відповідальний за випуск - В.М.Чеснок Укрархбудінформ

01133, Київ -133, бульв. Лесі Українки, 26